Данієль Ольбрихський

Данієль Ольбрихський народився у польському місті Лович, що у Лодзинському воєводстві. Його батько Францішек Ольбрихський (1905—1981) був журналістом, мати Клементина Солонович-Ольбрихська (1909—1995) — викладачка польської і французької мов у ліцеї, письменниця. Данієль виріс у рідному містечку матері Дорогочин. Коли йому виповнилося 11 років, мати переїхала з ним і його старшим братом Кшиштофом до Варшави. У передостанньому класі ліцею імені Стефана Баторія Данієль почав виступати в телевізійній «Поетичній студії», де здобув перший досвід акторської гри. Закінчивши ліцей 1963 року, Данієль вступив у Державну Вищу театральну школу у Варшаві (зараз — Театральна академія імені Александра Зельверовича)[2] і вже на першому курсі, 1964 року, дебютував у фільмі Януша Насфетера «Поранений у лісі».

Слава прийшла до Данієля Ольбрихського 1965 року після ролі Рафала Ольбромського, яку він виконав у фільмі Анджея Вайди «Попіл». Починаючи з цього фільму Ольбрихський знімався майже в усіх стрічках Вайди, ставши його улюбленим актором. У стрічці «Усе на продаж» (1968) Данієль зіграв знаменитого польського актора Збігнєва Цибульського, котрий трагічно загинув двома роками раніше; у «Пейзажі після битви» (1969) Ольбрихський зіграв молодого поета, який після концтабору не може повернутися до нормального життя.

Данієль Ольбрихський також зіграв у Кшиштофа Зануссі у фільмі «Структура кристалу» (1968), у костюмній драмі «Графиня Коссель» (1968) Іржі Антчака. Величку популярність Данієлю Ольбрихському принесли ролі у фільмах Єжи Гоффмана, який екранізував польську літературну класику — трилогію Генрика Сенкевича. Актор зіграв у всіх фільмах трилогії: «Пан Володийовський» (1969), «Потоп» 1974) та «Вогнем і мечем» (1999).

Данієль Ольбрихський з Анджеєм Вайдою, 1973 рік

Упродовж усієї своєї кар'єри Данієль Ольбрихський активно знімався за межами Польщі. На початку 1970-х він працював з угорським режисером Міклошем Янчо (фільми «Агнець божий» та «Пацифістка»). У 1980-х знімався у кінематографістів Західної Європи: «Бляшаний барабан» Фолькера Шльондорфа за його участю здобув 1979 року Оскара та Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю. Міжнародної популярності акторові додали ролі у фільмах Клода Лелуша «Болеро» («Одні та інші») та Рішара Дембо «Діагональ слона», де його партнером був Мішель Пікколі. 1988 року Ольбрихський знявся у Голлівуді у «Нестерпній легкості буття» Філіпа Кауфмана за романом Мілана Кундери та зіграв роль радянського агента в одному з хітових проектів 2010 року — шпигунському трилері «Солт».

Наприкінці 1900-х — першій половині 2000-х Данієль Ольбрихський активно співпрацював з російськими режисерами: 1999 року знявся в ролі Копновського у фільмі Микити Михалкова «Сибірський цирульник»; 2003 року зіграв у спільній драмі Марека Новицького та Олександра Свєтлова «Брейк-пойнт»; 2005 року він з'явився у блокбастері «Турецький гамбіт». Знявся також у російському серіалі «Загибель імперії» (2005) та у спільній стрічці Кшиштофа Зануссі і Микити Михалкова «Персона нон грата» (2005).

Окрім кіно Данієль Ольбрихський чимало працював у театрі. Серед його найпомітніших театральних робіт ролі у «Гамлеті» Адама Ханушкевича, «Макбеті» Кшиштофа Назара, «Отелло» Анджея Хшановського та «Королі Лірі» Андрія Кончаловського.

Данієль Ольбрихський з молодих років займається боксом[3]. Тричі був одружений. 1971 року, від першого шлюбу з акторкою Монікою Дзенісевич, у нього народився син Рафал, який має двох дітей, — Антося і Кубу. Другою дружиною Данієля була Зузанні Лапицька, донька відомого польського актора Анджея Лапицького. Вони мають доньку Вероніку (нар. 1982). З 23 жовтня 2003 року був одружений з театрознавцем Кристіною Демською[4], яка також була його менеджером.

1988 року німецька акторка Барбара Зукова народила Данієлеві Ольбрихському сина Віктора, який мешкає у Нью-Йорку[5].

Данієль Ольбрихський був почесним членом комітету підтримки Броніслава Коморовського на президентських виборах у Польщі 2015 року[6].

Навесні 2014 року на знак протесту проти анексії Криму Росією, Данієль Ольбрихський відмовився виступити на сцені московського Польського театру, де мав грати одну з головних ролей у виставі «Викрадення Європи». У листі до російського режисера Євгена Лавренчука, оприлюдненому 20 березня у польській Gazeta Wyborcza[7], актор зазначив: «Прекрасна мова Пушкіна, Толстого, Чехова і моїх друзів Окуджави та Висоцького, якою я репетирував чудову п'єсу, зараз уже асоціюється з агресивною військовою риторикою пана Путіна. З подивом і глибоким сумом я дивився, як представники російського народу — ваш парламент — стоячи й оваціями схвалюють акт агресії»[8][9].

У червні 2014 року Данієль Ольбрихський був одним із всесвітньо відомих кінематографістів, які підписали лист-звернення до президента Росії Володимира Путіна на захист Олега Сенцова, в якому вони просили гарантувати безпеку Сенцова, а також провести об'єктивне і неупереджене розслідування його справи[10]. 19 серпня 2015, напередодні поновлення процесу над Сенцовим, Ольбрихський також був одним із членів Європейської кіноакадемії, котрі підписалися під листом на адресу президента Росії, голови Держдуми, директора ФСБ, міністра внутрішніх справ і генерального прокурора Росії, в якому закли́кали скасувати звинувачення проти Сенцова і звільнити й реабілітувати його[11][12].

За час своє акторської кар'єри Данієль Ольбрихський зіграв ролі у понад 150-ти кіно- телефільмах та серіалах.

• 1990 : Wspominki o Włodzimierzu Wysockim (Спогади про Володимира Висоцького), «Zebra» ISBN 83-85076-07-7
• 1992 : Anioły wokół głowy (Ангели навколо голови) (у співпраці з Пшемиславом Чвіклінським та Яцеком Зярно), «BGW» ISBN 83-7066-387-7
• 1997 : Parę lat z głowy, «BGW» ISBN 83-7066-689-2

• Данієль Ольбрихський на сайті Culture.pl