Касем Сулеймані

Точна дата його призначення на посаду командира Сил Кудс невідома, але Алі Альфоне вказує на період з 10 вересня 1997 до 21 березня 1998 року.[14] Касема вважали одним із можливих спадкоємців на посаді командира ІРГК, коли генерал Яхья Рахім Сафаві залишив цю посаду 2007 року. 2008 він очолив групу іранських слідчих, які розслідували загибель Імада Мугнія. Сулеймані допоміг домовитись про припинення вогню між армією Іраку та армією Магді в березні 2008 року.[22]

Сулеймані молиться в сирійській пустелі під час місцевого провладного наступу, 2017

Після нападів 11 вересня 2001 р. Райан Крокер, вищий чиновник Державного департаменту в США, вилетів до Женеви, щоб зустрітися з іранськими дипломатами, які перебували під керівництвом Сулеймані з метою співпраці для знищення талібів, що воювали проти шиїтів в Афганістані.[15] Ця співпраця допомогла визначити цілі бомбардувальних операцій в Афганістані та захопити основних оперативних діячів «Аль-Каїди», але різко припинилась в січні 2002 року, коли президент Джордж Буш назвав Іран частиною Осі зла.

2009 у звіті було зазначено, що генерал Сулеймані зустрічав Крістофера Р. Гілла та генерала Раймонда Т. Одієрно (двох найвищих посадовців США в Багдаді на той час) в кабінеті президента Іраку Джалала Талабані (який знав генерала Сулеймані десятиліттями). Гілл і генерал Одієрно заперечували цю зустріч.

Аятола Алі Хоменеї та Касем Солеймані, березень 2015

24 січня 2011 року Верховний лідер Алі Хаменеї підвищив Сулеймані до генерал-майора.[18][23] Хаменеї описували як людину, що мав тісні стосунки з Касемом, називав його «живим мучеником» і допомагав йому фінансово.[15]

Сулеймані описували як «найпотужнішого оперативного діяча на Близькому Сході», головного військового стратега та тактика Ірану по боротьбі із впливом Заходу та сприянню розширенню шиїтського та іранського впливів на Близькому Сході.[15]

Згідно з деякими джерелами, Сулеймані був головним лідером військового крила ліванської шиїтської партії «Гезболла» з 1998 року.[15] В інтерв'ю, опублікованому в жовтні 2019 року, він сказав, що перебував у Лівані під час Ліванської війни 2006 року для нагляду за конфліктом.[24]

Карта Аль-Кусейра та його околиць. Наступ Аль-Кусайра, який можливо спланував Сулеймані[25]

За даними декількох джерел, серед яких Ріад Гіджаб, колишній прем'єр-міністр Сирії, він також був одним із стійких прихильників сирійського уряду Башара Асада в Сирійській громадянській війні.[15][26] 2012 року Сулеймані взяв на себе контроль над втручанням Ірану в громадянську війну в Сирії, коли іранці були стурбовані відсутністю спроможності уряду Асада боротися з опозицією. Повідомлялося, що він координував війну з бази в Дамаску, на яку, крім сирійських та іранських офіцерів, були мобілізовані командир ліванської «Гезболли» та іракський шиїтський координатор поліції. Бригадний генерал Госсейн Гамадані, колишній керівник Басіджу, допомагає тоді створити нерегулярні збройні формування, завдяки яким Сулеймані сподівався продовжити боротьбу, якщо Асад зазнає поразки. При Сулеймані командування «координувало атаки, навчало ополчення і створило систему для моніторингу повстанських комунікацій». За даними розмови з представника служб безпеки на Близькому Сході Декстера Філкінса, тисячі бійців Кодс та іракських шиїтів у Сирії «розповсюджені по всій країні».

У 2015 році Солеймані почав збирати підтримку з різних джерел для боротьби з нещодавно відродженими ІДІЛ та повстанськими угрупованнями, які успішно відібрали великі ділянки території від сил Асада. Він, як повідомляється, був головним архітектором спільної інтервенції за участю Росії як нового партнера з Асадом та «Гезболли».[27][28][29]

Схід від провінціїї Саладіна в Іраку, де Касем Сулеймані брав участь у прориві облоги Амірлі ІДІЛ[30]

Кілька разів зустрічався з Володимиром Путіним у Москві. Загалом відомі 4 візити Касема Сулеймані до Москви: в кінці липня, початку серпня та в грудні 2015 року, а також в середині квітня 2016 року.[31][32]

Деякі ЗМІ запевняють, що саме генерал Сулеймані при особистій зустрічі з Путіним переконав російське військово-політичне керівництво розпочати повномасштабну військову операцію в Сирії, і постачання російської зброї через авіабазу Гамадан напередодні вторгнення чітко вказує на реалізацію цих домовленостей.[33]

За даними «Times of Israel» саме Касем Сулеймані був організатором і керівником пошуково-рятувальної операції по евакуації російського пілота Су-24, збитого Туреччиною 24 листопада 2015 року на кордоні з Сирією[33].

Сулеймані в цивільному вбранні під час публічної церемонії 2015 року

Хода на похованні Касема Сулеймані. Тегеран, Іран. 6 січня 2020.

4 січня в Багдаді відбулася похоронна процесія Сулеймані, куди прийшли тисячі учасників, що розмахували прапорами та скандували «смерть Америці, смерть Ізраїлю»[48][49]. Процесія почалася в мечеті Аль-Кадхімія в Багдаді. Прем'єр-міністр Іраку Аділ Абдул-Магді та лідери ополченців Ірану також відвідали похоронну процесію. Тіло Сулеймані вивезли до святих шиїтських міст Карбала та Наджаф[50].

5 січня труну привезли до Агвазу, далі до Мешхеду. Десятки тисяч людей відвідали похоронну ходу з прапорами зеленого, білого та червоного кольорів[51].

Хода на похоронах Сулеймані в Агвазі, Іран. 5 січня 2020.

Один з духовних лідерів мусульман-шиїтів Іраку Муктада аль-Садр відвідав будинок Сулеймані, щоб висловити співчуття його родині.

6 січня тіло Сулеймані та інших жертв прибуло до Тегерану. Величезні натовпи вийшли на вулиці іранської столиці. Іранський лідер Алі Хаменеї, що мав тісні стосунки з Сулеймані, провів традиційну ісламську молитву за померлих. ЗМІ повідомили про майже мільйон учасників ходи[52][53]. Через тисняву на церемонії прощання з Сулеймані постраждало 48 осіб, не менше 40 людей загинуло[54][55].

За кілька годин після загибелі генерала, його наступником на посаді керівника сил Кадс став Есмаїл Гаані (Каані), що заявив: «Бог Всемогутній пообіцяв помститися, а Бог — головний месник»[56].

Ціни на нафту виросли на 2-4 %, а азійські ринки цінних паперів відреагували падінням[57]. Німеччина засудила дії США.

Президент Ірану Хасан Рухані заявив, що ліквідація Сулеймані зміцнить наміри Тегерану протистояти США[58].

Генерал у відставці США Девід Петреус в інтерв'ю Foreign Policy заявив, що вбивство Сулеймані важливіше, ніж вбивство Усами бін Ладена[59].

5 січня в Тегерані заявили, що вбивши Сулеймані, США почали війну. Військовий радник керівника Ірану Госейн Дегкан (حسین دهقان) заявив, що Іран у відповідь на вбивство генерала планує завдати ударів по американських військових об'єктах[60].

Ірак почав підготовку виведення іноземних військ та обмежив наземне і повітряне пересування сил міжнародної коаліції[61].

Міністр МЗС Ірану Джавад Заріф назвав вбивство актом міжнародного тероризму. Духовний лідер Ірану аятола сеєд Алі Госейні Хаменеї заявив, що вбивцям Сулеймані варто чекати на жорстоку помсту[62].

20 липня в Ірані було страчено Махмуда Мусаві Маджда, який співпрацював з ЦРУ та ізраїльською службою зовнішньої розвідки Моссад. За даними Ірану, він передавав спецслужбам інформацію про місцеперебування Сулеймані і був таким чином причетним до його вбивства[63].