Знак оклику

В українську граматику був введений Смаль-Стоцьким під назвою окличник[3].

Так званий сатиричний знак оклику, поміщений у дужки і поставлений після слова чи висловлення, вказує на дурницю або невірність сказаного.

У деяких мовах (насамперед у іспанській) також використовується перекинутий знак оклику ( ¡ — U+00A1), який ставиться на початку окличної фрази на додаток до звичайного знаку оклику в кінці.

В американській типографіці в 1960-і —1970-і роки використовувався знак-гібрид із знаків оклику та питання, який називається інтеробанг ( ‽ — U+203B).

1. Знак оклику на письмі ставиться в кінці окличного речення: "Гетьте, думи, ви хмари осінні! "(Л. Українка). Завжди ставиться знак оклику в кінці речень, котрі не є підрядними, але у складі яких є слова як, який, що (то), за, скільки, що несуть в собі експресивне значення: "На небокрай яка краса огнів сія!" (В. Сосюра). Для передачі підвищеної окличної інтонації використовується два або три знаки оклику: Я це люблю!!!
2. У кінці називного окличного речення: "Рідний край! На світі немає нічого дорожчого за нього...!" (І. Цюпа).
3. Після звертань як однослівних, так і поширених, вимовлених з окличною інтонацією: "Україно! Ти в славній броні не одна" (М. Рильський).
4. Після вигуків та після слів так і ні, якщо вони мають виразну окличну інтонацію і стоять на початку речення: "Ай! Як тут гарно!" (М. Коцюбинський), "Так! Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас!" (Л. Українка). Для підкреслення ефективності деяких слів знак оклику може вживатися всередині речення: "І ворогам не розтоптати - ні! - омитий кров'ю стяг наш трудівничий" (М. Рильський). Інтонація оклику та питання на письмі передається знаками !? та ?!: "Се ти, мій чарівниченьку?!" (Л. Українка)
5. У дужках, після цитати або всередині неї, для позначення ставлення автора до цитованого матеріалу: "Із збільшенням поголів'я корів(!) зросли озонові діри".
6. На початку занадто довгого та складного речення відзеркалюється знак оклику для правильного зорієнтування читача у інтонації написаного: "!В часи зневіри, в годину важких думок про долю мого рідного краю, - ти одна моя підпора і запомога, о велика, могутня, правдива та вільна, рідна мово!" (П. Мирний). Речення, що в своїй структурі мають невелику кількість слів, не потребують додаткового акценту, оскільки повністю потрапляють в поле зору, тому знак оклику на початку таких речень не ставиться: "О слово! Будь мечем моїм!" (О. Олесь).
7. В українській літературі досить часто після слів зі знаком оклику наступне слово пишеться з маленької букви, якщо, на думку автора, це охоплюється межами одного висловлювання. При повторюваних та однорідних членах речення, що розділені знаком оклику, слово після нього також може писатися з маленької букви. Але такі прийоми більш властиві художній літературі. Правописна практика сучасності вимагає написання великої літери у подібних випадках.

Знаком оклику позначається факторіал:

${\displaystyle n!=1\times 2\times \dots \times n.}$

Два знаки оклику позначають подвійний факторіал:

${\displaystyle n!!=n\times (n-2)\times (n-4)\dots$ ;}

добуток закінчується одиницею для непарних і двійкою для парних чисел.

Знак існування в поєднанні із знаком оклику ( ${\displaystyle \exists$ !}  ) позначає «існує і єдиний».

• В мові С та декількох інших мовах програмування символом «!» позначається операція логічного заперечення, а сполученням «!=» — операція порівняння «не дорівнює». В деяких мовах використовується також «!==» та інші складені знаки.
• В деяких діалектах мови BASIC знак оклику, поставлений одразу після імені змінної, позначає, що у цій змінній зберігається число з рухомою комою звичайної точності.
• В HTML і його нащадках теґ коментаря має вигляд <!-- довільний текст -->.

Відомий американський рок-гурт має назву !!!, яка вимовляється chk chk chk.

• Український правопис 2015 (§ 117. Знак оклику (!))
• Український правопис / НАН України, І-нт мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови - стереотип. вид. - К.: Наук. думка, 2005. - 240 с.