Хмельницький (станція)

У 1871 році в історії Проскурова відбулася знаменна подія, що істотно вплинула на подальший розвиток міста, — у вересні було завершене будівництво залізничної лінії Жмеринка — Проскурів — Волочиськ. Станція відкрита 21 вересня (3 жовтня) 1871 року. До 26 березня 1954 року мала назву Проскурів, з 1954 по 1973 роки — Хмельницька[4]. Одночасно з розбудовою станції був споруджений вокзал, що одразу посів у житті проскурівчан визначне місце.

Станцію було закладено за межами Проскурова — на пустирі, серед заболоченої місцевості, неподалік від поштового шляху на Летичів. Для сполучення між містом і станцією розпочалося спорудження дороги. Через болото, що займало площу теперішнього стадіону і міської лікарні, був зроблений насип і прокладене, як тоді називали «соше». Воно фактично стало продовженням вулиці Олександрівської (нині — вул. Проскурівська). і тягнулася «…від Циганської Поперечної (нині вул. Франка) до вокзалу». Саме цей «вокзальний відрізок», відкриття якого відбулося в 1886 році, був першою в Проскурові забрукованою вулицею. Від того моменту чітко визначається напрямок забудови міста — на схід, вздовж залізниці. Згідно з «Перспективним планом розвитку Проскурова 1888 року», у місті прокладаються нові вулиці — Велика Вокзальна і Мала Вокзальна (сучасні — вулиці Шевченка і Пилипчука)

Рух поїздів через станцію Проскурів майже до початку XX століття був досить незначним. Так, у 1885 році за добу проходило лише чотири потяги: два кур'єрських та два пасажирських, причому останні ходили тільки з весни по осінь. Для місцевого світського товариства стає традицією у вихідні дні та свята проводити свій полуденний час на вокзалі. Справа в тому, що о 13:50 прибував з Відня кур'єрський потяг № 4, а о 14:35 у зворотному напрямку йшов потяг № 3. За годину-півтори до цієї «події» на вокзалі збиралася міська еліта. Чоловіки вели розмови, дами прогулювалися по перону, демонструючи нове вбрання, а в приміщенні вокзалу працював ресторан. І ось, з інтервалом в 45 хвилин прибували потяги — один прямував до австрійської столиці, інший — з неї. Вони привозили пошту, свіжі газети і журнали, новини зі столиці та Європи.

Рух через станцію пожвавлюється після того, як впродовж 1914—1916 роках завершується прокладання колій на Кам'янець-Подільський та Шепетівку. Таким чином, Проскурів стає важливим залізничним вузлом. У приміському селі Гречана будується станція, паровозне депо, майстерні. В центрі міста розміщується управління Подільської залізниці. Керуючим залізницею призначено Бориса Бутенка, котрий у майбутньому (з 1918 року) стане міністром шляхів Української держави. Управління займало найкращу споруду Проскурова — будинок Берлянда. Стояв він на місці скверу зі скульптурою «Ангела скорботи» (на розі нинішніх вулиць Свободи та Проскурівської) і, на жаль, до наших днів не зберігся. В перші дні війни 1941 року будинок — красень був зруйнований вибухом під час відступу червоної Армії. Кажуть, що у такий спосіб знищили архіви військових установ, які у довоєнні роки були розміщені у цьому будинку. Розташування Проскурова в прикордонній зоні певною мірою впливало і на роботу станції. З кожним роком режим на залізниці стає все жорсткішим, відстежується пасажиропотік.

У 1920-х роках XX століття починають активно боротися з пасажирами-спекулянтами, їх сотнями відловлювали у вагонах потягів київського напрямку. Річ у тому, що в роки НЕПу серед мешканців Проскурова процвітав такий бізнес: малими групами проскурівчани нелегально перетинали польський кордон, закуповували там різноманітні товари і везли їх на продаж у Київ, Харків, на Донбас. Саме з такими явищами рішуче боролися, проводячи міліцейські рейди в потягах.

У 1930-х роках залізницю фактично перевели на воєнний стан. В потягах, що йшли до Проскурова, на станції Деражня цивільну бригаду змінювала військова, бо місто Проскурів вважалося «закритим». Для того, щоб проїхати до Проскурова, мешканцям інших областей потрібно було заздалегідь подати заяву і отримати перепустку.

Під час війни 1941—1945 років станційні споруди (у тому числі вокзал) суттєво постраждали, у повоєнні роки постало питання про будівництво нового вокзалу.

Зміни настали після закінчення німецько-радянської війни. У 1950-х роках у Проскурові розгортається широкомасштабне будівництво. Поштовхом до цього стало надання місту статусу обласного центру (офіційно з 1941, а фактично з 1944 року).

• 
  Привокзальна площа
• 
  Пам'ятник Богданові Хмельницькому

Серед новобудов був і вокзал. У 1951—1952 роках зносять перше старе приміщення вокзалу, необладнаний ринок біля нього та кволі будиночки поруч. На їхньому місці виростає нова вокзальна будівля, побудована у 1952 році, проєкт розробив «Київдіпротранс», архітектор Пестряков І. С. (він на початку 1950-х років запроєктував Будинок культури залізничників у Харкові та Бересті, вокзали у Новокузнецьку, Барнаулі, Магнітогорську). Після побудови вокзалу, формується привокзальна площа, центр якої з 1955 року прикрасив пам'ятник Богдану Хмельницькому (скульптори М. Вронський та О. Олійник).

У 1954 році разом з перейменуванням міста, змінює назву і станція: замість Проскурів — Хмельницький. У 1980 році будівля вокзалу повністю реконструйована. До старого приміщення добудували цілий комплекс споруд: адміністративний корпус, касові зали, багажне відділення, просторий вестибюль. Якщо раніше вокзал міг одночасно прийняти 300 пасажирів, то нині — 1800.

• 
  Пам'ятник Богданові Хмельницькому на Привокзальній площі
• 
  Меморіальна дошка на фасаді вокзалу Михайлу Грушевському

У 1984 році відбулась чергова повна перебудова вокзалу[5].

7 листопада 2017 року на фасаді хмельницького залізничного вокзалу відкрито меморіальну дошку видатному українському історику, громадському та політичному діячеві Михайлу Грушевському, з нагоди відзначення 100-річчя Української революції. Місце для встановлення меморіальної дошки обрали не випадково, адже є документально підтверджені факти про те, що Михайло Грушевський перебував саме на вокзалі у Проскурові. Автор меморіальної дошки — скульптор Роман Албул[6].

• Залізничний вокзал
• 
• 
• 
• 

У 2018 році вокзал станції увійшов у Топ-10 найбільш завантажених вокзалів України, який обслужив 1,6 млн пасажирів у далекому сполученні (з них посадка — 0,78 млн пас./висадка — 0,79 млн пас.)[7].

Планується, що через Хмельницький проляже міжнародний високошвидкісний залізничний маршрут, а залізничний вокзал реконструювати[8].

Хмельницький є залізничним вузлом, через який проходять дві лінії:

• двоколійна електрифікована лінія зі Жмеринки до Волочиська (зі сходу на захід);
• одноколійна неелектрифікована лінія з Шепетівки до Ларги (з півночі на південь).

Розгалуження знаходиться на станції Гречани, що за 7 км від станції Хмельницький.

• Станція Гречани

• Інформація про станцію Хмельницький на сайті railwayz.info(рос.)
• Станція Хмельницький на сайті tochka-na-karte (рос.)
• Розклад руху пасажирських поїздів по станції Хмельницький. Офіційний сайт ПАТ «Укрзалізниця»
• Розклад руху приміських поїздів по станції Хмельницький. Офіційний сайт Південно-Західної залізниці