Граховський район

Граховський район розташований на півдні Удмуртії та межує як з іншими районами республіки (Кізнерським — на заході, Можгинським — на півночі, Алнаським — на сході), так і з Татарстаном (Єлабузьким та Менделєєвським районами).

Мапа району

Районний центр — село Грахово — розташоване за 160 км на південний захід від міста Іжевська, за 65 км на південь від міста Можга, за 45 км на схід від селища Кізнер, де знаходиться найближча залізнична станція, та за 40 км на захід від села Алнаші.

Рельєф території району слабкохвилястий, з наявністю невеликих височин та пагорбів, адже він розташований на Можгинській височині. Максимальна висота — 256 м на північному сході, неподалік колишнього села Новотроїцьке. Яскраво виражена поярованість.

Найбільша річка району — Ум'як, що протікає в західній частині та впадає до В'ятки. Притоками Ум'яка в межах району є річки Адамка та Яга.

Рослинність району представлена 4 групами рослин: ліси, луки, поля та чагарники. Ліси району розташовані на заході, півночі та сході. Всі лісові масиви району є мішаними з переважанням ялини. На заході ялина зростає разом з в'язом, липою (Удмуртський ліс) та березою. На півночі ялинові ліси змішуються з липою та осикою. Тут зростають також сосново-осикові та осиково-березові ліси. На сході поширені ялиново-липові ліси.

Населення — 8544 особи (2015[1]; 9092 в 2012[2], 9354 в 2010[3]).

Граховський район називають унікальною окраїною Удмуртії по національному складу населення. На його території компактно та змішано проживають росіяни (42,3 %), удмурти (36,6 %), марійці (10,9 %), кряшени (6,1 %) та чуваші (3,3 %).

Національний склад населення станом на 2010 рік[4]:

За твердженнями місцевого вченого, доктора філологічних наук М. Г. Атаманова, перші поселення на території Граховського району були удмуртськими. В його «Кратком историко-этимологическом словаре топонимов» є назва гори Каргурезь, височини біля села Стара Ігра, де виявлено городище, яке відноситься до середини та кінця I тисячоліття. Марійські села виникли в середині XVIII. В кінці цього століття та на початку XIX утворились кряшенські поселення. Чуваші прибули в результаті столипінської аграрної реформи на початку XX століття.

Початок заселення росіянами території району пов'язане із заснуванням Бемизького мідеплавильного заводу в 1756 році, який в 1777 році перейшов у керівництво відставного майора Євграфа Лебедєва. Він створив поміщицьку садибу на пустинних землях, які були даровані йому Катериною II за бойові заслуги в російсько-турецькій війні. В подальшому з нижньогородських селян, завезених барином на територію району, утворилось село Пустош. Інші російські поселення створені переселенцями з Прикам'я, а також з Нолінського, Малмизького та інших повітів В'ятської губернії. Село Грахово, центр району, було засноване 1813 року переселенцями з села Хлистово Єлабузького повіту В'ятської губернії Граховим Юхимом Йосиповичем та його синами Єгором, Григорієм, Миколаєм, Олександром та Семеном.

До 1917 року на території Граховського району нараховувалось 8 православних храмів. Будівництво першого з них — Христоріздвяної церкви в селі Мещеряково — відноситься до 1759 року. Церковно-приходські школи були відкриті в 1842 році при Граховській та Мещеряковській церквах, училища-школи для чоловічого та жіночого населення — в 1884–1885 роках. Перші відомості про лікарню в селі Грахово відносяться до 1872 року — будівництво земської лікарні здійснював випускник медичного факультету Казанського університету Н. М. Селюгін. Деякі дерев'яні будівлі того часу використовуються і по цей день. Під час епідемії сиплого тифу Селюгін їздив по селам, створюючи тимчасові стаціонари, навчаючи населення методам лікування від цієї хвороби, та смертельно заразився сам. Він похоронений на території Христоріздвяної церкви села Грахово.

Радянська влада була встановлена на території району в квітні 1918 року, ця подія тісно пов'язана з уродженцем села Каменне Г. С. Борисовим. Навесні 1919 року район був зайнятий частинами армії Колчака. Білогвардійці розправились з радянськими активістами, про що нагадують братські могили на Козьмодем'янському та Граховському цвинтарях. На основі декрету ВЦВК від 28 липня 1924 року та постанови облплану від 28 березня того ж року до Граховської волості були приєднані поселення Білярської, Новогорської та Староятчинської волостей Можгинського повіту і волость складалась з 6 сільських рад.

В 1924 році на території району утворились радгосп «Пустошинський» та комуна «Безбожник». Граховський район був утворений 15 липня 1929 року. Спочатку до нього входило 143 населених пункти, об'єднаних в 21 сільську раду. Із складу району частина територія відійшла у зв'язку з утворенням Бемизького (1935) та Кізнерського (1939) районів. В 1929 році з 8 тисяч селянських господарств в колгоспи вступили одиниці, до 1935 року їх вже було 92 %. 29 березня 1933 року в народному домі пройшов перший зліт ударників. В 1935 році на основі постанов об'єднаного засідання Удмуртського обкому ВКП(б) та Президії обвиконкому від 8 січня та ВЦВК Удмуртської АРСР від 9 березня з Граховського району був виділений новий Бемизький район.

В 1937 році депутатом Ради Національностей Верховної Ради СРСР першого скликання був обраний голова колгоспу «Венера» (село Удмурт-Возжай) І. А. Смакулов. В 1938 році у Верховну Раду Удмуртської АРСР від Граховського району були обрані Тарасов Олексій Васильович (Новогорський виборчий округ), Шкляєв Григорій Фролович (Лебедівський виборчий округ) та Олександрова-Тимофієва Агафія Олександрівна (Граховський виборчий округ).

В роки Другої Світової війни Граховський район на фронт відправили 4 252 особи, в тому числі 225 жінок. 1 785 осіб загинуло та пропали безвісти. Коли йшли бойові дії в районі, який знаходився в далекому тилу, готували речі для фронту, допомагали евакуйовувати військових та підприємства. Тільки в листопаді 1941 року для Червоної Армії було зібрано 2 тони шерсті, 375 пар шерстяних рукавиць, 285 пар шкарпеток, 1 210 овчин.

Згідно з указом Президії Верховної Ради РРФСР від 1 лютого 1963 року та Президії Верховної Ради Удмуртської АРСР від 5 березня район був ліквідований, а його територія відійшла до Кізнерського району. Але вже на основі постанови Президії Верховної Ради Удмуртської АРСР від 22 жовтня 1965 року, указів Президії Верховної Ради РРФСР від 3 листопада та Президії Верховної Ради Удмуртської АРСР від 16 листопада Граховський район був знову відновлений.

Мапа сільських поселень

Станом на 2012 рік район адміністративно поділяється на 8 сільських поселень, включає в себе 41 населений пункт, з яких 3 — не мають постійного населення, але ще не зняті з обліку:

В Граховському районі народилось багато відомих і талановитих людей:

• Ашальчи Окі (Векшина Якилина Григорівна) — перша удмуртська поетеса та лікар. Ашальчи — це удмуртська назва польової квітки, яка квітне ранньою весною — зубрівки духмяної
• Айво Іві (Векшин Іван Григорович) — видатний удмуртський письменник та поет, брат Ашальчи Окі
• Маєв Сергій Олександрович — генерал-полковник, народився в селищі Октябрському (Жирновському), яке нині не існує
• Колпаков Петро Іванович — учасник німецько-радянської війни, призваний з села Грахово, йому надано звання Героя Радянського Союзу. Золоту зірку та орден Леніна йому вручив командувач 1-м Білоруським фронтом маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков. Вмер ветеран в 1977 році в селищі Степний Кемеровської області
• Бельський Петро Ілліч — уродженець села Марі-Возжай, удостоєний 3 орденів Слави, ордена Червоної Зірки та медалі «За відвагу»
• Атаманов Михайло Гаврилович — уродженець села Стара Ігра (Вуж Егра) — доктор філології в миру, отець Михайло в Свято-Успенській церкві міста Іжевська, вчений та великий удмуртський просвітник

Вихідцями з Граховського району є декілька спортсменів:

• Гольцов Володимир Гаврилович — автогонщик, брав участь в ралі Париж-Дакар, багаторазовий чемпіон Росії з авторалі
• брати Іван та Михайло Землянови — борці
• Удмуртова Оксана — майстер спорту з легкої атлетики
• Олександр Селіверстов — відомий лижник

5 учасників ВВВ з Граховського району були учасниками Параду Перемоги в Москві:

• Дерягін Василь Єгорович (село Грахово)
• Ковичев Микола Іванович (село Козьмодем'янське)
• Макаров Дмитро Миколайович (село Селянур)
• Мохначев Терентій Іванович (село Котловка)
• Миронов Ілля Іванович (село Велика Єрикса)

В роки ВВВ в районі широку популярність отримали перший секретар Граховського райкому КПРС П. П. Сисоєв, який в подальшому очолив Верховну Раду Удмуртської АРСР, орач А. К. Шабаліна, голова колгоспу ім. Куйбишева (село Благодатне) О. С. Смирнов, рядовий колгоспник з колгоспу «Активіст» (село Козьмодемьянське) Ф. І. Байгулов.

Про земляків Граховщини Михайло Козлов написав книгу «Граховський зорепад», де поряд з відомии людьми описано історію і про тітку Анну, яка жертвувала всі свої гроші на відновлення Христоріздвяної церкви в селі Грахово, а сама при цьому жила в невеличкій хатинці з одним віконцем[7].

• Історія Граховського району