Димка (одяг)

Ди́ма, ди́мка (тур. dimi < грец. δίμιος, δίμιον)[1] — рід домотканого каніфасу, грубе полотно з конопель, яке ткали в пасмани (смужку) з геометричним орнаментом, чергуючи сині та білі смуги. Спідниці виготовлені з такого полотна називали димкою (димою). До таких спідниць носили білі полотняні запаски (фартушки) та крайки. Димку носили на будній день міщанки по всій Україні, а також просте населення (н-д. бойки, подоляни).

Димкою називали також спідниці з вибійки. Цей стародавній промисел в 19 ст. захопили в свої руки євреї. Вони називалися димкарями. В час вільний від польових робіт, вони їздили від села до села і зупиняючись в корчмі димкар посилав помічника на коні по селі оголошувати про його прибуття. І тоді жінки несли сире або напіввибілене полотно для вибійки, з якого пізніше шили спідниці-димки, катанки, куртки. Димкар пропонував зразки вибійки на папері, а по вибраному мотиві діставав дошки з різьбою, намащував на дошки щіткою фарбу і притискав дошки до полотна і так до кінця усього полотна. Ця робота тривала декілька хвилин і коштувала 3-4 копійки. Фарба висихала досить швидко і таку спідницю можна було прати та золити і фарба при цьому не линяла.

Примітки

Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.

Література

Головацкий Яков, О народной одежде и убранстве русинов или русских в Галичине и северо-восточной Венгрии. 1877.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.