Вулиця Симона Петлюри (Київ)

Ву́лиця Си́мона Петлю́ри — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Паньківщина. Пролягає від бульвару Тараса Шевченка до Вокзальної площі.

Вулиця Симона Петлюри
Київ
Перспектива вулиці (вдалині видно Центральний залізничний вокзал)
Місцевість Паньківщина
Район Шевченківський
Назва на честь С. В. Петлюри
Колишні назви
Ігнатіївська, Безаківська, Комінтерну, Банхофштрассе
Загальні відомості
Протяжність 720 м
Координати початку 50°26′43″ пн. ш. 30°30′02″ сх. д.
Координати кінця 50°26′29″ пн. ш. 30°29′30″ сх. д.
Поштові індекси 01032, 01601
Транспорт
Найближчі станції метро  «Вокзальна»,
 «Університет»
Автобуси А 5, 7, 24, 114, 137Н
Тролейбуси Тр 12, 14, 91Н
Маршрутні таксі Мт 181, 198, 231, 539, 558
Зупинки громадського транспорту «Залізничний вокзал "Центральний"», «Вулиця Жилянська», «Вулиця Симона Петлюри»
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі ЮРОТАТ
Пам'ятники Пам'ятник Миколі Щорсу
Державні установи Державне бюро розслідувань
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11268
У проєкті OpenStreetMap r1603291
Мапа
 Вулиця Симона Петлюри у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Назарівська, Саксаганського та Жилянська.

Історія
Анотаційна дошка з барельєфом Симону Петлюрі. Будинок № 2/4

Вулиця відома з першої половини XIX століття (запланована ще у 1830-ті роки, однак реально була розпланована та забудована лише у 1850-х роках), коли мала назву Ігна́тіївська — за прізвищем місцевого домовласника.

1839 року у верхньому кінці вулиці на розі з Бульварним шосе (тепер бульвар Тараса Шевченка) закладено ботанічний сад — нині Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна або Старий ботанічний сад. Зараз з боку вулиці знаходиться вхід до службової і наукової частини саду (вул. Симона Петлюри, 1).

У 1860-ті роки у нижньому кінці вулиці спорудили залізничний вокзал.

Під час будівництва вокзалу, міська комісія з перейменувань 1869 року вирішила перейменувати вулицю на честь померлого генерал-губернатора Олександра Безака — одного з найактивніших учасників проекту побудови київської залізниці[1].

Від часу спорудження вокзалу, Беза́ківська, як вулиця, яку першою зустрічали відвідувачі Києва, що подорожували залізницею, відігравала важливе суспільне й адміністративне значення. Тут містилися чотири готелі, клуб, книгарня «Київської старовини», товариство й однойменна будівля ЮРОТАТу, поліцейська дільниця.

Безаківська була також відома своїми пам'ятками. 6 лютого 1872 року на початку вулиці, посеред перехрестя із Бібіковським бульваром, було урочисто встановлено і відкрито пам'ятник графу Олексію Бобринському. А протягом 1908–1914 років на розі Безаківської та Жилянської було споруджено величну Іллінську церкву — єдиний у Києві храм у стилі модерн. Основна забудова вулиці відноситься до кінця XIX — початку XX століть.

Значних змін вулиця зазнала у рядянські часи. У березні 1919 році її було перейменовано на вулицю Комуністичного інтернаціоналу[2][3] — на честь комуністичного інтернаціоналу. 3 1926 року — вулиця Комінтерну (назву підтверджено 1944 року[4]). Іллінську церкву та пам'ятник Бобринському було знесено, а на місці останнього у 1954 році радянською владою було встановлено пам'ятник Миколі Щорсу.

У під час нацистської окупації у 1942–1943 роках мала назву Банхофштрассе (нім. Bahnhofstraße, укр. Вокзальна)[5].

Сучасна назва — з 2009 року[6], на честь українського політичного та державного діяча, Головного отамана військ УНР, Голови Директорії УНР Симона Петлюри.

Назви вулиці в різний час
  • Ігнатіївська (1834? — 1869);
  • Безаківська (1869 — 1919);
  • Комінтерну (1919 — 1942);
  • Банхофштрассе (1942 — 1943);
  • Комінтерну (1944 — 2009);
  • Симона Петлюри (з 2009)

Будинки на вулиці Симона Петлюри

Примітки
  1. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.
  2. От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  3. Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  4. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  5. Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К.: Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195–213.
  6. Рішення Київської міської ради від 18 червня 2009 року № 634/1690 «Про перейменування вулиці у Шевченківському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2009. — № 100 (3546). — 28 липня. — C. 5. Архівовано з першоджерела 18 лютого 2013.
  7. 26-поверхівка замість “зеленого красеня”: біля вокзалу хочуть знести будинок Уткіна

Посилання

Джерела
  • Коминтерна улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 274. (рос.)
  • Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.