Греки Криму

Кримські греки або греки Криму — етнічні представники грецької нації, які проживали на території сучасного Криму. Грецька колонізація має давні традиції, які розпочались в VI ст. до н. е. зі створенням Босфорського царства та Херсонеської республіки.

Кримські греки
Кількість 2795
Ареал  Україна
Автономна Республіка Крим):
   2 795 (2001)
Мова грецька
Релігія православ'я

«Греків» в Криму було три хвилі. Перша — це елліни давнини. Вони сформувалися в середземноморському регіоні і заснували свої колонії в Криму, починаючи приблизно з 600 року до нашої ери. Після Великого переселення народів чистих стародавніх греків у Криму не залишилося.

Друга хвиля — це середньовічні ромеї, візантійці, які так само сформувалися не в Криму та ані мовою, ані вірою не були схожі на еллінів. Після османського завоювання південного побережжя Криму 1475 року вони або прийняли іслам, влившись з часом в кримськотатарський етнос, або продовжували жити ізольованими християнськими громадами, поки в 1778 році не були виселені Суворовим до азовського регіону, ставши маріупольськими греками.[1]

Третя хвиля грецьких переселенців — це біженці з Османської імперії початку XIX століття, сучасні греки, що сформували Балаклавський батальйон. Втім, 1944 року під час проведення етніної чистки Криму вони, як і кримськи татари, були виселені з Криму. Нинішні греки Криму — це саме спадкоємці репатріантів третьої хвилі[2].

Історія кримських греків

У другій половині VII ст. до н. е. розпочато грецьку колонізацію Північного Причорномор'я. Основним центром переселенців стало місто Мілет, яке не постраждало від нападів скіфів[3].

В кінці VII ст., на місці сучасного міста Керч, вихідцями з міста Мілет засновано місто Пантікапей. Причина заснування міста було вигідне економічне та промислове розташування. Проливом Боспор Кіммерійський (сучасна Керченська протока) кожен рік відбувався рибний нерест в Азовське море, а з часом риба поверталась назад, через це місто стало один із найбільш основних експортерів риби та хлібу в античному світі. Особливо добрим за якістю продуктом солена риба, про яку написав поет Архестрат у IV ст. до н. е.[3]

Давньогрецький історик Плутарх відзначав, що Катон Старший, завершуючи кожну доповідь в сенаті пасажем про знищення Карфагену, йому належить один з перших відомих податків на багатство, він був противником того, що римляни купували на суму, приблизно 130 грамів срібла, маленьку бочку солоної понтійської риби[3]:

Дивно, як ще стоїть місто, де за рибу платять дорожче, ніж за бика!

Катон Старший

Згідно легенди, місце для будівництва Пантікапея обрано через те, що воно представлене царем Агаетом, сином колхідського царя Еета, в якого аргонавти викрали золоте руно. Захисником міста, згідно вірувань вважався Пан — бог лісів та рівнин, володар бджолярів, рибаків, мисливців, в той же час вождь всіх військових заходів бога війни Діоніса, його зброєносець та товариш на гуляннях, при цьому згідно вірувань володів музичним талантом, танцями та наукою волховання. Є відомості, що йому приписують винахід воєнного бойового порядку загалом та фаланги. Пан у вигляді чоловіка з козлиними рогами, копитами та бородою, саме це змушує ворогів панікувати[3].

За легендою, північніше Пантікапея, на березі Керченської бухти народився герой Троянської війни, син морської богині Тетіди та царя Пелея Ахілл. Пізніше виникло місто Мірмекій[3].

В VI ст. мілетцями були засновані Керкінітида та Феодосія.

Кримські греки
  

У 422–421 роках до н. е. переселенцями з Гераклеі Понтійської та острова Делос, в ім'я Дельфійського оракула поруч сучасного міста Севастополя заснувалимісто Херсонес, яке недовгий час називався Мегарікою. Це останнє місто засноване греками в Криму. У 46 році до н. е. направлено прохання Юлію Цезарю про дарування незалежності Херсонесу. Пропозиція прийнята, проте не реалізована.

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузської фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3].

Амазонська рота зустрічає імператрицю Катерину II в Криму

У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5].

Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна.

Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею.

У 19211922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі.

У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків.

У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму.

В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови».

Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8].

Греки в Кримській АРСР

Адміністративний поділ Кримської АРСР.

Після затвердження Кримської АРСР відбувалась економічне та політичне відновлення Криму після Громадянської війни. Кримські греки разом з представниками інших етносів Криму активно брали у цьому участь.

В 1921 році в Кримській АРСР мешкало 23868 греків, що складало 3,3% від загального населення Автономної Республіки. При цьому 65% греків мешкали в містах Криму. Греки, які могли писати становили 47,2% від загальної кількості представників. Для поліпшення ситуації в сфері писемності серед греків, в місцях компактного проживання були відкриті школи з 7-м річним початковим навчанням. У місті Керч відкрита середня школа. Під час заснування колгоспів, на основі грецького населення засновується 3 грецьких ковгоспи: «Еврика» в. с. Клинівка, «Неа Зої» в. с. Лозове, «Неос Дромос» в. Красноліссі.

У 19251926 навчальному році в Криму налічувалося 25 грецьких шкіл I ступеня з 56 вчителями та 1500 учнями. У містах і селах Криму відкривалися грецькі культурні клуби, хати-читальні, так звані «червоні куточки». Греки до середини 30-х років мали можливість вивчення рідної для більшості її представників грецької мови.

Унікальним для грецького населення був 1930 рік, в якому серед п'яти грецьких національних сільських рад діловодство обумовлено використанням грецької мови. З Маріупольської округи міста Маріуполь розповсюджена періодика грецької мовою: «Комуністіс» та «Коллективістіс», журнали «Піонерос» та Махітіс". У цих же роках розпочато сталінські репресії, в яких ліквідовано школи, національні сільські ради, знищено ряд церков та відбувається арешт активістів і церковних діячів.

За даними ЦСУ, станом на 1 квітня 1930 року в кустарній промисловості задіяно 435 греків.

Більшість греків працювало у багатонаціональних ковгоспах, де жили татари, росіяни, українці, німці тощо.

Мова кримських греків

Кримські греки за мовним чинником діляться на дві групи: греко-елліни (використовують суттєво змінений дорійський говір, який складає румейську мову) та греко-татари (використовують урумську мову).

Антропологічні відмінності

Зовні, як і в мовному значенні кримських греків можна поділити на два типи: греко-еллінів та греко-татар. Греко-татари через близькі між етнічні відносини з представниками сучасного кримськотатарського етносу мають більш виділений під татарський антропологічний тип. Греко-елліни відносяться до середземноморської раси, в якій характерно: темне хвилясте волосся, смуглява шкіра, темні очі, подовжений вузький череп, вузьке обличчя та ніс з прямою спинкою, трохи потовщені губи, середній зріст.

Демографічна ситуація

Розселення греків в Криму за переписом 1926 рік

За даними перепису населення 1926 року грецьке населення домінувало у кількості в селах Аутка, Карачоль (c. Чернопілля Белогорського району), Аппак-Джанкой (с. Василькове Кіровський район), Джантора (с. Клинівка Сімферопольський район), Камара, Карань, Скеля (на території Севастопольскої міської ради).

Розселення греків у районах і містах Кримської АРСР за даними перепису 1939 року[9]

Адміністративна одиницячисельність тис.частка
Тельманський район0,040,18%[10]
Біюк-Онлайрський район0,030,16%[11]
Колайський район2,917,3%[12]
Зуйський район0,150,94%[13]
Ларіндорфський район0,020,17%[14]
Фрайдорфський район0,010,09%[15]
Ак-Шейхський район0,0070,04%[16]
Ічкинський район0,10,52%[17]
Сакський район0,10,53%[18]
Джанкойський район0,20,56%[19]
Кіровський район1,15,1%[20]
Ленінський район0,31,63%[21]
Старо-Кримський район2,411,69%[22]
Євпаторія0,781,67%[23]
Карасубазарський район1,85,69%[24]
Ак-Мечетський район0,020,17%[25]
Феодосія1,22,7%[26]
Красноперекопський район0,030,14%[27]
Сімферополь1,91,36%[28]
Судацький район0,10,91%[29]
Сейтлерський район0,41,8%[30]
Бахчисарайський район0,861,84%[31]
Керч1,51,45%[32]
Ялтинська міськрада2,46,56%[33]
Севастопольська міськрада1,651,48%[34]
Алуштинський район0,391,53%[35]
Ялтинський район0,61,41%[36]
Куйбишевський район0,10,76%[37]
Балаклавський район0,954,08%[38]
Кримська АРСР20,651,83%

Див. також

Примітки

  1. Кримські депортації: від Єкатерини ІІ до Сталіна. офіційний сайт Українського інституту національної пам'яті (укр.). Процитовано 21 травня 2021.
  2. Громенко, Сергій. Крымские татары не могут называть себя коренным народом? (російською). LІКБЕЗ. Процитовано 26-05-2020.
  3. Стародавня ГреціяI. Греки України. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 30 серпня 2015.
  4. Грамота Катерини II. Греки України. Архів оригіналу за 15 травня 2014. Процитовано 30 серпня 2015.
  5. Одна из первых депортаций Российской империи. Как крымскими греками заселили Дикое Поле. Аргумент. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 30 серпня 2015.
  6. 3,5% населення Криму
  7. Трегубов, Виктор (22 липня 2013). О малых народах замолвите слово. Zn,ua. Архів оригіналу за 22 серпня 2014. Процитовано 30 серпня 2015.
  8. Крымские греки. Старый Крым. Архів оригіналу за 22 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  9. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АРСР. Демоскоп. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  10. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Тельманский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  11. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Биюк-Онлайрський. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  12. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Колайский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  13. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Зуйский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  14. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Лариндорфский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  15. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Фрайдорфский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  16. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Ак-Шейхский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  17. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Ичкинский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  18. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Сакский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  19. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Джанкойский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  20. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Кировский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  21. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Ленинский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  22. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Старо-Крымский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  23. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. г. Евпатория. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  24. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Карасубазарский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  25. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Ак-Мечетский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  26. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. г. Феодосия. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  27. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Красноперекопский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  28. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. г. Симферополь. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  29. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Судакский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  30. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Сейтлерский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  31. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Бахчисарайский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  32. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. г. Керчь. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  33. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Ялтинский гс. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  34. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Севастопольский гс. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  35. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Алуштинский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  36. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Ялтинский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  37. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Куйбышевский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
  38. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Крымская АССР. Балаклавский. Демоскоп. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.

Посилання

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.