Ганс-Ґергард Кройцфельд

Народився в сім'ї лікаря.

Вивчав медицину в університетах Єни, Ростока та Кіля, де у 1909 році захистив докторську дисертацію. Після цього, як судновий лікар, здійснив кілька довготривалих морських поїздок.

З 1912 року розпочав займатись дослідженнями головного мозку. Працював у лікарні Святого Георга в Гамбурзі, у неврологічному інституті Франкфурта-на-Майні, в психоневрологчних клініках Бреслау, Кіля і Берліна, у Німецькому науково-дослідному інституті психіатрії в Мюнхені.

Як військово-морський лікар брав участь у Першій світовій війні.

Ще у 1913 році, працюючи в психіатричній клініці університету Бреслау під керівництвом А. Альцгеймера, вивчав раніше невідоме захворювання головного мозку й у 1920 році, одночасно Альфонсом Якобом, опублікував результати спостережень та описав клінічні ознаки хвороби, яка згодом отримала назву «хвороба Кройцфельда-Якоба».

Після проходження габілітації при Кільському університеті у 1920 році, отримав місце асистента головного лікаря психіатричної лікарні під керівництвом Е. Сімерлінга.

У 1924 році переїхав до Берліна, де обіймав посаду старшого асистента головного лікаря клініки Шаріте під керівництвом К. Бонхеффера та завідувача лабораторії головного мозку.

У 1925 році призначений екстраординарним професором, а з 1938 року — керівник кафедри неврології і психіатрії Кільського університету та одночасно керівник тамтешньої психіатричної лікарні.

Під час перебування при владі нацистів, Ганс-Ґергард Кройцфельд не був членом НСДАП, хоча саме нацистська партія висунула його до Націонал-соціалістичної німецької федерації лікарів. Як консультанта з питань спадковості його залучали до роботи з примусової стерилізації психічно неповноцінних осіб. Під час реалізації нацистської програми евтаназії та програми умертвління Т-4 до кільської клініки було направлено 605 осіб. 135 пацієнтів було переведено до концентраційних таборів, де більшість з них була знищена.

По закінченні Другої світової війни протягом шести місяців працював ректором Кільського університету. Через намагання відновити університет у нього виникли конфлікти з британською окупаційною владою. І хоча останні не спромоглися зібрати докази для притягнення Кройцфельда до кримінальної відповідальності, як нацистського злочинця, він був змушений залишити керівні посади.

У 1953 році вийшов на пенсію й переїхав до Мюнхена, де займався дослідженнями на замовлення Товариства Макса Планка.

Ганс-Ґергард Кройцфельд був одружений з Кларою Сомбарт, дочкою соціолога й економіста Вернера Сомбарта. У подружжя народилось троє синів та дві дочки. Найвідомішими з його дітей є академік медицини Вернер Кройцфельд (1924—2006) та невролог Отто Кройцфельд (1927—1992).

Ім'ям Ганса-Ґергарда Кройцфельда названо:

• Інститут неврології та психіатрії (м. Кіль, Німеччина);
• Щорічна міжнародна премія за досягнення у галузі фармакології;
• Хвороба Кройцфельда — Якоба (фатальна губчаста енцефалопатія).

• Große Forscher von der Förde: Hans Gerhard Creutzfeldt(нім.)
• Entdecker der Krankheit half als Rektor beim Wiederaufbau der Kieler Universität mit(нім.)