Цепкало Вероніка Валеріївна

Вероніка Цепкало (біл. Вераніка Валер'еўна Цапкала) — білоруська громадська активістка та політична діячка, стала відомою під час президентських виборів 2020 року.[1] Дружина Валерія Цепкала.

Цепкало Вероніка Валеріївна
біл. Цапкала Вераніка Валер'еўна
Ім'я при народженні Вероніка Шестерікова
Народилася 7 вересня
Могильов, Білоруська РСР, СРСР
Громадянство  Білорусь
Національність білоруска
Діяльність політична діячка, керівниця
Відома завдяки одна з лідерок протестів в Білорусі 2020
Alma mater Білоруський державний університет
Білоруський державний економічний університет
Знання мов англійська
Заклад Microsoft
У шлюбі з Цепкало Валерій Вільямович
Нагороди
IMDb ID 11812706

Життєпис

Народилась у Могильові. Матір — Євгенія Шестерікова, сестра — Наталія Леонюк, дід — письменник Петро Шестеріков.[2]

Закінчила Факультет міжнародних відносин Білоруського університету, навчалась у Вищій школі менеджменту та бізнесу Білоруського державного економічного університету, а також вивчала управління бізнесом у Національному інституті малого та середнього бізнесу в Хайдарабаді (Індія). Працювала в компанії Velcom, зараз працює старшим менеджером з розвитку бізнесу в країнах СНД та Чорного моря в компанії Microsoft.

Громадська діяльність

Брала активну участь у президентській кампанії 2020 року в Білорусі: спочатку супроводжувала свого чоловіка, Валерія Цепкало, під час поїздок по містах Білорусі для збору підписів для висування на президентських виборах, а після відмови у реєстрації Валерію Цепкало і його вимушеного покинення країни внаслідок погроз і залякування,[3][4] Вероніка сама очолила штаб колишнього кандидата та вийшла на перший план.

16 липня 2020 відбулось об'єднання штабів[5] Світлани Тихоновської, Віктора Бабарико та Валерія Цепкала. Унаслідок цього Світлана Тихоновська, Вероніка Цепкало та Марія Колесникова найвідомішими політичними фігурами в країні, і разом здійснили велику подорож країною, де їх зустрічали тисячі жителів: Дзержинськ, Мінськ, Борисов, Глибоке Новополоцьк, Вітебськ, Орша, Могильов, Бобруйськ, Жлобін, Речиця, Гомель, Сморгонь, Молодечно, Ліда, Гродно, Вовковиськ, Слонім, Барановичі, Брест. Агітаційні зустрічі також планувались у Березі, Слуцьку та Солігорську, але через ризик виникнення провокацій або з інших причин, вони не відбулися.

Основними тезами їхніх виступів були: проведення чесних президентських виборів, звільнення політв'язнів, належний рівень пенсій, безпека дітей та еміграція молоді.

Протягом всієї кампанії, Вероніка зазнавала тиску з боку влади: від збору інформації в школі, де навчаються її діти,[6] до виклику її сестри, Наталії Леонюк, для надання свідчень проти Валерія Цепкала, а потім і викрадення сестри.[7][8]

Під час виступу на мітингу в Мінську 30 липня 2020 Вероніка розповіла, як її родина постраждала від влади Лукашенка, про сфальсифіковану кримінальну справу проти її матері, у якої на той момент вже була третя стадія раку.[9]

16 серпня Валерія з дітьми приїхала з Росії до України[10].

Нагороди
  • Премія імені Сахарова (2020)[11]
  • Премія імені Мартіна Лютера «Безстрашне слово» (2020)[12]
  • Премія імені Льва Копелева за мир і права людини (2021)[13]
  • Премія імені Фрітца Цзокліча (2021)[14]

Див. також

Посилання

Примітки
  1. Вероника Цепкало: «Люди выходят уже не за Свету, а за свое будущее» — Euronews (рос.)
  2. «Выходить с женой в свет — нормально. Люди хотят видеть, кто рядом с президентом». Интервью с Вероникой Цепкало — TUT.BY (рос.)
  3. Вероника Цепкало в Речице рассказала, как правоохранительные органы занялись её детьми — TUT.BY (рос.)
  4. Вероника Цепкало об отъезде мужа из Беларуси в Москву, детях и своих плана — BBC News
  5. «Нам потребовалось всего 15 минут, чтобы договориться». Три главные женщины беларуской политики ответили, что будет с выборами (рос.)
  6. Вероника Цепкало рассказала, почему её муж и дети уехали в Россию — Telegraf.by (рос.)
  7. Сестру Вероники Цепкало опрашивали по заявлению Цепкало против бизнесмена Игдеджи — TUT.BY (рос.)
  8. «Вивезли прямо з парковки». У Білорусі затримали сестру представниці об'єднаного штабу Тіхановської. НВ. 30 липня 2020. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
  9. «Яна ляжала на падлозе, прыкутая да батарэі». За што ў 90-я арыштавалі маці Веранікі Цапкалы, якая была чыноўніцай і банкірам. Радіо Свобода. 3 серпня 2020. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 15 серпня 2020. (біл.)
  10. Дружина екс-кандидата в президенти Білорусі також приїхала в Україну. РБК-Украина (рос.). Процитовано 16 серпня 2020.
  11. Премія Європарламенту імені Сахарова присуджена опозиції Білорусі. Європейська правда. 22 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  12. Сястра Калесьнікавай атрымала за Марыю ў Штутгарце нямецкую прэмію ў галіне правоў чалавека (біл.). Радыё Свабода. 8 лютого 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  13. Ціханоўскай, Калеснікавай і Цапкале прысудзілі Прэмію імя Льва Копелева за мір і правы чалавека (біл.). Белсат. 15 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
  14. Fritz-Csoklich-Preis: Auszeichnung für Frauen-Trio (нім.). Die Presse. 16 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.