Коврай (Золотоніський район, Гельмязівська громада)

Ковра́й село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Гельмязівській сільській громаді. Населення — 851 чоловік.

село Коврай
Природно-історичний комплекс Г. О. Сковороди
Країна  Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Золотоніський район
Громада Гельмязівська сільська громада
Рада Гельмязівська сільська рада
Облікова картка Село на сайті ВРУ 
Основні дані
Засноване перша чверть 18 століття (до 1731)
Населення 861
Територія 30,606 км²
Поштовий індекс 19722
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°49′33″ пн. ш. 31°56′14″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
102 м
Водойми річка Ковраєць
Відстань до
обласного центру
41,7 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
36 км
Найближча залізнична станція Золотоноша I
Відстань до
залізничної станції
22 км
Місцева влада
Адреса ради с. Гельмязів
Карта
Коврай
Коврай
Мапа

Село розташоване на річці Ковраєць, за 36 км на північний захід від районного центру міста Золотоноша, і за 22 км від залізничної станції Гладківщина.

Історія

Село виникло у першій чверті XVIII століття. Його заснував переяславський полковник Степан Томара, купивши землі в Гельмязівській сотні. Спершу Коврай був невеликий. У 1731 році Василь Томара володів тут лише 35 дворами.

З 1754  по 1759 рік у Ковраї жив філософ-просвітитель Григорій Сковорода. Тут він написав низку віршів до своєї славнозвісної збірки «Сад божественних пісень», заклав основи своїх філософської та педагогічної систем. У селі встановлено погруддя мислителя, відкрито меморіальну дошку на будівлі школи, в 1972 році закладено природничо-історичний комплекс «Пам'ятка садово-паркового мистецтва ім. Г. С. Сковороди» площею 14,3 га. Зберігся погріб часів Сковороди на території колишнього маєтку Томари.

У 1874 році відкрито земську початкову школу. У 1923 році на базі чотирирічної земської і трирічної парафіяльної шкіл створено семирічку.

Станом на 1922 рік в селі було 520 господарств, 2484 мешканці.

У 1928 році, під час примусової колективізації, створено ТСОЗ, організаторами та керівниками якого стали М. Ю. Москаленко та І. П. Різник.

Під час Голодомору 1932—1933 років в селі померло близько 300 осіб.

У роки радянсько-німецької війни, під час окупації, 26 активістів було розстріляно в гестапо, багато юнаків та дівчат вивезено на каторгу до Німеччини. 532 односельці брали участь у війні на боці СРСР, 160 нагороджені бойовими орденами і медалями, 275 загинуло. Їхні імена викарбувано на обеліску Слави, встановленому в центрі села в 1960 році.

Після відвоювання села відродилися колгоспи «Дружба» в селі Коврай та ім. Шевченка на хуторі Леонівщина, які в 1965 році об'єдналися в один колгосп «Слава». За колгоспом було закріплено 4,5 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4,3 тисячі га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури, було розвинуте тваринництво.

З 1958 року в селі діяла восьмирічна школа, з 1990 року середня. З січня 2003 року середню школу реорганізовано в навчально-виховний комплекс «Коврайська ЗОШ I—III ступенів — дошкільний заклад». З 2013 р. — «Коврайський навчально-виховний комплекс „загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів“ ім. Г. С. Сковороди». Директор школи — Різник Л. Л.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 2076 чоловік, працювали клуб на 150 місць, бібліотека з фондом 19,5 тисяч книг, пологовий будинок, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла.

Сучасність

В селі працюють фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення Ощадного банку, Будинок культури, дві сільські бібліотеки.

Пам'ятки

Відомі люди

В селі народилися:

Див. також

Джерела

Посилання

Література

Ресурси інтернету

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.