Гуревич Михайло Йосипович

Миха́йло Йо́сипович Гуре́вич — радянський авіаконструктор, заступник головного конструктора ОКБ-155.

Миха́́йло Йо́сипович Гуре́вич
рос. Михаил Гуревич
Народився 31 грудня 1892 (12 січня 1893)
Rubanshchinad, Суджанський повіт[1]
Помер 25 листопада 1976(1976-11-25) (83 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Серафімівське кладовище
Країна  Російська імперія
 Російська республіка
 УНР
 СРСР
Національність єврей
Діяльність авіакосмічний інженер, інженер, винахідник, льотчик
Галузь авіаційна промисловість і конструктор
Alma mater Institut supérieur de l'aéronautique et de l'espace, Університет Монпельє, НТУ «ХПІ» (1925)[1] і ХНУ імені В. Н. Каразіна
Науковий ступінь доктор технічних наук
Знання мов російська
Заклад МіГ
Учасник Перша світова війна і німецько-радянська війна
Родичі Anatoly Andriyashevd
Нагороди

Герой Соціалістичної Праці (1957). Лауреат шести Сталінських премій (1941), (1947), (1948), (1949), (1952), (1953). Лауреат Ленінської премії (1963). Доктор технічних наук (1964).

Біографія

Народився 12 січня 1893 (31 грудня 1892)(18921231)-го року в селі Рубанщина Суджанського повіту Курської губернії Російської імперії (нині Суджанський район Курської області Російської Федерації) в родині робітника.

1910-го року зі срібною медаллю закінчив гімназію в Охтирці Харківської губернії (нині Сумська область). Вступив до Харківського університету, через рік був відрахований за активну участь в акціях протесту проти самодержавства.

1912-го року виїхав до Франції, де вступив на факультет математики університету Монпельє. Влітку 1914-го року приїхав додому на канікули, внаслідок початку Першої світової війни не зміг повернутись на навчання. 1917-го року продовжив навчання у Харківському технічному інституті, де зацікавився авіацією. Був активним учасником Товариства авіації та повітроплавання України і Криму, спроектував і виготовив свої перші літальні апарати — планери «Бумеранг» і «Аіст» (рос. Аист, Лелека).

1925-го року закінчив літакобудівний факультет Харківського технічного інституту, не знайшов роботи за спеціальністю і виїхав до Москви. Працював у різних конструкторських бюро, зокрема проектував судна для мілководдя, картоплезбиральну техніку, бавовнозбиральні машини.

У 1936-37 роках у складі радянської делегації був у відрядженні у США, де було закуплено ліцензію на виробництво в СРСР літака Дуглас ДіСі-3.

Робота авіаконструктором

Після повернення до Москви був запрошений працювати в КБ Полікарпова, де очолив групу загальних виглядів і ескізного проектування.

У жовтні 1939-го року був переведений до щойно створеного конструкторського бюро, яке очолив Мікоян Артем Іванович, став його заступником.

В КБ Гуревич переважно здійснював модернізацію літака-винищувача «І-153», разом з Мікояном розробив висотний винищувач «МіГ-1», серійний випуск якого почався у січні 1941-го року.

Влітку 1940-го року було створено «МіГ-3» (модифікацію «МіГ-1»), наприкінці року розпочато його виробництво. У 1940-41 роках «МіГ-3» будувався великими партіями і використовувався на початку німецько-радянської війни.

Після війни Гуревич разом з Мікояном проектував перші в СРСР реактивні винищувачі «МіГ-9», «МіГ-15».

З 1947-го року Гуревич керував розробкою і створенням керованих крилатих ракет.

1954-го року почалось серійне виробництво літака «МіГ-19», що міг долати звуковий бар'єр.

1957-го року Гуревич став головним конструктором.

1964-го року, у віці 72х років, за станом здоров'я вийшов на пенсію. Останні роки жив у Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Помер 25 листопада 1976-го року. Похований на Серафімівському кладовищі у Санкт-Петербурзі.

Нагороди

Увічнення пам'яті

Меморіальна дошка М. Й. Гуревичу в Харкові

Меморіальна дошка в Харкові, де він навчався у Харківському технічному інституті;

Меморіальна дошка на будинку у Москві, в якому він жив.

Джерело

Гуревич Михайло Йосипович Герої країни

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.