Тартус

Тарту́с (араб. طرطوس) місто в Сирії. Порт на Середземному морі. Адміністративний центр провінції Тартус. В давнину римляни називали його Антарадус (Antaradus), хрестоносці Антартус (Antartus) або Тортоса (Tortosa).

Тартус
араб. طرطوس
Вулиця Хамрат в Тартусі
Печатка

Координати 34°53′ пн. ш. 35°53′ сх. д.

Країна  Сирія
Мухафаза Тартус
Висота центру 0 м
Офіційна мова арабська
Населення 93 054  (2008)
Міста-побратими Туртоза
Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3
Телефонний код 43
GeoNames 163345
Офіційний сайт tartous.gov.sy
Тартус
Тартус (Сирія)

Географія

Місто розташоване за 220 км від сирійської столиці — міста Дамаск та за 30 км від кордону з Ліваном.

Приблизна відстань від Тартуського порту до важливих місць та морських шляхів:

Історія, пам'ятки

Арвадський замок. Острів Арвад

Стародавня історія Тартусу тісно пов'язана з історією стародавнього міста-острова Арвад, що знаходиться за 3,5 км від узбережжя. Це єдиний острів на Середземному морі, що належить Сирії. За часів фінікійців поселення на Арваді було великим і важливим.

Місто знаходилося в честі у імператора Костянтина через те, що населення Тартусу поклонялося Діві Марії. Вважається, що перша каплиця на її честь була побудована в Тартусі у III столітті. Через два століття землетрус зруйнував каплицю, але чудово уцілів вівтар. На честь цієї події хрестоносцями у 1123 році була побудована Церква Богоматері Тартуської. В ній і зберігається стародавній вівтар, який є об'єктом паломництва зі всього світу. Після відвоювання мусульманами міста, церква використовувалася як мечеть, а в османський період — як казарми. При французькому правлінні будівля була відреставрована і зараз там музей.

Певний час Тартус перебував під контролем тамплієрів, які вдосконалили оборонні споруди в місті і на острові Арвад. Саладін відвоював оточуючі міста у тамплієрів у 1188 році, а самі тамплієри наглухо закрилися в місті. Тим не менш, Тартус залишався під контролем тамплієрів до 1291 року, коли вони втекли на Арвад, де ще залишилися на 10 років. Одна з фортець хрестоносців, Маркаб, розташована поблизу сусіднього прибережного міста Баніяс, вона досі знаходиться в доброму стані.

Історичний центр Тартуса складається з більш сучасних будівель, побудованих на стінах і всередині стін фортеці часів хрестоносців, рів від якої досі відділяє старе місто від нового.

Церква Богоматері Тартуської. XII століття

Тартус і його околиці багаті на старожитності і археологічні пам'ятки, найвідоміші з яких:

  • Старе місто Тартус;
  • Фортеця госпітальєрів Маркаб (Маргат);
  • Стародавнє місто Сафіта;
  • Фортеця тамплієрів на острові Арвад;
  • Церква Богоматері Тартуської (міський музей);
  • Палац Бейт аль-Беїк;
  • Гірський курорт Машта аль-Хелу;
  • Місто-курорт Дрейкіш.

Клімат

Клімат в Тартусі субтропічний, середземноморський. Температура повітря влітку 30-35 ° C, взимку температура може опускатися до 5-10 ° C, а іноді — до нуля. Середньорічна кількість опадів — 1000 мм.

Клімат Тартусу
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C 15,8 16,4 18,6 21,9 24,8 27,3 29,2 30,0 29,2 26,6 22,4 17,9 23,34
Середня температура, °C 12,0 12,7 14,7 17,6 20,3 23,9 26,0 26,7 25,1 21,9 17,7 13,7 19,36
Середній мінімум, °C 8,4 8,9 10,4 12,8 15,6 19,1 22,2 22,8 20,4 16,9 13,2 10,0 15,06
Норма опадів, мм 177.5 142.1 105.2 57.1 20.0 12.3 0.7 3.8 8.2 67.6 105.0 184.8 884.3
Днів з дощем 12,5 10,2 9,3 5,4 2,1 0,5 0,1 0,1 0,8 4,4 6,5 11,0 62,9
Джерело: Hong Kong Observatory[1]

Демографія, промисловість і інфраструктура

Населення Тартусу станом на 2009 рік становило 96 401 мешканців. Основна частка населення з 1990-х — алавіти — близько 70%. Частка сунітів постійно скорочується: у 1935 році вона становила 68,5%, в 1947-му — 50,6%, зараз — менше ніж 30%[2].

Стоянка маломірних суден.

Тартус — популярний туристичний центр. У місті є хороші піщані пляжі і кілька курортів.

Тартус є важливим центром торгівлі в Сирії і одним з двох головних портів країни на Середземному морі. місто поєднується з рештою країни добре розвиненою мережею доріг і магістралей. Залізниця з'єднує Тартус з основними містами Сирії, хоча як пасажирський в експлуатації знаходиться тільки гілка Латакія-Тартус.

З початком та посиленням громадянської війни в Сирії в Тартус у масовому порядку перебираються прихильники Башара Ассада. Вважається, що у випадку якщо опозиція захопить Дамаск і сюди перебереться Ассад зі своїм оточенням, Тартус може стати столицею нової держави алавітів. Припускається, що якщо в Тарттус перебереться Башар Ассад то він може попросити притулку у російської військової бази або втекти за кордон на російському судні[3].

Військово-морська база

Тартус — військово-морська база військово-морських сил Сирії. Тут дислокується 63-я бригада ракетних катерів ВМС САР і знаходиться військовий судноремонтний завод.[джерело не вказане 951 день]

Військово-морська база Росії

На території бригади ракетних катерів розташований також єдиний військовий об'єкт Російської Федерації[4] у «далекому зарубіжжі» — 720-й пункт матеріально-технічного забезпечення. 720 ПМТЗ створений для тилового і матеріально технічного забезпечення кораблів військово-морського флоту на бойовій службі в Середземному морі.

26 червня 2013 року Росія тимчасово вивела весь військовий та цивільний персонал із Сирії для уникнення будь-яких інцидентів за участю російських військовослужбовців, які могли б викликати несприятливий політичний резонанс.

Пункт у Тартусі не є стратегічним для російського оперативного з'єднання ВМФ в Середземному морі, бо російські кораблі можуть поповнювати припаси в кіпрському порту Лімассол.

МЗС РФ, [4]

Див. також

Примітки

  1. Climatological Information for Tartous, Syria (англ.). Hong Kong Observatory. June 2011. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 10 липня 2013.
  2. Fabrice Balanche (2006). Le cadre alaouite I, Outre-Terre 1/2006 (no 14), p. 73-96. (фр.). Outre-Terre. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 29 квітня 2012.
  3. Сторонники Асада выбрали Тартус новой столицей. http://inotv.rt.com/ (рос.). За матеріалами Нью-Йорк Таймс. 23 грудня 2012. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 9 липня 2013.
  4. УНІАН: Росія вивела всіх військових із Сирії

Джерела

  • Густерин П. В. Города Арабского Востока. (Энциклопедический справочник). — М. : Восток—Запад, 2007. — 352 с. — ISBN 978-5-478-00729-4. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.