Квадратне рівняння
Квадра́тне рівня́ння — алгебраїчне рівняння виду
- де ,
де x є невідомою змінною, а a, b, і c є сталими відомими числами, такими що a не дорівнює нулю 0. Якщо a = 0, тоді рівняння буде лінійним, а не квадратним рівнянням. Числа a, b, і c є коефіцієнтами рівняння, і аби розрізнити їх можна називати відповідно, квадратичним коефіцієнтом, лінійний коефіцієнтом і вільною сталою.[1]
Квадратне рівняння можна вирішити за допомогою процедури розкладання на множники, методу виділення квадрата, за допомогою побудови графіка функції, або з використанням наступної формули, що є загальним розв'язком цього рівняння:
Рішення задачі, еквівалентної квадратному рівнянню були відомі ще в 2000 р. до н.е..
Історичні відомості про квадратні рівняння
Стародавній Вавилон
Уже в другому тисячолітті до нашої ери вавілоняни знали, як розв'язувати квадратні рівняння. Розв'язання їх в Стародавньому Вавилоні було тісно пов'язане з практичними завданнями, в основному такими, як вимірювання площі земельних ділянок, земельні роботи, пов'язані з військовими потребами; наявність цих знань також обумовлена розвитком математики та астрономії взагалі. Були відомі способи розв'язання як повних, так і неповних квадратних рівнянь.
Наведемо приклад квадратного рівняння, які розв'язувалися в Стародавньому Вавилоні, використовуючи сучасний алгебраїчний запис:
Правила розв'язування квадратних рівнянь багато в чому аналогічні сучасним, проте в вавилонських текстах не зафіксовано міркування, шляхом яких ці правила були отримані.
Індія
Завдання, які розв'язувалися за допомогою квадратних рівнянь, зустрічаються в трактаті з астрономії «Аріабхаттіам», написаним індійським астрономом і математиком Аріабхатою І в 499 році нашої ери. Один з перших відомих висновків формули коренів квадратного рівняння належить індійському вченому Брамагупті (близько 598 р.) [1]; Брамагупта виклав універсальне правило розв'язування квадратного рівняння, зведеного до канонічного вигляду: причому передбачалося, що в ньому всі коефіцієнти, крім , можуть бути від'ємними. Сформульоване вченим правило по своїй суті збігається з сучасним.
Загальні відомості
Квадратні рівняння є різновидом рівнянь другого степеня з однією змінною. Числа — його коефіцієнти, при чому також називається першим коефіцієнтом, — другим, — вільним членом. Будь-яке квадратне рівняння має
- або два різних дійсних корені,
- або два однакові дійсних корені (тобто, по суті, один),
- або взагалі не має дійсних коренів, а має два комплексні корені.
(Зазвичай, коли кажуть, що коренів немає, то мається на увазі, що немає дійсних коренів: в такому разі обидва корені є комплексними. Вони позначаються як та або, якщо йдеться про обидва корені одночасно, то В деякій літературі зустрічається ще й таке позначення: і .)
Неповні квадратні рівняння
Згідно з означенням, перший коефіцієнт квадратного рівняння не може дорівнювати нулю: якщо , то перетворюється у лінійне рівняння . Якщо хоч один коефіцієнт або дорівнює нулю, то квадратне рівняння називається непо́вним. Неповні квадратні рівняння бувають трьох видів:
- ;
- ;
- .
Розв'язування неповних квадратних рівнянь
- Рівняння виду рівносильне рівнянню і тому завжди має тільки один корінь .
- Рівняння виду розв'язується винесенням за дужки : . Таке рівняння має два корені:
- Квадратне рівняння виду рівносильне рівнянню . Якщо , воно має два дійсних розв'язки, якщо — жодного дійсного. Отже, якщо знаки коефіцієнтів різні, то додатнє і рівняння має два корені. Якщо знаки коефіцієнтів однакові, число від'ємне і не має дійсних коренів.
Повне квадратне рівняння
Повним називається таке квадратне рівняння, у якому жодний з коефіцієнтів не дорівнює нулю.
Дискримінант
Повні квадратні рівняння розв'язуються за допомогою дискриміна́нта (лат. diskriminans — розрізняючий), який позначається латинською літерою .
Помноживши обидві частини рівняння на , дістанемо:
- ,
і далі за формулою скороченого множення отримаємо
- .
Права частина цього виразу і є дискримінантом:
Розв'язування повних квадратних рівнянь
Якщо , то квадратне рівняння рівносильне рівнянню , звідки
або
У цьому випадку дане рівняння має два корені, які відрізняються лише знаком перед . Коротко ці корені записують так:
- , де
Якщо , то , звідки — єдиний корінь (точніше — два однакові корені)
У випадку, якщо дискримінант менший за нуль, то дане рівняння не має дійсних коренів. Але при цьому є можливість знайти два комплексних корені за формулою (1) або, скориставшись наступною формулою, щоб не добувати корінь з від'ємного числа:
Якщо коефіцієнти в рівнянні мають великі числові значення для уникнення довгих розрахунків можна скористатися формулою:
- де :
- Приклад:
- У цьому випадку дане рівняння має два корені, які відрізняються лише знаком перед
Зведені квадратні рівняння
Зведеними називаються такі квадратні рівняння, у яких перший коефіцієнт дорівнює одиниці — . Будь-яке квадратне рівняння можна перетворити у зведене, іншими словами, звести його. Для цього треба обидві частини рівняння поділити на :
Теорема Вієта
Якщо зведене квадратне рівняння має два корені, то їх сума дорівнює другому коефіцієнтові рівняння, взятому з протилежним знаком, а добуток — вільному члену. Для прикладу візьмемо зведене рівняння і позначимо через а через Тоді воно матиме такий вигляд:
отже за теоремою Вієта:
Доведення
Якщо рівняння має корені і то їх можна знаходити за формулами:
- і
При додаванні та множенні коренів отримуємо відповідно:
Теорема обернена до теореми Вієта
Якщо сума і добуток чисел і дорівнюють відповідно і , то і — корені рівняння
Використання теореми Вієта та оберненої до неї
Використовуючи теорему Вієта можна перевіряти правильність розв'язання квадратних рівнянь. А користуючись оберненою теоремою, можна навіть усно розв'язувати більшість зведених рівнянь. Для прикладу розв'яжемо таке рівняння:
Щоб звести рівняння поділимо його на 2 (незведене рівняння матиме такі ж корені, як і зведене)
Оскільки 7 (вільний член) — це добуток коренів рівняння, то коренями має бути пара чисел 7 та 1 або −7 та −1. Так як сума коренів дорівнює −8 (другий коефіцієнт з протилежним знаком), то шукана пара — −7 і −1. Отже:
Інші методи розв'язування
Для знаходження коренів існують формули, які можуть стати в пригоді у деяких окремих випадках. Так, наприклад, формулу
зручно використовувати при парному p. Її перевага полягає в непотрібності окремого знаходження дискримінанта, що значно спрощує необхідні обчислення.
Також поширеною є формула
але суттєвим її недоліком є неможливість отримати два корені при . Тобто у випадку відсутності вільного члена з її допомогою не вдасться добути другий корінь (перший дорівнюватиме нулю). Цю проблему можна вирішити використовуючи змішаний вигляд вищезазначеної формули:
де — sign-функція. Цей спосіб розв'язування рівнянь дещо простіший за звичайний метод і позбавлений недоліку формули (2).
Аналітична геометрія
Корені рівняння
є також нулями функції
В точках перетину її графіка з віссю абсцис значення x-координати дорівнюватиме кореням рівняння. У випадку, коли дискримінант цього рівняння більший нуля, графік перетинається з віссю у двох точках; коли , графік дотикається до неї в одній точці; якщо ж дискримінант менший за нуль, графік не перетинає вісь Ox взагалі.
Факторизація
Ліва частина квадратного рівняння, яка також називається квадратним тричленом, може бути розкладена на множники за такою формулою:
, де — корені цього рівняння.
Доповнення до квадрата
В процесі доповнення до квадрата використовують алгебраїчне рівняння
яке визначає чітко визначений алгоритм, який можна використати для розв'язку квадратного рівняння.[2] Розпочнемо із квадратного рівняння наступної форми, ax2 + bx + c = 0
- Розділимо кожну його частину на a, коефіцієнт при квадратному члені рівняння.
- Віднімемо сталу c/a з обох частин рівняння.
- Додайте квадрат половини значення b/a, коефіцієнта при x, до обох частин рівняння. Це "доповнює квадрат", перетворюючи ліву частину у ідеальний квадрат.
- Перепишіть ліву частину у вигляді квадрата і спростіть праву частину при необхідності.
- Отримаємо два лінійні рівняння прирівнявши квадратний корінь у лівій частині із додатнім і від'ємним квадратним коренями правої частини.
- Знайдемо розв'язок двох лінійних рівнянь.
Наведемо приклад роботи алгоритма, розв'язавши рівняння 2x2 + 4x − 4 = 0
Подвійний знак плюс-мінус "±" означає, що обидва варіанти x = −1 + √3 і x = −1 − √3 є розв'язками квадратного рівняння.[3]
Рівняння, що зводяться до квадратних
До квадратних можна звести біквадратне, а також будь-яке рівняння виду , зробивши заміну . Для прикладу розв'яжемо наступне рівняння:
Зробимо заміну :
Це звичайне квадратне рівняння, корені якого знайдемо за формулою (2):
Маючи значення легко знайти корені початкового рівняння:
Приклади і застосування
Золотий перетин можна знайти як додатній розв'язок квадратного рівняння .
Рівняння кола і інших конічних перетинів — еліпса, параболи, і гіперболи — є квадратними рівняннями двох змінних.
При відомому косинусі або синусі кута, знайти косинус або синус половини цього кута можна за допомогою вирішення квадратного рівняння.
Теорема Декарта стверджує, що для будь-яких чотирьох взаємно дотичних кіл, їх радіуси задовольнятимуть певному квадратному рівнянню.
Теоремою Фаусса визначається рівняння, яке задає співвідношення між радіусом кола вписаного в біцентричний чотирикутник і радіусом описаного кола та відстанню між центрами цих кіл. Рівняння можна представити у вигляді квадратного рівняння, в якому розв'язком буде відстань між двома центрами кіл із заданими радіусами. Іншим розв'язком того ж рівняння, при відповідних радіусах дасть відстань між центрами описаного кола і зовнішнього кола зовні-описаного чотирикутника.
Історія
Розв'язування рівнянь другого степеня, зокрема й квадратних, у стародавні часи було викликане потребою вирішувати проблеми пов'язані з поділом землі, знаходженням її площі, земельними роботами військового характеру, а також із розвитком таких наук, як математика й астрономія. Квадратні рівняння вміли розв'язувати вавилоняни близько 2000 років до н. е. Серед клинописних текстів було знайдено приклади розв'язування неповних, а також часткових випадків повних квадратних рівнянь. Відомо, що їхні методи розв'язання майже збігаються із сучасними, проте невідомо, яким чином вавилоняни дійшли до цих методів: майже на всіх знайдених до того часу клинописних текстах збереглися лише вказівки щодо знаходження коренів рівнянь, але не зазначено, як вони були виведені. Однак, незважаючи на розвинутість математики у ті часи, в цих текстах немає згадки про від'ємні числа і про загальні методи розв'язування рівнянь.
У стародавній Греції квадратні рівняння розв'язувалися за допомогою геометричних побудов. Методи, які не пов'язувалися з геометрією, вперше наводить Діофант Александрійський у III ст. У своїх книгах «Арифметика» він наводить приклади розв'язування неповних квадратних рівнянь. Його книги з описом способів розв'язування повних квадратних рівнянь до нашого часу не збереглися.
Правило знаходження коренів рівняння, зведеного до вигляду уперше дав індійський вчений Брахмагупта.
Аль-Хорезмі описав алгоритм знаходження коренів всіх шести підвидів квадратного рівняння.
Загальне правило розв'язування квадратних рівнянь було сформоване німецьким математиком М. Штифелем (1487 — 1567). Виведенням формули загального розв'язку квадратних рівнянь займався Франсуа Вієт. Він же й вивів формули залежності коренів рівняння від коефіцієнтів у 1591 році. Після праць нідерландського математика А. Жирара (1595 — 1632), а також Декарта і Ньютона спосіб розв'язування квадратних рівнянь набув сучасного вигляду.
Примітки
- Protters & Morrey: " Calculus and Analytic Geometry. First Course"
- Washington, Allyn J. (2000). Basic Technical Mathematics with Calculus, Seventh Edition. Addison Wesley Longman, Inc. ISBN 0-201-35666-X.
- Sterling, Mary Jane (2010). Algebra I For Dummies. Wiley Publishing. с. 219. ISBN 978-0-470-55964-2.
Література
- Administrator. Квадратні рівняння. Неповні квадратні рівняння, їх розв’язування. shkolyar.in.ua (uk-ua). Процитовано 14 лютого 2017.