Другий уряд Павла Лазаренка

• Лазаренко Павло Іванович — Прем'єр-міністр України (з 11.07.1996 по 02.07.1997)[2][3]
• Дурдинець Василь Васильович — Перший віце-прем'єр-міністр України (з 12.07.1996)[4]
• Ємець Олександр Іванович — віце-прем'єр-міністр України з політико-правових питань (до 14.08.1996)[5]
• Кінах Анатолій Кирилович — віце-прем'єр-міністр України з питань промислової політики (до 21.09.1996)[6]
• Курас Іван Федорович — віце-прем'єр-міністр України (з 12.07.1996)[7]
• Зубець Михайло Васильович — віце-прем'єр-міністр України (з 05.08.1996)[8]; Міністр сільського господарства і продовольства України (з 07.04.1997)[9]
• Пинзеник Віктор Михайлович — віце-прем'єр-міністр України (з 21.09.1996 по 07.04.1997)[10][11]
• Тігіпко Сергій Леонідович — віце-прем'єр-міністр України (з 08.04.1997)[12]
• Кравченко Юрій Федорович — Міністр внутрішніх справ (з 11.07.1996)[13]
• Кузьмук Олександр Іванович — Міністр оборони (з 11.07.1996)[14]
• Удовенко Геннадій Йосипович — Міністр закордонних справ (з 11.07.1996)[15]
• Бочкарьов Юрій Георгійович — Міністр енергетики і електрифікації (з 12.07.1996 по 06.05.1997)[16][17]; Міністр енергетики (з 06.05.1997)[18]
• Головатий Сергій Петрович — Міністр юстиції (з 12.07.1996)[19]
• Данькевич Іван Петрович — Міністр транспорту (з 12.07.1996 по 07.05.1997)[20][21]
  • Круглов Микола Петрович — Міністр транспорту (з 23.05.1997)[22]
• Короневський Валентин Максимович — Міністр фінансів (з 12.07.1996 по 25.02.1997)[23][24]
  • Мітюков Ігор Олександрович — Міністр фінансів (з 26.02.1997)[25]
• Костенко Юрій Іванович — Міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (з 12.07.1996)[26]
• Хорішко Анатолій Ілліч — Міністр сільського господарства і продовольства (з 12.07.1996 по 14.02.1997)[27][28]
• Поляков Сергій Васильович — Міністр вугільної промисловості (з 13.07.1996 по 18.07.1996)[29][30]
  • Русанцов Юрій Олександрович — Міністр вугільної промисловості (з 05.09.1996)[31]
• Шведенко Микола Миколайович — Міністр рибного господарства (з 13.07.1996)[32]
• Остапенко Дмитро Іванович — Міністр культури і мистецтв (з 05.08.1996)[33]
• Самоплавський Валерій Іванович — Міністр лісового господарства (з 05.08.1996)[34]
• Малєв Валерій Іванович — Міністр машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії (з 05.08.1996 по 25.02.1997)[35][36]
• Гуреєв Василь Миколайович — Міністр економіки (з 05.08.1996 по 25.02.1997)[37][38]; Міністр машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії (з 26.02.1997)[39]
  • Єхануров Юрій Іванович — Міністр економіки (з 26.02.1997)[40]
• Осика Сергій Григорович — Міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі (з 23.08.1996)[41]
• Мазур Валерій Леонідович — Міністр промисловості (з 05.08.1996)[42]
• Згуровський Михайло Захарович — Міністр освіти (з 08.08.1996)[43]
• Каскевич Михайло Григорович — Міністр праці (до 08.08.1996)[44]
  • Білоблоцький Микола Петрович — Міністр праці (з 08.08.1996)[45]
• Єфремов Валерій Павлович — Міністр зв'язку (до 08.08.1996)[46]
  • Худолій Дмитро Андрійович — Міністр зв'язку (з 08.08.1996)[47]
• Борисенко Микола Іванович — Міністр статистики (до 08.08.1996)[48]
  • Осауленко Олександр Григорович — Міністр статистики (з 08.08.1996 по 25.02.1997)[49][50]
• Кальченко Валерій Михайлович — Міністр з питань надзвичайних ситуацій (з 31.08.1996)[51]
• Єршов Аркадій Віталійович — Міністр соціального захисту населення (до 08.08.1996)[52]
  • Овчаренко Петро Павлович — Міністр соціального захисту населення (з 28.08.1996)[53]
• Семиноженко Володимир Петрович — Міністр у справах науки і технологій (з 28.08.1996)[54]
• Борзов Валерій Пилипович — Міністр у справах молоді і спорту (до 20.08.1996)[55]
  • Станік Сюзанна Романівна — Міністр у справах сім'ї та молоді (з 05.09.1996)[56]
• Короленко Євген Сергійович — Міністр охорони здоров'я (до 13.07.1996)[57]
  • Сердюк Андрій Михайлович — Міністр охорони здоров'я (з 05.09.1996)[58]
• Мінченко Анатолій Каленикович — Державний міністр України з питань промислової політики та паливно-енергетичного комплексу (з 21.09.1996)[59]
• Пустовойтенко Валерій Павлович — Міністр Кабінету Міністрів України (з 12.07.1996)[60].

• Положення про фінансово-промислові групи[61]
• створення на існуючій базі вищих навчальних закладів: Дипломатичної академії України[62], Львівського державного аграрного університету[63], Львівського державного медичного університету[64], Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя[65], Кримського державного аграрного університету[66], Тернопільського державного педагогічного університету[67], Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету[68] та ін.
• підготовка законопроектів у зв'язку з прийняттям Конституції України[69][70]
• Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями[71]
• прийняття в експлуатацію будинку Палацу культури «Україна» після завершення капітального ремонту[72][73]
• створення Державної інспекції праці[74]
• створення ЄДАПС[75]
• використання векселів при розрахунках за газ[76]
• програма комплексної реконструкції та реставрації Одеського державного академічного театру опери та балету[77]
• впорядкування діяльності митних ліцензійних складів[78]
• створення державних компаній та концернів: «Укрспецекспорт»[79], «Укрпапірпром»[80], «Хліб України»[81], «Укрзолото»[82], «Укрспирт»[83], «Артем»[84], «Топаз»[85], «Укрзакордоннафтогазбуд»[86], «Укртранснафта»[87]
• запровадження шкільної форми, гарячих обідів дітям-сиротам та дітям із малозабезпечених сімей, плати за користування підручниками в загальноосвітніх школах[88][89][90]
• супроводження грошової реформи[91]
• Угода між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців[92]
• заснування Міжнародного конкурсу балету імені Сергія Лифаря[93], Міжнародного музичного конкурсу імені Миколи Лисенка[94]
• створення комбінату «Криворіжсталь»[95]
• створення Єдиної супутникової системи передачі інформації (див.: Укркосмос)[96]
• підтримка наукових досліджень в Антарктиці[97]
• Комплексна державна програма енергозбереження України[98]
• утворення державної служби медицини катастроф[99]
• Положення про Державну автомобільну інспекцію МВС[100]
• утворення Національного інституту українсько-російських відносин[101]
• заснування в Україні Центру інформації та документації НАТО[102]
• Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України[103]
• Кліматична програма України[104].

Оцінки періоду прем'єрства Лазаренка суперечливі. З одного боку, саме в цей час Україна безтравматично перейшла на національну грошову одиницю та досягла відносної стабільності в економіці. З іншого, Лазаренка звинувачували у масштабному тиску на бізнес та фінансових зловживаннях. Корпорація Єдині енергетичні системи України в той час стала фактично монопольним постачальником російського газу на підприємства промисловості[105].

У липні 1996 на Прем'єр-міністра Павла Лазаренка було скоєно замах:

	16 липня 1996 року, всього за шість днів потому, як Лазаренко обійняв посаду Прем'єр-міністра, хтось намагався підірвати в повітря його машину, котра у супроводі конвою їхала з київського аеропорту до Донецька. Попри усю складність підготовки, спроба виявилася невдалою.
— Андерс Ослунд, Як Україна перейшла до ринкової економіки та демократії

Згідно з оцінками шведського економіста Андерса Ослунда, Лазаренко на чолі уряду:

• запроваджував надмірне держрегулювання, організувавши масові побори з підприємців;
• отримував вигоду від монополії офшорної компанії ЄЕСУ, яку всіляко підтримував;
• блокував експорт зерна, відтак скуповував його надлишки за низькими цінами внутрішнього ринку, а згодом — експортував це зерно власноруч;
• проводив непрозору корупційну приватизацію великих підприємств[106].

	Увесь час, що Лазаренко обіймав посаду Прем'єр-міністра, він був надзвичайно активним; скидалося навіть на те, що він перебрав лідерство у Кучми на себе, упевнено вхопившись за економічну політику. Жодна людина не розуміла, які між ними відносини…
— Андерс Ослунд, Як Україна перейшла до ринкової економіки та демократії

2 липня 1997 року Президент України Леонід Кучма видав три Укази:

№ 599 — Про відставку Прем'єр-міністра України П. Лазаренка[3] («нібито за станом здоров'я»[105][106]);

№ 604 — Про виконання Кабінетом Міністрів України своїх повноважень[107] (Кабінету Міністрів доручено виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Уряду);

№ 605 — Про призначення В. Дурдинця виконуючим обов'язки Прем'єр-міністра України[108].

Повернувшись на посаду голови Дніпропетровської обласної ради, Павло Лазаренко оголосив про перехід в опозицію. У вересні 1997 він очолив партію «Громада», яка у березні наступного року пройшла до Верховної Ради[105].

Партія Лазаренка створила перший в Україні «тіньовий уряд», який очолила Юлія Тимошенко[109][110].

Після звинувачень у корупції Павло Лазаренко залишив Україну[105][106].

• Перший уряд Павла Лазаренка
• Дніпропетровський клан

• Керівники урядів України: ЛАЗАРЕНКО Павло Іванович
• Янукович звинуватив уряд Лазаренка у появі «копанок» / УНІАН, 22.02.2013
• Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України: Президент України; Указ від 26.07.1996 № 596/96