Козача Лопань

Коза́ча Ло́пань селище міського типу Дергачівського району Харківської області. Відстань до райцентру становить понад 29 км і проходить автошляхом місцевого значення.

смт Козача Лопань
Герб
Козача Лопань
Козача Лопань
Країна  Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Дергачівський район
Рада Козачолопанська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Козача Лопань 
Основні дані
Засноване 1660
Статус із 1938 року
Площа 0,96 км²
Населення 5290 (01.01.2017)[1]
Густота 6 154,9 осіб/км²
Поштовий індекс 62312
Телефонний код +380 5763
Географічні координати 50°20′11″ пн. ш. 36°10′43″ сх. д.
Висота над рівнем моря 144 м
Водойма р. Лопань
Відстань
Найближча залізнична станція: Козача Лопань
До райцентру:
 - фізична: 28 км
 - автошляхами: 29,4 км
До обл. центру:
 - залізницею: 40 км
 - автошляхами: 47,4 км
Селищна влада
Адреса 62310, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Козача Лопань, вул. Перемоги, 1
Голова селищної ради Задоренко Вячеслав Валентинович
Карта
Козача Лопань
Козача Лопань
Козача Лопань

Козача Лопань у Вікісховищі

Прикордонний форпост Харківщини та Дергачівщини. Селище виникло тут в ті ж приблизно часи, що й місто Харків та інші козацькі поселення (у середині XVII століття). Сьогодні багато жителів України та Росії знають назву «Козача Лопань», бо саме тут міститься залізнична станція Козача Лопань та пункт контролю митниці з Росією Козача Лопань Долбіно на залізничній лінії Харків Москва, а поряд — автомобільний пункт пропуску «Гоптівка».

Географічне розташування

Селище міського типу Козача Лопань знаходиться на обох берегах річки Лопань, за 2 км від кордону з Росією, вище за течією примикає село Шевченка, на відстані 1 км розташоване село Гранів, нижче за течією за 3 км — село Нова Козача.

Назва

Приїжджі називають селище «Козачка». Місцеві ж мешканці — Козача. За цим одних їх можна відрізнити від інших.

Історичні відомості

На території Козачої Лопані виявлені залишки трьох поселень епохи бронзи та двох — скіфського часу.

Перші історичні відомості про село Козача-Лопань відносяться до 1660-х років XVII століття.

1850 року в селі відбулося повстання селян, яке було жорстко придушене військовою силою.

1860 року тут було спалено маєток поміщиці. Хвилювання і виступи селян не припинялися і в наступні роки.

За даними на 1864 рік на казеному селі Удянської волості Харківського повіту, мешкало 2539 осіб (1269 чоловічої статі та 1270 — жіночої), налічувалось 389 дворових господарств, існувала православна церква[2].

Станом на 1914 рік село було центром Козачо-Лопанської волості, кількість мешканців зросла до 3848 осіб[3].

Радянську окупацію встановлено ​​у грудні 1917 року. Впродовж 19221924 років у селі створили три сільгоспартелі. У 1938 році — селу змінено статус на селище міського типу.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 104 людини[4].

Існує не підтверджена історичною наукою легенда про масовий розстріл поблизу залізничної станції Козача Лопань учасників з'їзду кобзарів взимку між 1934 та 1935 роками.

Під час Другої світової війни Козача Лопань стала місцем запеклих боїв між німецькими та радянськими військами. Вона кілька разів переходила з рук в руки і була зруйнована фашистами дощенту. На фронтах війни і в партизанських загонах проти ворога билися 410 жителів, 334 з них за мужність і відвагу нагороджені орденами і медалями СРСР. 196 чоловік віддали життя за свободу і незалежність Батьківщини. У Козачій Лопані встановлені обеліск комуністам і комсомольцям, загиблим в роки громадянської війни, і чотири пам'ятника радянським воїнам, полеглим в бою за звільнення селища від гітлерівців.

Пам'ятки

  • Ентомологічний заказник місцевого значення «Старий сад». 5,0 га.
  • Церква Архангела Михаїла
    Церква Архангела Михаїла.

Об'єкти соціальної сфери

  • Клуб
  • Дитячий садочок
  • Комунальний заклад «Козачолопанський ліцей» Дергачівської районної ради Харківської області
  • Аптека
  • СТО
  • Кафе «Велес»

Відома особистість

У Козачій Лопані народився поет, перекладач Бойко Віктор Степанович.

Галерея

Див. також

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 307)
  3. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  4. Мартиролог. Харківська область, ст. 696—698

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.