Коврай (Золотоніський район, Гельмязівська громада)
Ковра́й — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Гельмязівській сільській громаді. Населення — 851 чоловік.
село Коврай | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район/міськрада | Золотоніський район |
Громада | Гельмязівська сільська громада |
Рада | Гельмязівська сільська рада |
Облікова картка | Село на сайті ВРУ |
Основні дані | |
Засноване | перша чверть 18 століття (до 1731) |
Населення | 861 |
Територія | 30,606 км² |
Поштовий індекс | 19722 |
Телефонний код | +380 4737 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°49′33″ пн. ш. 31°56′14″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
102 м |
Водойми | річка Ковраєць |
Відстань до обласного центру |
41,7 (фізична) км[1] |
Відстань до районного центру |
36 км |
Найближча залізнична станція | Золотоноша I |
Відстань до залізничної станції |
22 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Гельмязів |
Карта | |
Коврай | |
Коврай | |
Мапа | |
Село розташоване на річці Ковраєць, за 36 км на північний захід від районного центру — міста Золотоноша, і за 22 км від залізничної станції Гладківщина.
Історія
Село виникло у першій чверті XVIII століття. Його заснував переяславський полковник Степан Томара, купивши землі в Гельмязівській сотні. Спершу Коврай був невеликий. У 1731 році Василь Томара володів тут лише 35 дворами.
З 1754 по 1759 рік у Ковраї жив філософ-просвітитель Григорій Сковорода. Тут він написав низку віршів до своєї славнозвісної збірки «Сад божественних пісень», заклав основи своїх філософської та педагогічної систем. У селі встановлено погруддя мислителя, відкрито меморіальну дошку на будівлі школи, в 1972 році закладено природничо-історичний комплекс «Пам'ятка садово-паркового мистецтва ім. Г. С. Сковороди» площею 14,3 га. Зберігся погріб часів Сковороди на території колишнього маєтку Томари.
У 1874 році відкрито земську початкову школу. У 1923 році на базі чотирирічної земської і трирічної парафіяльної шкіл створено семирічку.
Станом на 1922 рік в селі було 520 господарств, 2484 мешканці.
У 1928 році, під час примусової колективізації, створено ТСОЗ, організаторами та керівниками якого стали М. Ю. Москаленко та І. П. Різник.
Під час Голодомору 1932—1933 років в селі померло близько 300 осіб.
У роки радянсько-німецької війни, під час окупації, 26 активістів було розстріляно в гестапо, багато юнаків та дівчат вивезено на каторгу до Німеччини. 532 односельці брали участь у війні на боці СРСР, 160 нагороджені бойовими орденами і медалями, 275 загинуло. Їхні імена викарбувано на обеліску Слави, встановленому в центрі села в 1960 році.
Після відвоювання села відродилися колгоспи «Дружба» в селі Коврай та ім. Шевченка на хуторі Леонівщина, які в 1965 році об'єдналися в один колгосп «Слава». За колгоспом було закріплено 4,5 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4,3 тисячі га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури, було розвинуте тваринництво.
З 1958 року в селі діяла восьмирічна школа, з 1990 року — середня. З січня 2003 року середню школу реорганізовано в навчально-виховний комплекс «Коврайська ЗОШ I—III ступенів — дошкільний заклад». З 2013 р. — «Коврайський навчально-виховний комплекс „загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів“ ім. Г. С. Сковороди». Директор школи — Різник Л. Л.
Станом на 1972 рік в селі мешкало 2076 чоловік, працювали клуб на 150 місць, бібліотека з фондом 19,5 тисяч книг, пологовий будинок, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла.
Сучасність
В селі працюють фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення Ощадного банку, Будинок культури, дві сільські бібліотеки.
Відомі люди
В селі народилися:
- О. Варнак — поет і громадський діяч;,
- А. Бондар — Герой Соціалістичної Праці.
Джерела
Посилання
- maps.vlasenko.net(рос.)
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Ресурси інтернету
- Інформація про село на who-is-who.com.ua[недоступне посилання з квітня 2019]
- Інформація про село на www.kovray.com