Вулиця Коцюбинського (Львів)

Ву́лиця Коцюби́нського — вулиця у Галицькому районі міста Львова, що сполучає вулиці Вітовського і Грабовського та є уявним продовженням вулиці Грабовського.

Вулиця Коцюбинського
Львів
Початок вул. Коцюбинського
Початок вул. Коцюбинського
Місцевість Цитадель
Район Галицький
Назва на честь Михайла Коцюбинського
Колишні назви
Узвізна, Супінського, Гартунґґассе, Супінського
польського періоду (польською) Wąwozowa, Supińskiego
радянського періоду (українською) Коцюбинського
радянського періоду (російською) Коцюбинского
Загальні відомості
Протяжність 300 м
Координати початку 49°49′47″ пн. ш. 24°01′48″ сх. д.
Координати кінця 49°49′53″ пн. ш. 24°01′32″ сх. д.
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух двосторонній, односторонній (частково)
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки кам'яниці № 1, 3, 5, 8, 10, 11а, 13, 21, 23, 26[2]
Пам'ятники пам’ятні таблиці С. Бандері, Є. Чикаленку
Навчальні заклади навчальний корпус № 2 УАД, ДНЗ № 32
Медичні заклади медичний центр «Інва»
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Коцюбинського у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Драгоманова, Кирила і Мефодія.

Назва

Від 1863 року вулиця мала назву Узвізна, від 1886 року — Супіньського, на честь польського економіста Юзефа Супінського (1804–1893), під час німецької окупації — Гартунґґассе. В липні 1944 року на короткий час було повернена довоєнна назва і вже у грудні того ж року вулиця отримала свою сучасну назву — Михайла Коцюбинського, на честь видатного українського письменника та громадського діяча.

Забудова

У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм, історизм, сецесія та конструктивізм. Забудова верхньої частини вулиці вирізняється пізнішими будинками, зведеними в стилі функціоналізму. Декілька будинків на вулиці є пам'ятками архітектури місцевого значення м. Львова:

№ 1: житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1274[2].

№ 2: за Польщі тут містилися телеграфне відділення № 11 та кравецька майстерня С. Смагаж[3].

№ 3: житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 599[2].

№ 4: в будинку містився кабінет акушерки Е. Мазуркевич та камінярське підприємство З. Края[3].

№ 5: Будинок з каштанами — колишній прибутковий будинок, споруджений 1906 року за проєктом архітектора Л. Цибульського[4]. Тут мешкав археолог Кароль Хадачек[3], родина Фельпелів, зокрема, архітектор Роман Фельпель[5]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 600[2].

№ 7. За Польщі в кам'яниці містилася механічна столярня «Марцін Пруґар і син», а також майстерня з виробництва спортивного інвентарю (нарти, луки, стріли, пристосування для гімнастичних залів тощо) Бруно Пруґара[6]. За радянських часів, від 1947 року, тут містилася Музична фабрика народних інструментів промислового об'єднання музичних інструментів «Укрмузпром». Згодом тут містився Науково-дослідний центр аерокосмічної інформації та екологічного моніторингу при Інституті кібернетики ім. Глушкова НАН України. Рішенням ЛМР від 7 грудня 2002 року цій установі було заборонено проводити будь-які будівельні роботи по вул. Коцюбинського, 7[7]. На початку 2002 року НДЦ переїхав на нову адресу — вул. Горбачевського, 19, а земельну ділянку по вул. Коцюбинського, 7 у червні 2002 року надано в користування Карпатському відділенню Інституту геофізики імені С. І. Субботіна НАН України. 2016 року новий власник отримав дозвіл на будівництво багатоквартирного житлового будинку з офісними приміщеннями та підземним паркінгом та розпочав будівельні роботи<. Станом, на січень 2018 року стару будівлю зруйновано, а будівництво багатоповерхівки не розпочато через протести мешканців сусідніх будинків.

№ 8: житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 601[2].

№ 9: в будинку знаходилося підприємство з виготовлення свічок Т. Новосельського[3].

№ 10: житловий будинок, у якому за Польщі містилася приватна музична школа Яніни Сіберової-Коссовської[8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1275[2].

№ 11, 11а, 13: Колишній професорський будинок або ж колишній житловий комплекс викладачів Львівського університету імені Яна-Казимира[3], споруджений 1927 року за проєктом архітекторів Мечислава Штадлера та Мар'яна Нікодемовича[9]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1276, 1601/1, 1601/2[2].

№ 15: нині тут знаходиться — «Домашній магазин».

№ 19: у кам'яниці мешкав відомий етнограф, перекладач, класичний філолог Осип Роздольський з родиною. Пізніше його син Роман — відомий політолог, історик, економіст-марксист.

№ 21: Колишній Український академічний дім споруджений у 1904—1906 роках за проектом архітекторів Тадеуша Обмінського та Філемона Левицького в стилі українського модерну. Відомий також під назвою Дім українських студентів, належав Науковому товариству ім. Т. Шевченка[10] і фактично виконував функцію гуртожитку для студентів, які навчалися у львівських вищих школах та був важливим осередком українського студентства у Львові, заснований українською громадськістю при щедрій допомозі Є. Чикаленка — наддніпрянського мецената, відомого публіциста та видавця, про що свідчив надпис золотими літерами на мармуровій пам'ятній таблиці: «Євгенові Чикаленкові, меценатові української академічної молоді, що велів коштом дарованих на побудову Академічного Дому 40 тисяч холотих карбованців уфондувати житловий осередок для студіюючої української молоді в княжому Льва-городі». У листопаді 1928 року під час польського погрому Академічного дому таблиця була знищена. 7 грудня 1930 року, українське студентство в урочистій обстановці та за присутності митрополита Андрея Шептицького на фасаді будинку відкрили пам'ятну таблицю з написом: «На вічну пам'ять великого громадянина Євгена Чикаленка, засновнику цього Дому. Українське студентство. 7.ХІІ.1930». За радянських часів таблиця була знята і лише 1991 року з нагоди 130-річниці з дня народження Є. Чикаленка та з ініціативи ректора львівської академії друкарства Степана Гунька була встановлена нова мармурова таблиця з первісним надписом. Під час капітального ремонту будинку будівельники необачно розтрощили її. 2011 року була встановлена відновлена таблиця Є. Чикаленку[11].

За цією адресою до 1927 року знаходилася приватна гімназія Сестер Василіянок. За радянських часів, у 1950-х роках тут містився гуртожиток № 1 Львівського поліграфічного інституту, нині у цій будівлі міститься навчальний корпус № 2 Української академії друкарства та кафедри факультету поліграфічного устаткування[12]. 2002 року на фасаді будинку встановлено пам'ятну таблицю Степанові Бандері — видатному українському політичному та військовому діячеві, який мешкав тут у 1929-1930 роках[13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1277[2].

№ 21-А: За цією адресою міститься Львівський дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 32.

№ 21-Б: Багатоквартирний житловий будинок з підземним паркінгом, збудований у 2004—2005 роках корпорацією «Карпатбуд».

№ 23: за Польщі були класи Рідної школи імені Тараса Шевченка. Нині цей будинок знаходиться у приватній власності[14]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 602[2].

№ 26: на видовженій ділянці під конскр. № 147/3 у 1895 році була збудована кам'яниця, попередниця сучасної, у стилі пізнього історизму та належала Леону та Ядвізі Ґіжицьким. На початку 1930-х років ділянка перейшла у власність адвоката Вавжинця Корна, що планував збудувати на цьому місці новий елітний будинок для заможних мешканців — зі зручними помешканнями та з гаражами у подвір’ї. З тильного боку ділянки, яке знаходилося на підвищенні, було заплановано зробити невеличкий парк. Проект будинку розробив урядовий будівничий Александер Каплонський, а 19 липня 1938 року магістрат дав дозвіл на будову, згідно з поданим проектом. До закінчення 1938 року були залиті бетонні фундаменти будинку та гаражів. У 1939 році в проєкт були внесені зміни, що стосувалися часткового перепланування помешкань. Автором додаткового проєкту був архітектор-інженер Юзеф Торн. 1 вересня 1939 року Торн отримав дозвіл на заселення нового будинку, але цього не сталося через початок війни[15]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 2141[2].

  • Будинок № 1
  • Будинок № 1
  • Будинок № 3
  • Будинок № 5
  • Будинок № 8
  • Будинок № 10
  • Будинок № 11
  • Будинок № 11a
  • Будинок № 13
  • Будинок № 19
  • Будинок № 21
  • Будинок № 23
  • Будинок № 26

Примітки
  1. Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: Львів-5. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 25 грудня 2020.
  2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 25 грудня 2020.
  3. Włode P., Kulewski A. Lwów. Przewodnik. — Pruszków: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2006. — S. 275.(пол.)
  4. Непересічні фасади львівських будинків. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. 27 квітня 2015. Процитовано 25 грудня 2020.
  5. Бірюльов Ю. О. Вольпель Роман // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 427. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  6. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939… — S. 68.
  7. Ухвала ЛМР № 851 від 07.12.2000 р. «Про користування земельною ділянкою Науково-дослідним центром аерокосмічної інформації і екологічного моніторингу при інституті кібернетики ім. В. М. Глушкова Національної академії наук України — Національного космічного агенства України на вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 7 грудня 2000. Процитовано 25 грудня 2020.
  8. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: Rocznik dziewiętnasty, 1916… — S. 397.
  9. Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1924/25… — S. 62—63. (пол.)
  10. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: Rocznik dziewiętnasty, 1916… — S. 391.
  11. Львівські вулиці і кам'яниці, 2008, с. 216—217.
  12. Академічний дім (№ 21). pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 25 грудня 2020.
  13. Львівські вулиці і кам'яниці, 2008, с. 217.
  14. Ілько Лемко. Юрій Волощак: Ми втрачаємо Львів щодня. postup.brama.com. Поступ. Процитовано 25 грудня 2020.
  15. Бойко О. Вул. Коцюбинського, 26 – житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 25 грудня 2020.

Джерела
  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 66. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Котляревського вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 130. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ—ХХ століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 31, 92, 105, 121. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 181, 213, 214. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — 320 с. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Львів: туристичний путівник. — Львів : Центр Європи, 1999. — С. 287—288.
  • Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
  • Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1924/25 — Lwów: Nakładem Uniwersytetu Jana Kazimierza, 1925. — 160 s. (пол.)
  • Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — 275 s.: 102 il. z planem miasta (пол.)
  • Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.