Ганс Гольбейн Молодший

Пізніше з братом Амброзіусом Гольбейном переселився у Базель (Швейцарія), де брати два роки працювали в майстерні Г. Гербстера. У місті Гольбайн познайомився з герцогом де Сольє Шарль де Сольє та з багатьма гуманістами і науковцями цього періоду, у тому числі з Еразмом Роттердамським. На прохання останнього ілюстрував його роботу — «Похвала глупоті» видання 1514 року 82-ма малюнками. Гольбейн ілюстрував також інші книги, брав участь у створенні німецького перекладу Біблії Мартіна Лютера. Як і його батько, створював вітражі й писав портрети.

У цей час матеріальне становище Гольбейна було, мабуть, поганим: написана ним вивіска шкільного вчителя в Базелі доводить, що він не відмовлявся і від ремісничих робіт. У тому ж 1516 році він написав портрет бургомістра Меєра і його дружини, а також живописця Ганса Гербстера, в наступному році — фрески всередині та на зовнішніх стінах будинку Гертенштейна в Люцерні. Після повернення восени 1519 року в Базель, багато працював над декоруванням зовнішніх фасадів, перетворюючи таким чином скромні приватні будинки у чудові палаци, прикрашені колонами та фігурами.

«Мертвий Христос у труні», 1521—1522, Художній музей, Базель, картина, від якої, за словами князя Мишкіна в романі Достоєвського «Ідіот», «в іншого ще віра може пропасти».

Найважливіші твори базельського періоду Гольбейна: портрет юриста Боніфація Амербаха; 10 картин пристрастей Господніх; фрески в новій ратуші, органні дверцята в місцевому соборі, вівтарні стулки для Фрайбурзького собору, зображення Різдва Христового та Поклоніння волхвів; «Мадонна зі святими» для м. Золотурн; нарешті, знаменита «Мадонна сімейства Меєр».

До цього ж часу відносяться портрети Еразма Роттердамського, Доротеї Оффенбург у вигляді Лаїси Коринфської та Венери (1526), а також малюнки до Старого Завіту (91 аркушів) і «Танець Смерті» (58 аркушів), вигравійовані на дереві Лютцельбургером.

«Портрет Джейн Сеймур, королеви Англії», 1536, Музей історії мистецтв, Відень

1526 року Гольбейн залишив Базель, оскільки через Реформацію йому стало важко знаходити заробіток. В Англії він гостинно був прийнятий Томасом Мором, якому Еразм написав рекомендаційного листа. Підкоряючись смаку, що панував тоді в Англії, він за весь час свого перебування писав виключно портрети; зокрема портрети Мора та його родини, архієпископа Кентерберійського, астронома Кратцера, Годсельва, тощо.

Після повернення до Базеля у 1528 року Гольбайн закінчив фрески в залі ратуші (1530, сцени зі Старого Заповіту) і написав декілька портретів.

1532 року релігійні смути і перемога в Швейцарії іконоборчої партії змусили Гольбайна знову покинути Базель і вирушити до Англії, де він написав багато портретів, що знаходяться нині в Берліні, Віндзорі, Гаазі, Брауншвейгу і Відні. З нагоди урочистого в'їзду Анни Болейн в 1533 році до Лондону він влаштував за дорученням ганзейських купців вуличну декорацію, що зображувала Парнас, а в їхньому цеховому залі написав картину «Апофеоз багатства і бідності». До того часу відносяться його портрети золотих справ майстра Томаса Моретті (Дрезден), сера Ричарда Соутвеля (в галереї Уффіці у Флоренції), Томаса Ваєта і його друга (у Лонгфордкастлі) та ін, а також полотно «Колесо Фортуни». Згодом йому вдалося стати придворним живописцем короля Генріха VIII.

«Портрет Генріха VIII»

Крім роботи портретистом, Гольбайн створював ескізи придворних облачень монарха.

До нас дійшло декілька Гольбайнівських портретів Генріха VIII, королеви Джейн Сеймур («Портрет Джейн Сеймур, королеви Англії», 1536, Відень, Музей історії мистецтв), Едуарда VI, герцога Норфолка і т. д. За дорученням короля Гольбайн двічі їздив на континент, щоб писати портрети принцес, якими Генріха VIII цікавився з матримоніальною метою. Знаменита історія сталася з портретом Анни Клевської, написаним художником не з натури, а з роботи іншого, слабшого майстра: королю зображення дівчини сподобалося, й шлюбний договір було укладено. Коли ж наречена, яка виявилася дебелою німкенею, зійшла з корабля, король жахнувся і, не торкаючись до дружини жодного разу, подав на розлучення. Друга принцеса, Христина Данська, від шлюбу з англійським королем ввічливо відмовилася сама.

Останній період свого життя художник проводив між Базелем і Лондоном. У 1543 році, між 7 жовтня та 29 листопада, він помер від чуми, що лютувала тоді в Лондоні.

Для своїх портретів художник попередньо виконував дуже ретельні олівцеві замальовки, деякі з яких збереглися. Тіні і світло наводилися вугіллям, крейдою і сангіною. В ескізах Гольбейн звертав, переважно, увагу на обличчя, не накидаючи рук.

У 1524-26 роках Гольбейн виконав серію малюнків «Образи смерті» (відомих під назвою «Танець смерті»), є своєрідним собою алегоричним коментарем до німецької дійсності епохи Великої селянській війни. (Видано в гравюрах на дереві в 1538 року)