Колесникова Марія Олександрівна

Закінчила Білоруську академію музики за фахом флейтист і диригент.

У Білорусі впродовж восьми років викладала гру на флейті в гімназіях, грала в оперному театрі, Національному академічному концертному оркестрі та Президентському оркестрі Білорусі.[4] З 2007 року навчалася у Вищій школі музики Штутґарта на факультетах старовинної та сучасної музики. Працювала в Німеччині, брала участь у концертах, організовувала міжнародні культурні проєкти в Німеччині, наприклад, творче об'єднання «Artemp».[5]

Під час виборчої кампанії перед президентськими виборами в Білорусі 2020 року приєдналась до штабу опозиційного кандидата Віктора Бабарика, а після його арешту сама очолила штаб. У липні 2020 штаби трьох основних опозиційних кандитатів об'єднали свої зусилля задля підтримки кандидатури Світлани Тихановської.

Брала участь у протестах в Мінську, під час яких озвучувала вимоги протесту. Разом із Світланою Тихановською та Веронікою Цепкало нині є найпопулярнішими опозиційними політиками і умовними лідерами протесту.

7 вересня 2020 року о 10:05 невідомі викрали Колесникову в центрі Мінська.[6][7][8]. Уранці 8 серпня прикордонний комітет Білорусі заявив, що Колесникова виїхала з країни, перетнувши кордон з Україною на пункті пропуску «Олександрівка» о 4 ранку. Згодом ЗМІ, а пізніше ще й адвокат Колесникової повідомили, що Марію намагалися насильно депортувати в Україну, вона порвала свій паспорт, після чого її заарештували і перевезли в СІЗО. Її підозрювали у справі щодо можливого захоплення влади[9].

10 вересня спільною заявою дванадцяти організацій, серед яких Правозахисний центр «Вясна», Білоруська асоціація журналістів, Білоруський Гельсінський комітет, Білоруський ПЕН-центр, була визнана політичною ув'язненою[10][11]. 9 вересня року шефство над політичною ув'язненою взяла Клаудія Рот, віцепрезидент Бундестагу[12][13]. 11 вересня «Amnesty International» визнала Колесникову ув'язненою сумління[14].

16 вересня Колесниковій офіційно пред'явили звинувачення у закликах до заподіяння шкоди нацбезпеці Білорусі з використанням ЗМІ та інтернету[15]. 18 вересня Марії було продовжено термін утримання під вартою щонайменше до 8 листопада[16].

25 вересня адвокатку Колеснікової Людмилу Казак відпустили з мінського СІЗО після суду за її справою. Суддя Олександр Руденко присудив їй штраф у розмірі 675 білоруських рублів[17].

6 вересня 2021 року Мінський обласний суд засудив Колесникову та Максима Знака до 11 та 10 років ув'язнення відповідно, визнавши винними за трьома статтями Кримінального Кодексу РБ: ч. 3 ст. 361 (заклики до дій проти національної безпеки), ч. 1 ст. 357 (змова з метою захоплення державної влади неконституційним шляхом), ч. 1 ст. 361-1 (створення екстремістського формування і керівництво ним)[18]. Колесникову мало бути направлено для відбуття покарання до колонії загального режиму, а Знака — посиленого[19].

19 листопада 2020 р. Джим Гілмор, посол США в Організації з безпеки і співробітництва в Європі, виступив із заявою зі закликом до негайного звільнення Колесникової як «важливого кроку до національного діалогу»[20].

• Премія імені Сахарова (2020)[21]
• Премія імені Мартіна Лютера «Безстрашне слово» (2020)[22]
• Премія фонду Герхарда і Ренати Баум в галузі прав людини (2021)[23]
• Премія імені Льва Копелева за мир і права людини (2021)[24]
• Штутгартська премія миру (2021)[25]
• Найхоробріша жінка світу (2021)[26]
• Премія імені Фрітца Цзокліча (2021)[27]
• Премія Вацлава Гавела (2021)[13]

• Сторінка Маріі Колесникової на сайті Правозахисного центру «Вясна»