Канівські гори

Костівщина

Канівські куести

Особливістю їх геологічної будови є дислокованість відкладів осадового чохла, які зім'яті у складки, зібрані у лускато-насувні структури. Район відомий в літературі, як «Канівські дислокації». Від суміжних територій чітко відрізняється своєрідним ландшафтом та унікальною будовою.

У будові геологічного розрізу території неправ беруть участь докембрійські кристалічні утворення та потужна осадова товща, у складі якої встановлено відклади тріасової, юрської, крейдової, палеогенової, неогенової та четвертинної систем.

Дослідження геологічної будови району Канівських дислокацій проводяться з XIX століття, але й до нашого часу їх генезис однозначно не з'ясований. Серед геологів існують такі гіпотези походження дислокацій: зсувна, гляціальна, тектонічна, гляціально-тектонічна. Осадовий чохол в районі дислокацій зім'ятий в дрібні складки, що утворюють покривно-лускату зону. Основним типом дислокованих форм є складки-підкиди, зібрані в лускаті структури. Складки та луски перекинуті на захід.

У Канівських горах, на території Канівського природного заповідника, розташований Хмільнянський яр, який є найбільшим яром Європи.

На території Канівських гір — на Чернечій горі розташований музей та могила Т. Г. Шевченка.

У межах Канева більшість гір мають власні назви: Дніпрова, Московка, Лиса, Пилипенкова, Гончарка, Княжа (221,2 м), Мар'їна гора та інші.

У найпівнічнішій частині Зарубинецького мису розташована відокремлена гора Батура, яка отримала свою назву на честь похованого тут козака Батури. На вершині збереглася його могила з великим кам'яним хрестом.

На території Трахтемирівського півострова розташовані: Гнатенкова Гора, Тополева Гора, Мушина гора та інші.

У відкладах Канівських гір розташована велика кількість скам'янілостей: белемнітів, амонітів, зуби риб (здебільшого акулячі), кістки мамонтів, викопні молюски.

• На Княжій горі археолог Микола Біляшівський 1892 року відкрив залишки Родня — літописного міста, перша згадка про яке датується 980 роком.
• На Московці поблизу Канева розкопали сліди поселень багатьох епох — доби бронзи, ранніх слов'ян, Київської Русі. Залишки оборонних валів і ровів збереглися до нашого часу. У травні 1787 року під цією горою стояло судно «Днєпр», на якому імператриця Катерина II подорожувала до Криму. На самій горі на честь високої гості був влаштований феєрверк та ілюмінація.
• В урочищі Ісковщина біля Канева археологи виявили численні вироби з кераміки та залишки домівок людей, які тут жили близько 1500 року до н. е.
• На Пилипенковій горі існувало городище (2 століття до н. е. — 1 століття), яке було одним з найбільших центрів зарубинецької культури в Середньому Подніпров'ї.
• В урочищі Зарубинці біля с. Луковиця за часів Київської Русі стояло літописне місто Заруб, неподалік від якого стояв Зарубський (Трахтемирівський) монастир.
• Біля с. Григорівка знайдено однойменне поселення з давньоруською забудовою 11—13 століть.
• Біля с. Трахтемирів знайдено Трахтемирівське городище площею близько 500 га VI століття до нашої ери.

Природно-заповідні об'єкти на території Канівських гір:

• Канівський природний заповідник;
• Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів»
• геологічні пам'ятки природи місцевого значення: Веселий шпиль, Заводищанські куполи, Канівські діапіри, Канівські куести, Канівські луски, Канівські світа, Костівщина, Тростянецький тріас, Хмільнянський яр;
• заповідні урочища: Великі валки, Григорівські горби, Лупинин яр, Монахове провалля, Мушина гора, Яремина гора;
• ботанічні заказники: Баранів Яр, Курилівський, Лиса гора;
• комплексна пам'ятка природи Костянецький Яр.

• Геологія України
• Фізико-географічне районування України

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.

• Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
• Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
• Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — ISBN 5-7773-0043-8.
• Кугно І. І. Канів. Путівник містом та околицями. — Київ: «Панмедія», 2006, стор. 14—18. ISBN 966-8947-00-2
• Нікітін І. І. Юрські відклади північної частини району канівських дислокацій та їх белемнітова фауна. — Київ: «Наукова думка», 1969. — 81 с.
• Пазинич В. Природа Кинівських дислокацій. 1. Час виникнення.  Заповідна справа в Україні, Т.15, Вип..1, 2009 https://www.academia.edu/19
• Пазинич В. Сліди катастрофічної повені в районі м. Канева початку голоценового періоду. Наук. праці УкрНДГМІ, 2009, Вип. 258 https://www.academia.edu/
• Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
• Рельєф України. Навчальний посібник / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
• Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.

• (рос.) Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с.
• (рос.) Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
• (рос.) Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с.

• Орографічна карта України.
• Канівські гори на сайті Сім чудес України.