Тильда
Ти́льда (від лат. Titulus — підпис, напис) — назва кількох друкарських знаків у вигляді хвилястої риси.
Діакритичний знак
Надрядковий
У більшості мов тильда відповідає знаку, що утворився з букв n і m, які в середньовічньому скоропису часто писалися над рядком (над попередньою літерою) і в накресленні виродилися в хвилясту лінію. Такого походження, зокрема, тильда в буквах:
- ñ — в іспанській мові вживається для позначення м'якого звуку, близького до «нь»;
- õ — в естонській мові позначає звук, який є чимось між [и] і [о].
- ã і õ — у португальській мові позначають носову вимову голосних;
У деяких системах фонетичної транскрипції тильда над голосною є показником носової вимови.
У грецькій політонічній орфографії тильда над голосною позначає вбраний наголос (циркумфлекс) і є шрифтовим варіантом круглої шапочки над буквою.
У графіку польського рукописного шрифту мала літера l з тильдою над нею позначає букву ł, яка б означала твердий звук [л], перехідний в нескладове [у].
У текстах угорською мовою тильда може використовуватися як сурогатний замінник подвійного штриху над літерами o і u, якщо подвійний штрих недоступний з технічних обмеженням.
Геометрія
В геометрії використовують тильду, як подібність двох трикутників.
Інші варіанти
- Як діакритичний знак використовується також вертикальна тильда та підрядкова тильда.
- У деяких письменностях зустрічається діакритичний знак у вигляді тильди, яка перекреслює букву.
- Близьку до надрядкової тильди форму має знак титла, що вживається в церковнослов'янській писемності.
- У словниках тильда замінює у словосполученнях заголовне слово або незмінну його частину.
Посилання
- тильда (рос.)