Дефіс

Дефі́с (нім. Divis — «тире, сполучний знак, знак ділення», від лат. divisio — «(роз)ділення»), також ро́зділка[1], ри́ска[2] — нелітерний орфографічний знак української та багатьох інших писемностей.

-

Пунктуація

апостроф(' , ’)
дужки ([ ], ( ), { }, ⟨ ⟩)
двокрапка(:)
кома(,)
тире (‒, –, —, ―)
три крапки (…, …)
знак оклику(!)
крапка(.)
дефіс(-, ‐)
знак питання(?)
лапки (‘ ’, « », « », « »)
крапка з комою(;)
Скісна риска(/)
Розділювачі
пробіл ( ) ( ) ( ) (␠) (␢) (␣)
інтерпункт(·)
Основні друкарські знаки
амперсанд(&)
равлик(@)
зірочка(*)
обернена скісна риска(\)
маркер списку(•)
циркумфлекс(^)
макрон(¯)
хрестик (†, ‡)
символ градуса(°)
перевернутий знак оклику(¡)
перевернутий знак питання(¿)
октоторп(#)
символ номера (№)
порядковий індикатор (º, ª)
відсоток (%)
проміле (‰)
базисний пункт (‱)
символ абзацу()
штрих(′, ″, ‴)
символ параграфа(§)
тильда(~)
підкреслення(_)
вертикальна риска(|, ¦)
Інтелектуальна власність
знак охорони авторського права(©)
символ правової охорони товарного знаку(®)
символ знаку обслуговування(℠)
знак охорони суміжних прав
для фонограми		(℗)
символ товарного знаку(™)
Символи валют
символ валюти (¤)
символи валют
₳ ฿ ฿ ₵ ¢ ₡ ₢ R$ ₠ $ ₫ ৳ ₯ € £ ƒ ₣ ₲ ₴ ₭ ℳ ₥ ₦ ₧ ₱ ₰ £ ₨ ₪ ₮ ₩ ¥ ៛

Метою використання дефісів на письмі є з'єднання двох чи більше слів, які є незалежними одне від одного, але за фонетичною наближеністю складають одне поняття, не зливаючись в одне слово. Іноді дефіси використовуються для пояснення незвичних термінів. Не слід плутати дефіс та тире, бо дефіс — орфографічний знак, а тире — пунктуаційний. Також тире в українській типографіці, на відміну від дефіса, відбивається пробілами (в англомовній, наприклад, ні). Всього ж існує як мінімум чотири подібні знаки: дефіс, мінус, тире і довге тире (за збільшенням їхньої довжини при накресленні).

Використання дефіса замість тире вважається помилкою.

Дефіс в українській мові

Правила використання дефісу в українській мові складні та мають чимало винятків. Проте завжди через дефіс пишуться:

  • подвійні прізвища (Карпенко-Карий, Квітка-Основ'яненко);
  • відтінки кольорів (жовто-блакитний, яскраво-фіолетовий);
  • приставка "по" у прислівниках (по-перше, по-братськи);
  • написання часток (ходи-но, прийшов-таки);
  • власні назви із частиною "пів" (пів-України, пів-Києва);
  • назви осіб за фахом (секретар-друкарка, бібліотекар-бібліограф);
  • складні слова із двох уживаних слів української мови (рок-група, джаз-оркестр);
  • складні слова, що передають оціночне значення (горе-мисливець, грім-баба);
  • повторювані слова (далеко-далеко, рідний-рідний);
  • слова, приблизні за значенням (туди-сюди, сотня-дві);
  • назви рослин, де є союз чи дієслово (мати-й-мачуха, не-чіпай-мене);
  • одиниці виміру (тонно-кілометр, людино-день);
  • назви одягу із компонентом "міні", "міді", "максі" (міні-спідниця, міді-плаття, максі-плащ).

Дефіс в англійській мові

Дефіс в англійській мові використовують у таких випадках:

  • у складених словах (light-blue paint, text-only);
  • у назвах чисел (one hundred twenty-three);
  • під час розкладання слів на склади (syl-la-bi-fi-ca-tion);
  • у складених прізвищах;
  • як знак перенесення.

Див. також

Примітки
  1. розділка // Російсько-українські словники на R2U.
  2. Риска // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

Література

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.