Стрічка (оздоба голови)

Стрі́чка (від дав.-рус. *строчька — «смужка», пор. строка, строчити)[1], стьо́жка[2][3], стьо́нжка[4] (останнє — з пол. wstążka), рідко лента[5] — оздоба голови для дівчат. Стрічки для вплітання в косу називаються ще кісника́ми[6].

Українське національне вбрання
Стрічка (оздоба голови)
Жіночий стрій
Чоловічий стрій
Історія
Географія
Категорія • Портал • Ілюстрації

Український стрій

Необхідною частиною святкового строю дівчат були стрічки, а також різноманітні вінки. Прикрашали стрічкою голову таким способом: вибиралася найкраща стрічка і пов'язувалася навколо голови, зав'язувалися позаду і кінці пускалися на плечі. Всі інші стрічки, які мали дівчатa, перегиналися пополовині і пришпилювалися до основної стрічки так, щоб вони вільно звисали на плечі. Поверх стрічки надягався вінок і зав'язувався під стрічками.

Інколи для зручності робили з товстого паперу обруч (відомий як чілка, чулко, лубок)[7][8][9] за шириною стрічки. У святкові дні такий обруч обтягали найкращою стрічкою і до нього причіпали всі стрічки, і надівали на голову так, як вінок. Не в святкові дні цей обруч носили також, але без стрічок. Літом за такий обруч закладали кожен день живі квіти.

Стрічки носили також панночки та міщанки. Міщанки прив'язували стрічки позаду до намиста і пускали по спині.

На правобережній Україні стрічки у великій кількості прив'язували до вінка і спускали по плечах, на Чернігівщині стрічок було менше, їх прив'язували в ряд до поперечної стрічки і вони спадали від шиї по спині.

На Полтавщині та Харківщині дівчата заплітали косу, у яку вплітали стрічки і пускали по спині.

На Лівобережжі стрічки були одноколірні, на Правобережжі — різнобарвні, часто з квітковими чи геометричними орнаментами.

Сестру Дидона мала Ганну,
Насправді дівку, хоть куди,
Проворну, чепурну і гарну;
Приходила і ся сюди,
В червоній юпочці баєвій,
В запасці гарній фаналевій,
В стьонжках, намисті і ковтках.

— І. П. Котляревський, «Енеїда»

Див. також

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. Стьожка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Стьожка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Стьонжка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Лента // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Кісник // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  7. Чілка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  8. Чулко // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. Лубок // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела
  • Вовк, Хведір. Студії з української етнографії та антропології / проф. Хведір Вовк. — Прага: Укр. громад. вид. фонд, [1916?] (Друк. «Легіографія»). — 354, [2] с. : іл., [23] арк. іл.
  • «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край» T — 7, Київ, 1872—1878 (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.