Гідроксикарбамід
Гідроксикарбамід (також Гідроксисечовина, англ. Hydroxycarbamide, лат. Hydroxycarbamidum) — синтетичний лікарський препарат, що належить до групи гідроксиламіну, та застосовується застосовується перорально.[1][2] Гідроксикарбамід уперше синтезований у США, та застосовується у клінічній практиці з 1967 року.[3]
 | |
|---|---|
Гідроксикарбамід
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| Hydroxyurea | |
| Класифікація | |
| ATC-код | L01 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | CH4N2O2 |
| Мол. маса | 76,0547 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | ~100% |
| Метаболізм | Печінка, Нирки |
| Період напіввиведення | 3-4 год. |
| Екскреція | Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ГІДРОКСИСЕЧОВИНА МЕДАК, «Медак ГмбХ»/«Хаупт Фарма Амарег ГмбХ»,Німеччина UA/6720/01/01 31.08.2012-31/08/2017 |
Фармакологічні властивості
Гідроксикарбамід — синтетичний лікарський засіб, який за своєю хімічною структурою є похідним гідроксиламіну. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту рибонуклеїнредуктази, який каталізує перетворення нуклеотидів РНК у нуклеотиди ДНК, що призводить до гальмування синтезу ДНК без впливу на синтез РНК та білків.[4][1][2] Прийом гідроксикарбаміду призводить до затримки мітозу в стадії інтерфази, а також сприяє збільшенню ефективності інших антиметаболітів (як антагоністів пуринів, так і антагоністів піримідинів).[1] Препарат також посилює дію променевої терапії.[5] Гідроксикарбамід застосовується як самостійний препарат[4], так і у складі комбінованої терапії (зокрема з анагрелідом[6]) у лікуванні різних видів захворювань крові, зокрема еритремії[4] та есенціальному тромбоцитозі[6], а також хронічному мієлолейкозі, та різних видах раку: раку яєчників, шийки матки, пухлинах нервової системи, колоректальному раку, меланомі, раку ділянки голови та шиї.[1][2][3] Гідроксикарбамід також збільшує кількість так званого фетального гемоглобіну, що дає можливість застосовувати препарат при таласемії, хоча його ефективність при даному захворюванні визнана низькою.[7] Ефективність гідроксикарбаміду є відносно вищою, ніж ефективність анагреліду при есенціальній тромбоцитемії[6], а при еритремії він тривалий час був своєрідним «золотим стандартом» лікування, проте при його застосуванні збільшується частота вторинних злоякісних пухлин у хворих, у тому числі гострого лейкозу.[4] Також при застосуванні гідроксикарбаміду при вагітності може призвести як до народження дитини із чисельними вадами розвитку, так і до самовільного переривання вагітності або народження мертвої дитини, хоча при довготривалих спостереженнях були випадки народження й здорових немовлят.[5]
Фармакокінетика
Гідроксикарбамід швидко та повністю всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату становить близько 100 %. Максимальна концентрація препарату в крові досягається протягом 2 годин після прийому препарату. Після всмоктування препарат накопичується переважно в лейкоцитах та еритроцитах. Препарат проходить через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр, та виділяється в грудне молоко. Гідроксикарбамід метаболізується у печінці та нирках з утворенням сечовини. Виводиться препарат переважно із сечею у вигляді метаболіту, частково у незміненому вигляді, частково гідроксикарбамід виводиться при диханні у вигляді вуглекислого газу. Період напіввиведення гідроксикарбаміду становить 3—4 години, цей час може збільшуватися у хворих із порушенням функції нирок.[2][3]
Покази до застосування
Гідроксикарбамід застосовують при еритремії, есенціальному тромбоцитозі, хронічному мієлолейкозі, раку яєчників, шийки матки, пухлинах нервової системи, колоректальному раку, меланомі, раку ділянки голови та шиї.[1][2]
Побічна дія
При застосуванні гідроксикарбаміду побічні ефекти спостерігаються часто, і найрозповсюдженішим побічним явищем є виникнення вторинних злоякісних пухлин.[4] Іншими побічними ефектами при застосуванні препарату є[1][2]:
- З боку шкірних покривів та алергічні реакції — шкірний висип, еритема шкіри, гарячка, алопеція.
- З боку нервової системи — головний біль, запаморочення, сонливість, галюцинації, судоми, дезорієнтація, підвищена втомлюваність.
- З боку травної системи — нудота, блювання, діарея або запор, стоматит, біль у животі, погіршення апетиту, порушення функції печінки, кровоточивість ясен.
- З боку сечостатевої системи — азооспермія, порушення менструального циклу, порушення сечопуску, порушення функції нирок.
- З боку дихальної системи — задишка, набряк легень, інфільтрати у легенях.
- Зміни в лабораторних аналізах — анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, підвищення рівня креатиніну та сечовини в крові, підвищення активності печінкових ферментів.
Протипокази
Гідроксикарбамід протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату; при вираженій тромбоцитопенії, анемії та лейкоцитопенії; печінковій або нирковій недостатності; вагітності та годуванні грудьми.[1][2]
Форми випуску
Гідроксикарбамід випускається у вигляді желатинових капсул по 0,2; 0,25; 0,3; 0,4 та 0,5 г.[3]
Примітки
- https://compendium.com.ua/akt/72/1006/hydroxycarbamidum/ (рос.)
- https://www.vidal.ru/drugs/molecule/513 (рос.)
- Hydroxyurea (англ.)
- Гидроксимочевина при истинной полицитемии — эффективность (рос.)
- Ліки і вагітність. Гідроксисечовина
- Анагрелид в лечении эссенциальной тромбоцитемии — эффективность, побочные эффекты (рос.)
- Гидроксикарбамид для снижения числа переливаний крови при нетрансфузионно-зависимой бета-талассемии (рос.)