Кавасіма Ейдзі

На дитячому та юнацькому рівні грав за команди шкіл Яхата Йоно і Нісінака Йоно, а також Вищої школи Урава Хігасі. Професійну кар'єру розпочав 2001 року в клубі Другого дивізіону чемпіонату Японії «Омія Ардія», проте в тому сезоні на поле не виходив, дебютувавши лише в сезоні 2002 року, в якому провів 8 матчів у лізі і ще 4 гри в Кубку Імператора.

У наступному році зіграв вже 33 матчі, після чого покинув клуб, поповнивши ряди команди Першого дивізіону Джей-ліги «Нагоя Грампус», у складі якої дебютував 2004 року, всього провівши за той сезон 4 матчі в чемпіонаті і 8 зустрічей в Кубку ліги. У наступному сезоні теж з'являвся на полі не часто, зіграв 3 матчі в лізі, 1 в Кубку країни і 6 в Кубку ліги. 2006 року, у своєму останньому сезоні в клубі з Нагої, провів 10 матчів у чемпіонаті і 4 в Кубку ліги.

На початку 2007 року перейшов до «Кавасакі Фронтале», де одразу став основним воротарем команди, зігравши у всіх 34 матчах клубу в лізі того сезону, в 4-х матчах Кубка Японії, в 3-х зустрічах Кубка ліги і в 7 матчах Ліги чемпіонів АФК. У тому році став, разом з командою, півфіналістом Кубка Імператора та фіналістом Кубка ліги, зігравши, в тому числі, і у вирішальному матчі, в якому його команда зазнала поразки від клубу «Гамба Осака» з рахунком 0:1[1]. У наступному сезоні знову зіграв у всіх 34 зустрічах команди в чемпіонаті, тим самим внісши значний внесок у досягнення клубом нового успіху — звання віце-чемпіона країни. Крім того, провів по одному матчу в Кубку ліги і Кубку країни.

В сезоні 2009 року втретє захищав ворота команди у всіх 34 матчах турніру, за підсумками якого знову став, разом з клубом, віце-чемпіоном Японії. Крім цього, зіграв 1 зустріч у Кубку Імператора, 9 матчів у Лізі чемпіонів АФК і 3 гри провів у Кубку ліги, в якому клуб з Кавасакі знову дійшов до фіналу, і знову зазнав поразки (цього разу з рахунком 0:2 від «Токіо»), а Ейдзі і в цей раз взяв участь у вирішальному матчі[2].

Після чемпіонату світу 2010 року перейшов до бельгійського «Льєрса», в якому також протягом двох сезонів був основним воротарем.

До складу клубу «Стандард» (Льєж) приєднався влітку 2012 року. У перших двох сезонах був основним гравцем команди, проте у третьому (2014/15) програв конкуренцію Йоанну Тюраму-Юльену, тому по завершенні того сезону покинув клуб. Всього за три роки встиг відіграти за команду з Льєжа 68 матчів в національному чемпіонаті.

У листопаді 2015 року «Данді Юнайтед» подав заявку на отримання дозволу на працевлаштування японця у Великій Британії[3][4], який певний час до того лишався без клубу. Дозвіл було надано 29 грудня[5] і 2 січня 2016 року Ейдзі дебютував за клуб у міському дербі проти «Данді» (1:2)[6]. Наприкінці сезону, за який Кавасіма зіграв у 16 матчах, воротар покинув клуб після його вильоту з вищого дивізіону країни[7].

2 серпня 2016 року Кавасіма став гравцем французького «Меца»[8]. У першому сезоні японець був дублером Томи Дідійона і грав здебільшого за дубль, але у сезоні 2017/18 став основним воротарем французького клубу, але зайняв з ним останнє 20 місце та вилетів з Ліги 1.

У серпні 2018 року перейшов до «Страсбура», але був лише третім воротарем клубу, вийшовши на поле лише раз в останньому, 38-му турі.

Виступав за юнацькі та молодіжні збірні Японії різних віків. З 2002 по 2003 рік у складі збірної до 20 років зіграв 13 матчів, у тому числі провів 5 зустрічей у фінальному турнірі молодіжного чемпіонату світу 2003 року[9].

У складі головної національної збірної Японії дебютував 17 лютого 2008 року в матчі проти збірної КНДР[10], однак викликатися в першу команду країни почав раніше: 2007 року був у її складі на Кубку Азії, однак на поле не виходив.

2010 року Кавасіма був включений в заявку команди на фінальний турнір чемпіонату світу в ПАР[11], де зіграв у всіх 4-х матчах команди на турнірі[12], пропустив 2 м'ячі в 3-х іграх на груповій стадії і 5 голів у серії післяматчевих пенальті в 1/8 фіналу проти збірної Парагваю, за підсумками якої Японія поступилася.

Наступного року був основним воротарем збірної на кубку Азії з футболу 2011 року у Катарі, здобувши того року титул переможця турніру.

2013 року брав участь у розіграші Кубка конфедерацій у Бразилії, де у трьох матчах пропустив дев'ять голів, через що збірна не набрала жодного очка.

Наступного року зіграв на другому для себе чемпіонаті світу 2014 року, де провів два матчі, а потім виступав на Кубку Азії 2015 року в Австралії та чемпіонату світу 2018 року у Росії[13].

Станом на 18 червня 2019 провів у формі головної команди країни 88 матчів.