Ганс-Ґергард Кройцфельд

Ганс-Ґергард Кройцфельд
Hans-Gerhard Creutzfeldt
Народився 2 червня 1885(1885-06-02)
Гарбург, район Гамбурга
Помер 30 грудня 1964(1964-12-30) (79 років)
Мюнхен
Країна  Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Третій Рейх ФРН
Національність німець
Діяльність суддя, нейронауковець, невропатолог, викладач університету, невролог, психіатр, патологоанатом
Alma mater Кільський університет
Галузь медицина, неврологія, психіатрія
Заклад Кільський університет
Посада професор
Звання професор
Ступінь доктор медицини
Членство Jenaische Burschenschaft Germaniad
Відомий завдяки: виявленню фатальної губчастої енцефалопатії у людей (разом з Альфонсом Якобом)

Ганс-Ґе́ргард Кро́йцфельд (існують варіанти написання українською «Крейцфельдт», «Крейцфельд», «Кройтцфельд», «Крейтцфельд») (нім. Hans-Gerhard Creutzfeldt — передається українською як «Кройцфельд»; 2 червня 1885(18850602), Гарбург (нині один з районів Гамбурга) 30 грудня 1964, Мюнхен, ФРН) німецький науковець, доктор медицини, професор, лікар-невролог, психіатр. Відомий тим, що у 1920 році описав клінічні випадки фатальної губчастої енцефалопатії[1]. Паралельно таких хворих описав і Альфонс Якоб, тому хвороба має назву хвороба Кройцфельда — Якоба.

Біографія

Народився в сім'ї лікаря.

Вивчав медицину в університетах Єни, Ростока та Кіля, де у 1909 році захистив докторську дисертацію. Після цього, як судновий лікар, здійснив кілька довготривалих морських поїздок.

З 1912 року розпочав займатись дослідженнями головного мозку. Працював у лікарні Святого Георга в Гамбурзі, у неврологічному інституті Франкфурта-на-Майні, в психоневрологчних клініках Бреслау, Кіля і Берліна, у Німецькому науково-дослідному інституті психіатрії в Мюнхені.

Як військово-морський лікар брав участь у Першій світовій війні.

Ще у 1913 році, працюючи в психіатричній клініці університету Бреслау під керівництвом А. Альцгеймера, вивчав раніше невідоме захворювання головного мозку й у 1920 році, одночасно Альфонсом Якобом, опублікував результати спостережень та описав клінічні ознаки хвороби, яка згодом отримала назву «хвороба Кройцфельда-Якоба».

Після проходження габілітації при Кільському університеті у 1920 році, отримав місце асистента головного лікаря психіатричної лікарні під керівництвом Е. Сімерлінга.

У 1924 році переїхав до Берліна, де обіймав посаду старшого асистента головного лікаря клініки Шаріте під керівництвом К. Бонхеффера та завідувача лабораторії головного мозку.

У 1925 році призначений екстраординарним професором, а з 1938 року — керівник кафедри неврології і психіатрії Кільського університету та одночасно керівник тамтешньої психіатричної лікарні.

Під час перебування при владі нацистів, Ганс-Ґергард Кройцфельд не був членом НСДАП, хоча саме нацистська партія висунула його до Націонал-соціалістичної німецької федерації лікарів. Як консультанта з питань спадковості його залучали до роботи з примусової стерилізації психічно неповноцінних осіб. Під час реалізації нацистської програми евтаназії та програми умертвління Т-4 до кільської клініки було направлено 605 осіб. 135 пацієнтів було переведено до концентраційних таборів, де більшість з них була знищена.

По закінченні Другої світової війни протягом шести місяців працював ректором Кільського університету. Через намагання відновити університет у нього виникли конфлікти з британською окупаційною владою. І хоча останні не спромоглися зібрати докази для притягнення Кройцфельда до кримінальної відповідальності, як нацистського злочинця, він був змушений залишити керівні посади.

У 1953 році вийшов на пенсію й переїхав до Мюнхена, де займався дослідженнями на замовлення Товариства Макса Планка.

Родина

Ганс-Ґергард Кройцфельд був одружений з Кларою Сомбарт, дочкою соціолога й економіста Вернера Сомбарта. У подружжя народилось троє синів та дві дочки. Найвідомішими з його дітей є академік медицини Вернер Кройцфельд (1924—2006) та невролог Отто Кройцфельд (1927—1992).

Пам'ять

Ім'ям Ганса-Ґергарда Кройцфельда названо:

Примітки

  1. Англо-український ілюстрований медичний словник Дорланда. У двох томах. / за ред. проф. Павла Джуля ; проф. Бориса Зіменковського. — Львів : Видавничий дім Наутілус, 2002. — С. 672. — ISBN 966-95745-2-8.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.