Кансух аль-Гаурі

Був рабом султана Кайтбея аль-Ашрафа (1468–1496), потім став еміром-десятником і командувачем мамелюкськими гарнізонами в Тартусі, Алеппо та Малатьї. Згодом отримав чин еміра-тисячника, камергера й головного візира.

1501 року після повалення й убивства султана Туман-бая I мамелюкські еміри обрали 60-річного головного візира Кансуха аль-Гаурі новим султаном Єгипту. Спочатку він відмовився зайняти трон, але під тиском емірів, які обіцяли йому віддано служити, був змушений погодитись.

На початку свого правління швидко придушив опозицію й наповнив султанську казну. Прибічники поваленого султана Туман-бая I були віддалені від двору, заарештовані, страчені чи заслані, а їхнє майно було конфісковане на користь держави.

Кансух аль-Гаурі обклав населення податком у вигляді орендної плати за десять місяців. Під дію податку також потрапили крамниці Каїра, лазні, млини, човнитощо. Він знижував вміст дорогоцінних металів у монетах, що карбувались, результатом чого став суттєвий прибуток, завдяки якому він, окрім платні своїм мамелюкам, набув значної кількості нових прибічників.

1503 року Кансух збудував новий іподром, що став одним з головних центрів мамелюкської громади. Значні кошти він витратив на укріплення фортець в Александрії, Розетті й Алеппо, на покращення доріг для паломництва до Мекки та на зведення будівель мечеті й медресе в Каїрі.

Новий султан продовжив формувати корпус озброєних вогнепальною зброєю солдат, який він рекрутував з найманців та місцевих жителів, передусім з міських ремісників, для чого купував військове спорядження в Європі[3]. Намагався також створити артилерію та регулярно відвідував навчальні стрільбища[3].

Витрачав значні кошти на створення військового флоту для захисту середземноморського узбережжя Єгипту й Сирії від піратських набігів та для оборони Червоного моря від вторгнення португальців[2]. Португальські кораблі намагались завадити плаванню мусульманських суден за межами Червоного моря, а султан Кансух, якого спонукали венеційські купці, вжив заходів у відповідь[3]. 1505 року він відрядив флот під командуванням Хусайна аль-Курді до Індії, а 1508 об'єднаний флот єгиптян та індійського князівства Гуджарат завдав поразки португальському флоту. Утім 1509 року португальці реваншувались, розбивши ісламські кораблі у місцині Діу, біля Бомбея, після чого рештки єгипетського флоту повернулись на батьківщину[3].

Загроза з боку Португалії змусила турків-османів і мамелюків тимчасово об'єднати свої сили[3]. 1515 року єгипетський султан організував нову морську експедицію до Червоного моря[3]. У ній взяв участь загін з 2 тисяч турецьких моряків під командуванням Сельмана Реїса, який діяв разом з Хасайном аль-Курді. Союзники дістались Ємену, захопили Забід, та не змогли взяти Аден[3].

Після вступу на турецький престол Селіма Явуза (1512—1520) стосунки між Османською імперією та мамелюками Єгипту різко загострились. 1514 року Селім I на чолі великої армії виступив у похід проти Сефевідського Ірану та завдав нищівної поразки шаху Ісмаїлу у битві при Чалдирані. Кансух аль-Гаурі був украй занепокоєний посиленням турків-османів. Він відмовився вступити у союз з османським султаном Селімом проти Сефевідів та вирішив підтримати шаха Ісмаїла.

1516 року мамелюкський султан Кансух аль-Гаурі прибув з Єгипту до Алеппо (Сирія), де зібрав велику (80 тисяч осіб), але слабко організовану армію. Османський султан Селім Явуз, який планував новий похід проти сефевідського шаха Ісмаїла, змінив свої плани й у серпні 1516 року виступив у похід на мамелюкські володіння в Сирії.

24 серпня 1516 року на північ від Алеппо, при Мардж Дабіку відбулась битва, що відіграла вирішальну роль у долі мамелюкської держави. 65-тисячна османська армія розбила 80-тисячне військо мамелюків. На початку битви мамелюки навіть мали певний успіх, султан Кансух аль-Гаурі на чолі кінноти прорвався до шатра султана Селіма, але той виявився порожнім. Мамелюкська кіннота не витримала вогню османських гармат і мушкетів. Сам султан Кансух аль-Гаурі загинув у бою, за деякими даними, його отруїли. На бік османів перейшов намісник Алеппо Гайр-бей з загоном мамелюків. Султан Селім Явуз вступив у Дамаск і за місяць заволодів усією Сирією.

• Фильштынский И. М. "История арабов и Халифата (750—1517 гг.), Москва, «Муравей», 2001. ISBN 5-8463-0082-0, стор. 295—297
• Монархи. Мусульманский Восток VII—XV/Бурджиты