Жуків (Тернопільський район)
Жу́ків — село в Україні, у Бережанській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2020 - адміністративний центр Жуківської сільради, якій були підпорядковані села Гиновичі та Підлісне.
село Жуків | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район/міськрада | Тернопільський район |
Рада | Бережанська міська громада |
Облікова картка | Жуків |
Основні дані | |
Засноване | 1420 |
Населення | ▲ 883 (2014) |
Площа | 1,656 км² |
Густота населення | 560.39 осіб/км² |
Поштовий індекс | 47515 |
Телефонний код | +380 3548 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°30′57″ пн. ш. 24°56′27″ сх. д. |
Водойми | річка Золота Липа |
Відстань до районного центру |
8 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 47515, с. Жуків |
Карта | |
Жуків | |
Жуків | |
Мапа | |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бережанської міської громади [1]
Розташоване на берегах річки Золота Липа біля гори Хім, яка є найбільшою вершиною в Жукові.
Географія
У селі є вулиці[3]: Богдана Лепкого, Золочівська та Центральна.
Клімат
Для села характерний помірно континентальний клімат. Жуків розташований у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
Клімат Жукова | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | −1,3 | 0,1 | 5,0 | 13,1 | 19,1 | 22,3 | 23,5 | 23,0 | 18,7 | 12,8 | 5,7 | 0,8 | 11 |
Середня температура, °C | −4,2 | −2,8 | 1,4 | 8,3 | 13,7 | 17,0 | 18,2 | 17,6 | 13,6 | 8,3 | 2,8 | −1,7 | 7 |
Середній мінімум, °C | −7,1 | −5,6 | −2,2 | 3,5 | 8,4 | 11,7 | 13,0 | 12,2 | 8,6 | 3,9 | 0,0 | −4,1 | 3 |
Норма опадів, мм | 32 | 31 | 33 | 49 | 76 | 89 | 94 | 70 | 56 | 39 | 37 | 40 | 646 |
Джерело: climate-data.org |
Історія
Поблизу Жукова виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та висоцької культур, раннього заліз. віку.
Перша писемна згадка — 8 листопада 1420 року.[4] Тоді Жуків отримав маґдебурзьке право від короля Владислава ІІ Ягайла, власником населеного пункту був Я. Лабонта з Жукова.
1530 року Жуків — власність коронного гетьмана Миколая Сенявського.
1626 року внаслідок нападу татар село було зруйноване на 54%[5].
Діяли «Просвіта», «Січ» та інші українські товариства.
У 1880-х роках тут жив і працював священиком батько письменника Богдана Лепкого о. Сильвестр Лепкий (літературний псевдонім Марко Мурава), тут похований на сільському цвинтарі.
Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району[6].
Населення
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[7]:
Мова | Число ос. | Відсоток |
---|---|---|
українська | 99,89 | |
російська | 0,11 |
Політика
Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165[8].
Релігія
У селі є дві церкви: дерев'яна церква Івана Богослова з 1803 року, перевезена з Нараєва, та нова мурована з 2001 року.
Пам'ятки
Встановлено пам'ятники Тарасові Шевченку (1914, скульптор Бідула Василь ; відновлено 1967), Богданові Лепкому (1991; скульптор О. Маляр, архітектор Р. Білик), на могилі о. С. Лепкого, на могилі вояків УСС, полеглих 1917 (1995), пам'ятний хрест члену Проводу ОУН Миколі Арсеничу і 5 пам'ятних хрестів на місці загибелі вояків УПА, меморіальну таблицю на будинку, де проживала родина Лепких (1992).
Насипано могили жертвам сталінських репресій, радянським воїнам, полеглим у німецько-радянській війні 1941—1945 рр. 1941, символічну могилу Борцям за волю України.
Економіка
У селі діє швейне підприємство ТОВ «Мануфактура», яке спеціалізується на пошитті чоловічих сорочок.[9]
Соціальна сфера
У Жукові діють загальноосвітня школа I–III ступенів ім. Б. Лепкого, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, музична школа, консервний завод, АТ «Джерела».
Відомі люди
Народилися
- Василь Подуфалий (1941–2000) — краєзнавець, самодіяльний композитор
- Степан Федчишин (1892–1901) — літературознавець, філософ
Проживали
- о. Сильвестр, Богдан та Левко Лепкі — письменники і громадські діячі.
Перебували
- Франц Коковський, 3енон Кузеля, Іван Франко, Андрій Чайковський та інші діячі літератури, культури й науки.
Світлини
- Дерев'яна церква Івана Богослова
- Нова церква
- Надгробок о. Сильвестра Лепкого на сільському цвинтарі, скульптор Василь Бідула
- Вигляд на озеро і на с. Лапшин з подвір'я нової церкви
- Панорама села з боку Зарубу
- Панорама села з Лисої Гори
- Церква Івана Богослова
Примітки
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 19 жовтня 2021.
- Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітня 2019]
- Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Процитовано 3 травня 2020.
- Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 3. (пол., лат.) с. 175-176, LXXXIX.
- Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — S. 22-29, 45, 183.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
- Постанова Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 «Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» — сайт Верховної ради України (архів)
- У селі на Тернопільщині шиють сорочки для Євросоюзу
Джерела
- М. Подуфалий, В. Уніят. Жуків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 582. — ISBN 966-528-197-6.
- Дерев'яні храми України. Жуків,
- Жуків (Тернопільський район) на сайті «Замки та храми України»
- Żuków (2, pow. brzeżański) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 844. (пол.). — S. 844. (пол.)