Премія імені Сахарова

Висунення кандидатів на здобуття премії Сахарова здійснюється депутатами Європарламенту. Для того аби кандидатура здобувача премії була розглянута, вона має бути висунута депутатською групою або щонайменше 40 депутатами при тому, що кожен з них може виступити з підтримкою лише однієї кандидатури. Зазвичай остаточний перелік кандидатів формується щороку у вересні.

Надалі кандидатури розглядаються на спільному засіданні Комітету з міжнародних справ, Комітету з розвитку та Підкомітету з прав людини Європейського парламенту. Усі кандидатури проходять обговорення учасниками засідання, після чого кожен член комітетів з закордонних справ і з розвитку голосують за того кандидата, чий внесок, на їхню думку, найбільше заслуговує на відзначення премією.

З трьох найбільш рейтингових номінантів (тих, що здобули найбільше голосів) формується шорт-лист претендентів, який надалі передається до розгляду Конференцією Президентів Європарламенту, який кожного року визначає лауреата Сахаровської премії. Ця Конференція складається з Голови Європейського парламенту та голів усіх депутатських груп, її рішення щодо присудження премії є остаточним, проте може не збігатися з попередніми результатами розгляду кандидатур комітетами з закордонних справ і розвитку.

Перелік усіх кандидатів

Рік	Номінант	Країна	Голоси	Прим.
1988	Нельсон Мандела	ПАР		[1]
	Анатолій Марченко	СРСР
	Лариса Богораз	СРСР
	Мордехай Вануну	Ізраїль
	Роальд Зеличенок	СРСР
	Натан Щаранський	Ізраїль
	Міжнародна асоціація прав людини
1989	Александер Дубчек	Чехословаччина		[2]
	Дьюла Горн	Угорщина
	Дойна Корня	Румунія
	Тадеуш Мазовецький	Польща
	Чико Мендес	Бразилія
1990	Аун Сан Су Чжі	Бірма	9	[3]
	Фан Лічжі	КНР	9
	Ібрагім Ругова	Косово
	Ласло Текеш	Угорщина	15
	Католицький університет Сальвадора	Сальвадор
1991	Адем Демачі	Косово	7	[4]
	Михайло Горбачов	СРСР
	Борис Єльцин
	Ненсі Грейсі	Велика Британія
	Едуард Шеварнадзе	СРСР
	Ласло Текеш	Угорщина	12
	Террі Вейт	Велика Британія	14
	Вей Джиншень	КНР
1992	Кубинський комітет з прав людини	Куба		[5]
	Джованні Фальконе	Італія
	Паоло Борселліно
	Алія Ізетбегович	Боснія і Герцеговина	9
	Матері площі травня	Аргентина	19
	Рігоберта Менчу	Гватемала
	Марія Єлена Круз Варела	Куба	9
1993	Шанана Гужмау	Східний Тимор	8	[6]
	Сердік Мейсон	ПАР
	Волмер ду Насіменту	Бразилія
	Ослобождєніє	Боснія і Герцеговина	22
	Гендун Рінхен	КНР	7
	Салман Рушді
1994	Себастьян Аркос Бернес	Куба	13	[7]
	Шанана Гужмау	Східний Тимор
	Тасліма Насрін	Бангладеш	19
	Самуель Руїз	Мексика
	Вей Джиншень	КНР
	Лейла Зана	Туреччина	12
	Мехді Зана
1995	Спільнота Сан-Патрігано	Італія		[8]
	Спільнота Святого Егідія	Італія
	Палден Г'ятцо	КНР
	Сергій Ковальов	Росія	22
	Наґіб Махфуз	Єгипет	5
	Кен Саро-Віва	Нігерія
	Лейла Зана	Туреччина	31
1996	Сільвія Баральдіні	Італія		[9]
	Леонель Морехон Альмагро	Куба	23
	Олександр Нікітін	Росія
	Самуель Руїз	Мексика	23
	Вей Джиншень	КНР	4
1997	Єлені Фока	Кіпр	7	[10]
	Саліма Гезалі	Алжир	24
	Франьо Комарица	Боснія і Герцеговина	19
	Елізардо Санчес	Куба
1998	Accept	Румунія		[11]
	Акин Бірдал	Туреччина
	Далай-лама XIV	Тибет
	Укшін Хоті	Косово
	Жозе Райня	Бразилія
	Марта Беатріс Рок	Куба
	Ібрагім Ругова	Косово
	Мордехай Вануну	Ізраїль
1999	Анджеліна Аченг Ат'ям	Уганда		[12]
	Акин Бірдал	Туреччина
	Шанана Гужмау	Східний Тимор
	Кемаїс Ксіла	Туніс
	Мартін Лі	Гонконг
	Радіо B2/92	Югославія
2000	Мумія Абу-Джамал	США		[13]
	Анджеліна Аченг Ат'ям	Уганда
	Андрій Бабицький	Росія
	Basta Ya!	Іспанія
	Іммакуле Біргагека	ДР Конго
	Радхія Насрауі	Туніс
	Олександр Нікітін	Росія
	Нгаванг Сангдрол	Тибет
2001	Анджеліна Аченг Ат'ям	Уганда		[14]
	Сіхем Бенседріне	Туніс
	Франсіско де Ру	Колумбія
	Іззат Газаві	Палестина
	Нуріт Пелед-Елханан	Ізраїль
	Закаріас Камвеньо	Ангола
	Патрік Легі	США
	Лі Хунчжі	КНР
	Нгаванг Сангдрол	Тибет
	Морган Цвангіраї	Зімбабве
2002	Сіхем Бенседріне	Туніс		[15]
	Саад Еддін Ібрагім	Туніс
	Ахмад Шах Масуд	Афганістан
	Григорій Пасько	Росія
	Освальдо Пая	Куба
	Кайлаш Сат'ярті	Індія
	Морган Цвангіраї	Зімбабве
2003	Кофі Аннан та персонал ООН	Гана		[16]
	Сержіу Вієра ді Меллу	Бразилія
	Ганс Блікс	Швеція
	Мухаммед аль-Барадаї	Єгипет
	Акбар Ганджі	Іран
	Саїм Балдуханов	Казахстан
	Юрій Бандажевський	Білорусь
	Фелікс Кулов	Киргизстан
	Мухаммад Бекжон	Узбекистан
	Батир Бериєв	Туркменістан
	Галімжан Жакіянов	Казахстан
2004	Інгрід Бетанкур	Колумбія		[17]
	Репортери без кордонів
	Енцо Балдоні	Італія
	Рейчел Коррі	США
	Леонід Рошаль	Росія
	Наталія Естемірова	Росія
	Олександр Єсенін-Вольпін	США
	Анжеліка Лівне	Ізраїль
	Самар Саххар	Палестина
	Білоруська асоціація журналістів	Білорусь
	Вацлав Гавел	Чехія
	Сергій Ковальов	Росія
	Ібрагім Хуссейн Закі	Мальдіви
	Зубр	Білорусь
2005	Хаува Ібрагім	Нігерія		[18]
	Репортери без кордонів
	Янг Зілі	КНР
	Моджтаба Самінеджад	Іран
	Зухайр Ях'яуї	Туніс
	Мухтар Май	Пакистан
	Олександр Єсенін-Вольпін	США
	Сергій Ковальов	Росія
	Жінки в білому	Куба
	Ібрагім Адам Мудаві	Судан
	Даніель Баренбойм	Ізраїль
	Амінату Хайдар	Західна Сахара
2006	Інгрід Бетанкур	Колумбія		[19]
	Усі, хто бореться за визволення заручників у Колумбії	Колумбія
	Fulda-Mosocho Project	Кенія
	Володимир Козлов	Росія
	Ервін Кретлер	Бразилія
	Сомалі Мам	Камбоджа
	Олександр Мілінкевич	Білорусь
	Гассан Туені	Ліван
	Месфін Волдемаріам	Ефіопія
	Жінки в чорному	Сербія
2007	Варфоломій I	Туреччина		[20]
	Цзен Цзіньян	КНР
	Ху Цзя
	Малалай Джоя	Афганістан
	Саліх Махмуд Осман	Судан
	Анна Політковська	Росія
2008	Інгрід Бетанкур	Колумбія		[21]
	Далай-лама XIV	Тибет
	Європейський центр з прав ромів	Європейський Союз
	Ху Цзя	КНР
	Олександр Козулін	Білорусь
	Аполінер Малу Малу	ДР Конго
	Михайло Трепашкін	Росія
	Морган Цвангіраї	Зімбабве
2009	Іззелдін Абуелайш	Палестина		[22]
	Фонд Вісенте Феррера	Індія
	Давіт Ісаак	Еритрея
	Маріам Ламізана	Буркіна-Фасо
	Людмила Алексєєва	Росія
	Олег Орлов
	Сергій Ковальов
	Меморіал
	Деніс Муквеге	ДР Конго
	Тадеуш Нгуен Ван Лі	В'єтнам
	Шаді Садр	Іран
	Роберто Савіано	Італія
2010	ACCESS			[23]
	Хайтам Аль-Малех	Сирія
	Breaking the Silence	Ізраїль
	Гільєрмо Фаріньяс	Куба
	Амінату Хайдар	Західна Сахара
	Давіт Ісаак	Еритрея
	Біртукан Мідексу	Ефіопія
	Тадеуш Нгуен Ван Лі	В'єтнам
	Open Doors
2011	Іззелдін Абуелайш	Палестина		[24]
	Мухаммед Буазізі	Туніс
	Асмаа Махфуз	Єгипет
	Ахмед Аль-Сенусі	Ліван
	Разан Зейтуне	Сирія
	Алі Ферзат
	Дмитро Бондаренко	Білорусь
	Борис Пахор	Італія
	Сан-Хосе де Апартадо	Колумбія
2012	Олесь Біляцький	Білорусь		[25]
	Джозеф Френсіс	Пакистан
	Віктуар Інгабіре Умугоза	Руанда
	Деограсіас Мушаїді
	Бернар Нтаганда
	Pussy Riot	Росія
	Насрін Сотуде	Іран
	Джафар Панагі
2013	Малала Юсафзай	Пакистан		[26]
	Едвард Сноуден	США
	Рійот Алему	Ефіопія
	Ескіндер Негу
	Олесь Біляцький	Білорусь
	Едуард Лобов
	Микола Статкевич
	Михайло Ходорковський	Росія
	Стоячі протестувальники	Туреччина
	CNN Freedom Project: Ending Modern-Day SlavERI	США
2014	Махмуд Аль-Асалі	Ірак		[27]
	Луїс Рафаель І Сако
	CHREDO
	Open Doors
	Oeuvre d'Orient
	Aid to the Church in Need
	Євромайдан	Україна
	Мустафа Наєм
	Руслана Лижичко
	Єлизавета Щепетильникова
	Тетяна Чорновол
	Аяан Хірсі Алі	США
	Деніс Муквеге	ДР Конго
2015	Раїф Бадаві	Саудівська Аравія		[28]
	Круглий стіл демократичної єдності	Венесуела
	Една Адан Ісмаїл	Сомалі
	Борис Нємцов	Росія
	Надія Савченко	Україна
	Едвард Сноуден	США
	Антуан Дельтур	Франція
	Стефані Жібо
2016	Джан Дюдар	Туреччина		[29]
	Мустафа Джемілєв	Україна
	Надя Мурад	Сирія
	Ламія Аджи Башар
	Ільхам Тохті	КНР
2017	Асія Бібі	Пакистан		[30]
	Аура Лоліта Чавес Ішкакік	Гватемала
	Селахаттін Демірташ	Туреччина
	Фіген Юксекдаг
	Демократична опозиція Венесуели	Венесуела
	Давіт Ісаак	Еритрея
	П'єр Клаве Мбонімпа	Буркіна-Фасо
2018	Олег Сенцов	Україна		[31]
	НГО, що рятують мігрантів у Середземному морі	Європейський Союз
	Сейран Атеш	Німеччина
	Цезар	Сирія
	Нассер Зефзафі	Марокко
	Двейн Джонсон	США
	AfriForum	ПАР
	Мері Вагнер	Канада
2019	Олексій Навальний	Росія		[32]
	Маріель Франку	Бразилія
	Клоделіс Сілва дос Сантос
	Раоні Метуктіре
	Ільхам Тохті	КНР
	Жан Вілліс	Бразилія
	Маріель Франку
	The Restorers	Кенія
2020	Координаційна рада Білорусі	Білорусь		[33]
	Наджиб Мікаель Мусса	Ірак
	Берта Касерес	Гондурас
	Світлана Тихановська	Білорусь
	Якуб Гаврон	Польща
	Пауліна Паяк
	Павел Прента
	Каміл Мачуга
2021	Олексій Навальний	Росія		[34]
	Афганські жінки	Афганістан
	Жанін Аньєс	Болівія
	Султана Хая	Західна Сахара
	Global Witness

Від часу свого заснування премія імені Андрія Сахарова за свободу думки присуджувалась 34 рази. Найпершими її лауреатами стали південноафриканський борець проти режиму апартеїду Нельсон Мандела та радянський дисидент Анатолій Марченко. Марченко став також першим лауреатом премії посмертно. Другим лауреатом, якому премія присуджувалася посмертно, став торговець на ринку з Тунісу Мухаммед Буазізі (лауреат премії 2011 року), який вчинив акт самоспалення, що пізніше призвело до революції в країні та початку «Арабської весни» загалом. Загалом за 31 рік присудження премії її лауреатами стали 35 осіб та 9 організацій. Найпершою жінкою-лауреаткою стала м'янмарська опозиціонерка Аун Сан Су Чжі (премія 1990 року), а найпершою організацією — аргентинський рух Матері площі Травня (премія 1992 року).

Нерідко через свою діяльність правозахисники та дисиденти зазнають переслідувань з боку авторитарних режимів, які вони прагнуть змінити. Так, кілька разів лауреати Сахарівської премії не могли бути присутніми на церемонії нагородження, оскільки перебували під арештом або в ув'язненні. Серед тих, хто не зміг отримати премію особисто в рік її присудження, є згадані вищі Нельсон Мандела та Аун Сан Су Чжі, а також Лейла Зана, Вей Джиншень, Ху Цзя, Гільєрмо Фаріньяс, Джафар Панагі, Насрін Сотоудех, Раїф Бадаві, Олег Сенцов, Ільхам Тохті та Олексій Навальний.

З-поміж лауреатів премії Сахарова п'ятеро пізніше отримали й Нобелівську премію миру: Аун Сан Су Чжі у 1991, Нельсон Мандела в 1993, Малала Юсафзай у 2014 роках[35], Деніс Муквеге та Надія Мурад розділили Нобеля з миру 2018 року[36]. Окрім того, Кофі Аннан разом із ООН отримали Сахарівську премію 2003 року після здобуття Нобелівської двома роками раніше.

Список лауреатів

Рік	Фото	Лауреат	Країна	Внесок	Прим.
1988		Нельсон Мандела (1918—2013)	ПАР	Борець проти режиму апартеїду в ПАР. На момент присудження премії був політичним в'язнем, перебував у в'язниці протягом 1964—1990 років.	[37]
		Анатолій Марченко (1938—1986)	СРСР	Радянський дисидент, член Московської Гельсінської групи. Помер в ув'язненні внаслідок голодування у 1986 році.	[38]
1989		Александер Дубчек (1921—1992)	Чехословаччина	Чехословацький політик. Вдався до спроб реформувати комуністичний режим у Чехословаччині після приходу до влади, які отримали назву Празька весна.	[39]
1990		Аун Сан Су Чжі (нар. 1945)	М'янма	Бірманська опозиціонерка, борець проти військового режиму в країні та лідер руху за захист прав людини.	[40]
1991		Адем Демачі (1936—2018)	СФРЮ	Албанський письменник і правозахисник, голова Косовської спілки прав людини, борець за права албанців та інших національних меншин Косова.	[41]
1992		Матері площі Травня	Аргентина	Спілка аргентинських жінок, які з 1977 року виступали проти військового режиму в Аргентині та на захист власних дітей, які стали в'язнями того режиму.	[42]
1993		Oslobodenje	Боснія і Герцеговина	Газета з Сараєва, яка виходила щоденно під час Боснійської війни та пропагувала ідеї миру між сербами, хорватами та мусульманами.	[43]
1994		Тасліма Насрін (нар. 1962)	Бангладеш	Журналістка та письменниця, борець за права жінок, яка виступала з критикою ісламського фундаменталізму.	[44]
1995		Лейла Зана (нар. 1961)	Туреччина	Курдська активістка, найперша курдська жінка-депутат у парламенті Туреччини. Через власні погляди перебувала в ув'язненні протягом 1994—2004 років.	[45]
1996		Вей Джиншень (нар. 1950)	КНР	Китайський дисидент, борець за права людини та критик комуністичного режиму КНР.	[46]
1997		Саліма Гезалі (нар. 1958)	Алжир	Журналістка, засновник франкомовної газети La Nation, борець за права жінок, свободу слова та демократію в Алжирі.	[47]
1998		Ібрагім Ругова (1944—2006)	Союзна Республіка Югославія	Лідер Демократичної ліги Косова.	[48]
1999		Шанана Гужмау (нар. 1946)	Східний Тимор	Лідер руху за незалежність Східного Тимору.	[49]
2000		Basta Ya!	Іспанія	Кампанія на захист прав людини та демократії в Країні Басків.	[50]
2001		Закаріас Камвеньо (нар. 1934)	Ангола	Архієписком Лубанго, голова Міжцерковного комітету за мир в Анголі.	[51]
		Нуріт Пелед-Елханан (нар. 1949)	Ізраїль	Викладачка університету, яка втратила доньку через теракт, вчинений палестинським терористом. Удостоєна премією разом з Іззатом Газаві за спільну роботу за примирення, взаємоповагу та взаємне визнання ізраїльським і палестинським народами прав одне одного.	[52]
		Іззат Газаві (1951—2003)	Палестина	Голова Спілки письменників Палестини, син якого був убитий ізраїльською армією. Удостоєний премією разом з Нуріт Пелед-Елханан за спільну роботу за примирення, взаємоповагу та взаємне визнання ізраїльським і палестинським народами прав одне одного.	[53]
2002		Освальдо Пая (1952—2012)	Куба	Кубинський дисидент, засновник Християнського визвольного руху, борець за національне примирення та демократичні перетворення на Кубі.	[54]
2003		Організація Об'єднаних Націй		Номінація на знак визнання роботи працівників Організації Об'єднаних Націй, які часто змушені працювати у надскладних умовах заради встановлення миру та захисту прав людини.	[55]
		Кофі Аннан (1938—2018)	Гана
2004		Білоруська асоціація журналістів	Білорусь	Організація, що бореться за свободу слова в Білорусі.	[56]
2005		Репортери без кордонів		Міжнародна організація, яка бореться за свободу слова по всьому світу.	[57]
		Гаува Ібрагім (нар. 1968)	Нігерія	Перша жінка-юрист у північній Нігерії, яка бореться проти жорстоких методів покарання, що застосовуються відповідно до законів шаріату до засуджених жінок та молоді.	[58]
		Жінки в білому	Куба	Об'єднання кубинських жінок, яке щонеділі влаштовує мирні акції протесту на захист своїх чоловіків-політв'язнів.	[59]
2006		Олександр Мілінкевич (нар. 1947)	Білорусь	Лідер білоруської опозиції, кандидат у президенти країни 2006 року.	[60]
2007		Саліх Махмуд Осман (нар. 1957)	Судан	Суданський юрист, який надає юридичну підтримку постраждалим від тортур внаслідок громадянської війни.	[61]
2008		Ху Цзя (нар. 1973)	КНР	Китайський борець за демократію та права людини, зокрема ВІЛ-інфікованих. Перебував з 2007 року під арештом.	[62]
2009		Меморіал	Росія	Російський правозахисний центр.	[63]
2010		Гільєрмо Фаріньяс (нар. 1962)	Куба	Кубинський психолог і дисидент, борець проти кубинського режиму.	[64]
2011		Разан Зейтуне (нар. 1977)	Сирія	Сирійський юрист та правозахисниця, засновниця блогу для повідомлень про порушення прав людини та викрадення в Сирії.	[65]
		Ахмед Аль-Сенусі (нар. 1934)	Лівія	Лівійський дисидент, політичний в'язень.	[66]
		Асмаа Махфуз (нар. 1985)	Єгипет	Єгипетська активістка, засновник молодіжного руху 6 квітня.	[67]
		Алі Ферзат (нар. 1951)	Сирія	Сирійський карикатурист, який у своїх роботах виступає з критикою ситуації в країні.	[68]
		Мухаммед Буазізі (1984—2011)	Туніс	Торговець на ринку. Вчинив акт самоспалення на знак протесту проти бідності, що спричинило народні виступи, які призвели до революції в Тунісі та стали поштовхом до виступів в інших арабських країнах, що отримали назву Арабська весна. Помер від отриманих опіків.	[69]
2012		Джафар Панагі (нар. 1960)	Іран	Іранський режисер та сценарист, його фільми мають міжнародні відзнаки, проте в Ірані вони заборонені. Засуджений 2010 року до 6 років в'язниці із забороною займатися кіновиробництвом протягом 20 років.	[70]
		Насрін Сотоудех (нар. 1963)		Іранська юрист та захисниця прав людини, жінок та в'язнів сумління. Засуджена 2010 року до 11 років в'язниці із забороною займатися юридичною практикою протягом 20 років.	[71]
2013		Малала Юсафзай (нар. 1997)	Пакистан	Борець за права дітей, зокрема право дівчат на освіту.	[72]
2014		Деніс Муквеге (нар. 1955)	ДР Конго	Конголезький гінеколог, який протягом років своєї лікарської практики надав допомогу тисячам жінок, котрі стали жертвами сексуального насильства протягом війни в країні.	[73]
2015		Раїф Бадаві (нар. 1984)	Саудівська Аравія	Саудівський блогер та інтернет-активіст, засновник сайтів Saudi Liberals та Free Saudi Liberals network, на яких обговорювалися політичне життя та релігійна політика країни. Засуджений 2013 року до 7 років ув'язнення та 600 ударів батогом (2014 року покарання збільшено до 10 років в'язниці та 1000 ударів) за звинуваченням у віровідступництві.	[74]
2016		Надія Мурад (нар. 1993)	Ірак	Захисниці прав єзидів, жертви сексуального рабства терористичного угруповання Ісламська Держава.	[75]
		Ламія Аджи Башар (нар. 1998)
2017		Венесуельська демократична опозиція	Венесуела	Політичні в'язні режиму Ніколаса Мадуро, борці за демократичні перетворення у Венесуелі.	[76]
2018		Олег Сенцов (нар. 1976)	Україна	Український кінорежисер і проєвропейський активіст, противник анексії Криму Росією. Заарештований 2014 року російською окупаційною владою та засуджений до 20 років ув'язнення за сфабрикованими звинуваченнями у тероризмі. 2018 року оголосив голодування, яке тривало 145 днів, з вимогою звільнити понад 70 українських політичних в'язнів, утримуваних російською владою.	[77]
2019		Ільхам Тохті (нар. 1969)	КНР	Уйгурський дисидент, професор-економіст, борець за права уйгурів у КНР. 2014 року засуджений до довічного ув'язнення за звинуваченнями у сепаратизмі.	[78]
2020		Білоруська демократична опозиція	Білорусь	Координаційна рада, ініціатива «хоробрих жінок» — Світлана Тихановська, Світлана Алексієвич, Марія Колеснікова, Ольга Ковалькова, Вероніка Цепкало, а також лідери громадянського спротиву Сергій Тихановський, Олесь Біляцький, Сергій Дилевський, Степан Путило та Микола Статкевич.	[79]
2021		Олексій Навальний	Росія	Російський опозиційний політик, громадський діяч і юрист українського походження. Засуджений 2021 року.	[80]

• Сторінка премії Сахарова на сайті Європейського парламенту(англ.)

• Päivi Vainiomäki. 25 years of The Sakharov Prize. — Luxembourg : Publications Office of the European Union, 2013. — 194 с.(англ.)