Кибалка

Киба́лка або кічка — традиційний український жіночий головний убір у вигляді високої пов'язки на голові, з двома довгими кінцями, які спадали на спину. В основі зачіски було лубяне кільце. У різних областях України кибалка мала різні назви: гибалка, хомевка (Лемківщина), хомля, обруг, кичка (східне Поділля), кічка (західна Волинь), лубок (Полтавщина).

Українське національне вбрання
Кибалка
Дружина фастівського полковника Семена Палія (1640-1710)
Жіночий стрій
Чоловічий стрій
Історія
Географія
Категорія • Портал • Ілюстрації

Етимологія

Форма «кибалка», ймовірно, походить з ранішої «гибалка», «гибавка» — пов'язаної з гибати («бгати», первісно — «згинати»)[1]. Щодо етимології слова «кичка» («кічка», «кика») було висунуто кілька версій, але жодну не можна вважати переконливою[2].

Вигляд

Кибалка могла бути виготовлена з прута, дроту, лози, ліщини, кори липи лубка, берези, з грубого проклеєного тістом або укріпленого картоном полотна; могла бути обшита шкірою або обгорнена крайкою[3].

Розділивши волосся на дві половини і скрутивши кожну з них у джгут, жінка намотувала її на кибалку. Накладали на голову, а опісля закручували на ній волосся. Поверх кибалки накладали очіпок, який пов'язували наміткою або хусткою.

Кибалки були у вжитку, так як, за народним звичаєм, заміжня жінка не мала права заплітати волосся, а лише намотувати або крутити[4].

На Рівненщині кибалку часто виготовляли з гілок різноманітних дерев і обмотували полотном. У Володимирецькому районі кибалки-обручики робили з полотна і називали «тканки». Власне «кімбалкою» тут називали обручик з вузенької полотняної торбинки, в яку клали пасма вовни чи льону. Пізніше на цій території побутували кибалки з дроту, також обмотані полотном[4].

Дерев'яні кибалки обмотували тканиною або стрічкою[3]. Кибалки-обручі, обгорнені полотном, вишивалися над чолом[3].

Г. Г. Стельмащук вважає кибалку відповідником дівочого вінкоподібного убору[3]. Тому функція кола-оберега також їй притаманна.

Кибалкою або кимбалкою на Вінниччині також називали дівочий головний убір з різнокольорових вовняних кульок[5].

Див. також

Примітки

  1. Кибалка // Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  2. Кичка // Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  3. Стельмащук, 1993, с. 118-119.
  4. Українець, 2006.
  5. Гальчевська, 2008.

Джерела

Посилання

Зовнішні відеофайли
Накручування волосся на кибалку перед пов'язуванням намітки
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.