Йозеф Каммгубер

Йозеф Каммгубер народився 19 серпня 1896 у громаді Бургкірхен-ам-Вальд, Німецька імперія, в родині фермера. Навчався у Мюнхені в Людвигській гімназії (нім. Ludwigsgymnasium)[3].

Учасник Першої світової війни. 9 серпня 1914 пішов добровольцем[Вин. 1] на фронт, зарахований до 2-го баварського саперного батальйону, від 1915 — в піхоті. Брав участь у Верденський битві[4]. У 1917 отримав звання лейтенанта; за бойові заслуги нагороджено Залізним хрестом 1-го та 2-го класів[3].

Після демобілізації із армії залишився служити в Рейхсвері. Від 1 жовтня 1923 начальник штабу 1-го батальйону 19-го піхотного полку у Мюнхені. Відмовився, як і багато інших офіцерів його полку, виступити проти невдалої спроби Гітлера скоїти державний переворот, не в останню чергу, завдяки участі в ньому генерала Людендорфа[3]. У 1926 закінчив секретні курси офіцерів Генерального штабу в Щтеттині та Берліні. Із 1926 служив у Військовому управлінні, одночасно пройшов підготовку льотчика[5].

Від початку травня по кінець вересня 1930 перебував у СРСР, де проходив секретну льотну підготовку у авіашколі в Липецьку, на т.з. «Об'єкті „Липецьк“». Від 1 жовтня 1930 по 1 вересня 1933 референт Військового управління. У 1933 переведений до Імперського міністерства авіації (RLM) начальником відділу Організаційного управління. Від 1936 командир винищувальної групи в Дортмунді. У 1937 начальник оперативного відділу штабу 2-го авіаційного округу. Від 1 листопада 1937 служив у Командному управлінні Імперського міністерства авіації, а потім у Генеральному штабі, де був начальником відділу. Від 1 лютого 1938 начальник Організаційного відділу Генерального штабу Верховного командування Люфтваффе (ОКЛ)[6].

У 1938 Гітлер зажадав від Люфтваффе провести термінову модернізацію і збільшити їх потужність. 6 грудня 1938 Герінг довів цю вимогу до всіх начальників відділів RLM. Розрахунки показали, що програма Гітлера потребує 60 мільярдів рейхсмарок, великої кількості стратегічних матеріалів і металу протягом найкоротшого часу. Чиновники RLM вважали, що виконати цю програму до весни 1939 неможливо. Каммгубер ж, запропонував більш оптимальний план, який мав вартість 20 мільярдів рейхсмарок і який було можливо реально виконати. План отримав назву «Програма Каммгубера». У RLM відбулася спеціальна нарада, на який були присутні генеральний інспектор Люфтваффе і заступник Герінга генерал-оберст Ергард Мільх, начальник Генерального штабу Люфтваффе генерал Ганс-Юрген Штумпф, генерал Ганс Єшоннек, а також Каммгубер. Їх метою було обговорити обидві програми і прийняти рішення про те, яку з них вибрати. Через 30 хвилин всі проблеми зняв Герінг. Він заявив, що так чи інакше, але програма Гітлера повинна бути виконана і що присутні повинні зробити для цього все в «максимально можливій мірі». Після цього, Каммгубер подав рапорт з проханням відправити його до бойової частини[7].

У 1939 був призначений спочатку начальником школи сліпих польотів у Везендорфі, а потім начальником авіашколи в Кетені (нім. Kothen).

Йозеф Каммгубер, 15 червня 1941

Від 1 жовтня 1939 по 19 січня 1939 начальник штабу 2-го повітряного флоту. Від 26 березня 1940 по 3 червня 1940 командир 51-го бомбардувальної ескадри «Едельвейс» (KG 51), на чолі якого здійснював бомбардування Франції[8]. Був збитий над Парижем на Ju 88A, узятий в полон та ув'язнений до французької в'язниці. Після звільнення, 1 липня 1940 призначений командиром 1-ї дивізії нічних винищувачів (нім. Nachtjagdgeschwader 1, NJG 1). 1 серпня 1941 дивізія перетворена на 12-й авіаційний корпус на чолі з Каммгубером. Корпус складався з нічних винищувачів і його основним завданням було ППО Рейху. Одночасно Каммгубера призначено генерал-інспектором нічної винищувальної авіації.

15 вересня 1943 відсторонено від командування корпусом, а 15 листопада усунений з поста генерал-інспектора. Від 27 листопада 1943 по 16 вересня 1944 командувач 5-м повітряним флотом у Норвегії та Північній Фінляндії. У другій половині 1944 флот зазнав настільки великі втрати, що 10 жовтня 1944 його було розформовано, а Каммгубера переведено до ОКЛ для особливих доручень. Від 2 лютого 1945 особливий уповноважений по боротьбі з чотиримоторними літаками союзників, від 17 березня 1945 — генеральний уповноважений з реактивної авіації[9].

Організував єдину систему нічної протиповітряної оборони, що стала відомою як «Лінія Каммгубера» та включала в себе радіолокаційні станції, прожектора, зенітну артилерію, в тому числі на баштах ППО та нічні винищувачі.

9 липня 1941 нагороджено Лицарським хрестом Залізного хреста.

3 червня 1945 заарештований американськими військами. Успішно пройшов процес денацифікації та 10 квітня 1948 був звільнений. Розпочав кар'єру виноторгівця. Від 1948 до 1952 працював у Центрі військової історії армії США[10]. Пізніше, на запрошення уряду Хуана Перона, навчав пілотів Аргентинських ВПС[4].

Генерал Йозеф Каммгубер та маршал Королівських повітряних сил сер Томас Пайк (англ. Thomas Pike), жовтень 1956

Зліва направо: контр-адмірал Зенкер, генерал Каммгубер, генерал Шнез, федеральний міністр оборони Штраус, командувач об'єднаними сухопутними силами НАТО в Центральній Європі генерал Шпайдель та генерал Фореш

6 червня 1956 присвоєно звання генерал-лейтенанта Бундесверу. При створенні ВПС ФРН у 1956 призначений начальником 6-го відділу Міністерства оборони. В подальшому стає інспектором Люфтваффе; на цій посаді він прослужив до виходу у відставку — 30 вересня 1962. У 1961 отримав звання повного генерала — найвище військове звання Бундесверу.

Є автором кількох книг, присвячених протистоянню німецьких сил ППО і авіації союзників[11].

За спогадами сучасників, Йозеф Каммгубер був дуже доброзичливою людиною і енергійним лідером.

Помер 25 січня 1986 в віці 89 років у Мюнхені. Поховано на місцевому Лісовому кладовищі (ділянка 451-Reihe 42-Grab 215)[4].

За роки служби Йозеф Каммгубер здобув наступні нагороди Німеччини, зокрема періоду Третього Рейху, а також іноземних країн[12]:

Країна	Назва отриманої нагороди	Вигляд	Дата нагородження	Військове звання
	Залізний хрест 2-го класу 1914		1917[5]	лейтенант
	Залізний хрест 1-го класу 1914		1917	лейтенант
	Військовий орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу			лейтенант
	Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го ступеня
	Згадування у щоденній доповіді Вермахтберіхт		10 квітня 1941	генерал-майор
	Лицарський хрест Залізного хреста		9 липня 1941	генерал-майор
	Планка бомбардувальника
	Згадування у щоденній доповіді Вермахтберіхт		27 березня 1942	генерал-лейтенант
	Згадування у щоденній доповіді Вермахтберіхт		31 травня 1942	генерал-лейтенант
	Застібка до Залізного хреста 2-го класу 1914
	Застібка до Залізного хреста 1-го класу 1914
	Знак Пілота
	Почесний хрест ветерана війни
	Комбінований Знак Пілот-Спостерігач з діамантами		[13]
	Великий офіцер Ордена За заслуги перед Італійською Республікою		10 березня 1958	генерал-лейтенант
	Легіон Заслуг (Командор)		2 серпня 1961
	Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»		21 серпня 1962	повний генерал

• Норвегія у Другій світовій війні
• Повітряна війна
• Стратегічні бомбардування під час Другої світової війни