Козача Лопань (станція)

Коза́ча Ло́пань — прикордонна дільнична залізнична станція 4-го класу між зупинними пунктами Нова Козача та Платформа 737 км. Розташована в смт Козача Лопань Дергачівського району Харківської області.

Козача Лопань
Козача Лопань — Харків
Харківська дирекція
Південна залізниця

станція
Розташування
Розташування  Україна
Адреса смт Козача Лопань, Дергачівський район, Харківська область
Координати 50°20′12″ пн. ш. 36°11′41″ сх. д.
Структура
Лінія(ї) Козача Лопань Харків
Структура Харківська дирекція
Платформ 3
Колій 7
Історія
Відкрито 1869 (153 роки)[1]
Електрифіковано 1959 (= 3 кВ)
Будівля
Поверхів 2
Інша інформація
Власник Південна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 432306
Код Експрес-3 2204438
Тарифна зона 5
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Харків-Пасажирський 40 км
Бєлгород 45 км
Мапа
Козача Лопань на Вікісховищі

Історія

Станція збудована 1869 року. Спочатку тут була зупинна платформа, згодом паротягово-ремонтна майстерня.

Під час Другої світової війни Козача Лопань стала місцем запеклих боїв між німецькими та радянськими військами. Вона кілька разів переходила з рук в руки і була зруйнована фашистами дощенту. На фронтах війни і в партизанських загонах проти ворога билися 410 жителів, 334 з них за мужність і відвагу нагороджені орденами і медалями СРСР. 196 чоловік віддали життя за свободу і незалежність Батьківщини. Біля залізничної станції розташована братська могила загиблих за звільнення Козачої Лопані.

1959 року станція електрифікована постійним струмом (= 3 кВ)[2].

За часів СРСР станція була пересічною, зі здобуттям Україною проголошення незалежності України у 1991 році станція стала першою прикордонною станцією з Росією у напрямку Москва Крим.

Перший капітальний ремонт станція проведено у 1991 році, а у 2000 році станція була капітально реконструйована. Збудована нова двоповерхова будівля вокзалу, облаштована привокзальна територія. На станції був відкритий прикордонний пункт контролю «Козача Лопань».

Існує не підтверджена історичною наукою легенда про масовий розстріл поблизу станції учасників з'їзду кобзарів взимку між 1934 та 1935 роками.

Пасажирське сполучення

З лютого 2015 року є кінцевою станцією для всіх електропоїздів Харківського мотовагонного депо.

Приміський рух у напрямку Платформи 737 км відсутній (до 13 лютого 2015 року курсували електропоїзди Харків Наумівка та Козача Лопань Бєлгород, ще раніше — електропоїзди Харків Бєлгород). Через припинення російською стороною в односторонньому порядку дії договору щодо спільної організації руху поїздів на прикордонних залізничних дільницях з Російською Федерацією та у зв'язку з низьким пасажиропотоком з 13 лютого 2015 року скасоване курсування регіонального електропоїзда підвищеної комфортності № 816/815 Харків Бєлгород. Даний електропоїзд не мав додаткових зупинок, курсував лише від початкової до кінцевої станції. Ним впродовж 2014 року скористалися в середньому 21 % пасажирів від загальної кількості місць у поїзді[3].

На станції до 2014 року зупинялися пасажирські потяги далекого прямування для здійснення прикордонного та митного контролю. На теперішній час прикордонний та митний контроль в пасажирських поїздах здійснюється на станціях Харків-Пасажирський та Бєлгород.

Примітки

  1. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  2. Історія електрифікації залізниць (1959—1960) (рос.)
  3. Припинення приміського руху між Харковом і Бєлгородом.

Джерела

Галерея

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.