Вулиця Марка Черемшини (Львів)

До 1871 року вулиця мала назви: Цетнерівка — на честь колишнього власника маєтку — белзького воєводи Ігнація Цетнера, який наприкінці XVIII століття створив тут парк з екзотичними рослинами; Личаківська бічна, Піски на Личакові. Від 1871 року — вулиця Цетнерівська, від 1936 року — вулиця Дунін-Вонсовіча, на честь офіцера Війська Польського, учасника польсько-української війни Болеслава Дунін-Вонсовіча (1894–1919). Під час німецької окупації, а саме від 1943 року — Дорошенкоґассе, на честь визначного українського військового, політичного та державного діяча, Гетьмана Війська Запорозького Правобережної України Петра Дорошенка. У липні 1944 року на короткий час було повернена довоєнна назва — вулиця Дунін-Вонсовіча. У жовтні 1945 року — вулиця Хорольська, на честь міста Хорол, що на Полтавщині. У грудні того року вдруге повернена довоєнна назва вулиці. У 1946 року вулиця отримала свою сучасну назву — вулиця Марка Черемшини, на честь видатного українського письменника та громадського діяча[4].

У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм, конструктивізм 1930-х—1970-х років, віденська сецесія, а також типова одноповерхова садибна забудова. Серед будинків на вулиці Марка Черемшини є пам'ятки архітектури місцевого значення м. Львова[3]:

№ 3: один із небагатьох передміських одноповерхових будинків епохи класицизму, що тривалий час зберігав первісний вигляд. У ніші на фасаді уміщено фігуру покровителя пожежників святого Флоріана, що ймовірно походить із майстерні Шімзерів[5]. Мистецтвознавець Юрій Бірюльов припускає, що фігура виконана Франциском Щудловським у 1874 році[6]. 2004 року проведена реконструкція будинку. Від 1993 року вілла є пам'яткою архітектури місцевого значення під № 2496-м[3].

№ 17. Комплексна навчально-спортивна база ЛДУФК (стадіон Скіф)
Стадіон споруджений у 1897 році для потреб польського гімнастичного товариства «Сокіл» фірмою Івана Левинського, ймовірно за проєктом Казимира Мокловського[7]. Це був найбільший стадіон тогочасного Львова[8]. Біля стадіону стояв критий дерев'яний кінний манеж споруджений 1898 року також за проєктом Івана Левинського у закопанському стилі[9], на місці якого у міжвоєнний період був споруджений мурований цегляний будинок для спортивних вправ.

Постановою від 1 червня 1946 року Львівському державному інституту фізичної культури було передано стадіон зі спортивним манежем загальною площею 3 га, що до того належав спортивній спілці «Спартак»[10]. Пізніше там проводила тренування та офіційні матчі львівська міні-футбольна команда «Україна 1903» (тренер Роман Мелех). Один з вихованців Р. Мелеха — Роман Ковальчик залучався до лав збірної України, у складі якої став срібним призером Чемпіонату Європи з футзалу. Наприкінці 1990-х— початку 2000-х років головним полем університетського стадіону послуговувався реґбійний клуб «Сокіл». На початку 2000-х років на паркеті палацової зали проводила поєдинки національної першості України з гандболу львівська жіноча гандбольна команда «Галичанка». Нині в будівлі Палацу спорту міститься один із корпусів ЛДУФК, де розташовано практичні та медико-біологічні кафедри, легкоатлетичний манеж для фехтування, боксу та єдиноборства, а сам стадіон під назвою «Скіф» є спортивною ареною цього вишу[11]. 2012 року відбулася реконструкція стадіону «Скіф» у рамках підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року[12].

№ 31. Спорткомплекс львівського національного університету імені Івана Франка
Закладення сучасного комплексу започаткували студенти університету за участі викладачів кафедри фізичного виховання львівського університету у 1957—1959 роках, коли розчистили частину давнього фільварку Цетнерівка від будівельного сміття, яке сюди зсипали під час будівництва меморіалу Пагорб Слави[13]. Спочатку було облаштоване футбольне поле та легкоатлетичні доріжки і сектори, згодом — комплексний майданчик для спортивних ігор площею 6,2 га. У травні 1977 року розбудова майбутнього спорткомплексу продовжилася. Тоді за проєктом архітектора Б. Кузнєцова розпочали спорудження навчально-спортивного комплексу Львівського державного університету ім. І. Франка, котрий у 1980 році був введений в експлуатацію[14].

№ 44. Ботанічний сад львівського національного університету імені Івана Франка
Наприкінці XVIII століття власником давнього маєтку Ігнатієм Цетнером був створений великий парк з екзотичними рослинами. У 1911 році територію парку Цетнерівка загальною площею 4,5 га було придбано Львівським університетом і того ж року на основі парку був створений Ботанічний сад Львівського університету.

• 
  Вілла
  (вул. Марка Черемшини, 3)
• 
  Стадіон «СКІФ»
  (вул. Марка Черемшини, 17)
• 
  Адмінбудівля спорткомплексу ЛДУФК
  (вул. Марка Черемшини, 17)
• 
  Кам'яниця
  (вул. Марка Черемшини, 24)

• Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 315, 408. — ISBN 978-966-7022-77-8.
• Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 138. — ISBN 978-617-629-077-3.
• Зустріч зі Львовом: Путівник / Вуйцик В., Липка Р. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 154.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 38, 80, 100, 102, 103, 111. — ISBN 966-603-115-9.
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Черемшини вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 199—200. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Трегубова Т., Мих Р. Львів: Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 243—244. — ISBN 5-7705-0178-2.
• Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 52. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
• Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX-XX wieku. — Gdańsk: Zakład Poligrafii Politechniki Gdańskiej, 2006. — S. 54. — ISBN 83-197748-4-8. (пол.)
• Medyński A. Lwów. Ilustrowany przewodnik dla zwiedzających miasto. — Lwów: Nakładem autora, 1937. — S. 186. (пол.)
• Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — S. 191. (пол.)

• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Марка Черемшини. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 10 жовтня 2020.