Залужжя (Сарненський район)

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[6] Опадів 616 мм на рік.[6] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 29 мм.[6] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 90 мм.[6] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[6] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[6] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[6]

Біля Залужжя в урочищі «Біла Гора» розташоване городище VIII—XII століть.[7]

Село вперше згадується 1629 року.[1] В червні 1904 року відбулася сутичка селян з поміщицею за випас, селяни відмовилися виконати рішення суду, який підтвердив приналежність урочища поміщиці.^{[джерело?]}

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Любиковицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[5] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[8][9]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[10] У 1921 році село входило до складу гміни Любиковичі Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[4]

З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[11]

В липні 1941 року село, як і вся Рівненська область, потрапило під гітлерівську окупацію. Вже в грудні 1941 року в селі була створена підпільна група, яка була складової Дубровицької підпільної організації, яку очолював О. О. Кренько (дані газети «Поліський маяк» № 46 від 7 квітня 1975 року ст. «У вогні боротьби»). З перших днів окупації частина жителів села пішла до оунівського підпілля, а інша до радянських партизан. Але кожен з них незважаючи на різницю в ідеологічних поглядах наближав День Перемоги над німецько—нацистськими загарбниками по — своєму.^{[джерело?]}

Наприкінці 1943 року, коли розпочалося визволення нашого району від нацистських окупантів в оселі Максима Давидовича Бруяки розміщувався штаб партизанського з'єднання О. М. Сабурова. Коли розпочався наступ радянських партизан спільно з 397 стрілецькою дивізією сам Бруяка Д. М. та 12 односельчан були зараховані в стрілецький взвод партизанського з'єднання.^{[джерело?]}

На старому кладовищі села є могила, яку ніколи не відвідували рідні та близькі. Але в дні скорботи і пам'яті тут прибрано і лежать квіти. Односельчани її називають «Могилою невідомого солдата» та ще донедавна жили ті, хто знав і пам'ятав того 22 — річного юнака.^{[джерело?]}

З перших днів війни в навколишніх селах почав діяти загін, керівником якого був чоловік на прізвисько «Щупак». Жителі навколишніх сіл називали їх бандерівцями. Тому, що знищували вони тих, хто підтримував радянську владу. За даними архіву Залузької сільської ради (фонд № 15 опис т. 1-15) від рук оунівців загинуло 35 осіб, чиї прізвища ввійшли до «Книги Скорботи України» (том 2. 2003 рік).

Після вигнання німецьких військ в село було направлено загін військовослужбовців, жителі села називали їх «яструбки», для боротьби з оунівцями.^{[джерело?]}

Однієї ночі в селі пролунали постріли, а вдосвіта в межі жінки знайшли мертвого військовослужбовця. Поховали його на місцевому кладовищі і його товариші на металевій пластині залишили виколотий напис: «Погиб от рук бандитов 21.03.48 гв. ряд. Кузиев Доврон 1926 года рож.».^{[джерело?]}

У 1947 році село Залужжя разом з хутором Залужжя підпорядковувалося Залузькій сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.[12] Рішенням Дубровицької райради депутатів трудящих від 17 червня 1950 року 4 господарства колгоспу ім. Шевченка села Залужжя були занесені у список «бандпособницьких» і підлягали вивозу за межі УРСР.[13]

Починаючи з 1978 року учні місцевої школи розпочали пошуки родичів загиблого. Очевидці говорили, що документи і особисті речі гвардійця були передані в районний відділ міліції, але там за цей період ніяких даних не має. Звернення до військового комісаріату району пролило лише світло на прізвище уповноваженого по селу Залужжя і Бережки працівника міліції — Пузанова. Він був не місцевий житель і виїхав на місце свого постійно проживання.^{[джерело?]}

В 1980 році школяри звернулися до Центрального архіву Міністерства Оборони СРСР в місті Подольськ Московської області. Звідти наш лист був відправлений до Штабу Прикарпатського Військового округу. Начальник архіву в листі попросив школярів надіслати дані про те, у якій військовій частині проходив службу Кузиев Доврон. Чого ми зробити не змогли.^{[джерело?]}

Управління внутрішніх справ Рівненської області на наш запит в 1981 році відповіло, що не мають даних про загибель гвардійця на території села Залужжя.^{[джерело?]}

Масова мобілізація жителів села до радянської армії розпочалася в 1944 році. Поповнили ряди Червоної Армії 176 односельчан. Вони брали участь у визволенні Білорусі, частини Росії, Польщі, території прибалтійських республік і ін. Загинули на фронтах та пропали безвісти — 114 воїнів-односельч.^{[джерело?]}

В нашому селі є пам'ятне місце, яке воскрешає героїку Другої світової війни, ратну звитягу наших односельців. Сюди приходять жителі села, щоб поклонитись своїм героям — односельцям. Це пам'ятник Воїнам — землякам. Встановлений в 1965 році на честь 20 — ти річчя Перемоги над німецько — нацистськими загарбниками. Споруджений на кошти зібрані вдячними односельчанами та місцевим колгоспом на чолі з головою А. В. Кумпан. Автор пам'ячника П. І. Беленок. Пам'ячник являє собою залізобетонну стену з барельєфним зображенням скорботного воїна на тлі прапорів. Висота стіни 5 метрів, пам'ятний постамент висотою 4 метри.^{[джерело?]}

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[14] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][16] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 3,04 Кі/км² (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), молока — 4,35 мКі/л (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), картоплі — 1,15 мКі/кг (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), сумарна доза опромінення — 172 мбер, з якої: зовнішнього — 40 мбер, загальна від радіонуклідів — 132 мбер (з них Cs — 121 мбер).[17]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[22]

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[23]

Місцеві органи влади представлені Залузькою сільською радою.[1]

Село входить до виборчого округу № 155.[27] У селі розташована виборча дільниця № 560264.[27] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 1221 особа.[2]