Костел і монастир кармелітів взутих в Топорищі

З 1 січня 1804 року монастир ордену кармелітів взутих у Топорищі сплачував щорічні грошові внески зі свого фундушу на утримання парафіяльного училища при монастирі, де могли навчатись діти з околичних сіл[1].

Брати кармеліти, які перебували в Топорищах, мали особливий варіант паризько-римського риту — літургійного обряду, званого теж єрусалимським і несхожого на звичний обряд богослужіння в римо-католицькій церкві. Цей обряд богослужіння орден кармелітів перейняв зі Святої Землі під час свого перебування на горі Кармель. Після прибуття до Європи брати кармеліти не втратили свій обряд, зберігши його й після Тридентського собору та реформ ордену, завдяки яким повстало відгалуження кармелітів босих, що прийняли римський літургійний обряд, кармеліти взуті провадили ж свої богослужіння у єрусалимському літургійному обряді аж до 1969 року, а в Топорищах кармелітський рит використовувався до касати кляштору в 1832 році і переведення монахів до інших кармелітських монастирів.

Настоятелями кляштору кармелітів в Топорищах були[2]:

• брат Анґелус Вільчатинський — з 1789 р., в 1798 настоятель в Аннополі.
• брат Йоаннес Ясьліковський — 1795 - 1801 рр.
• брат Йозефус Чарнецький — 1801 - 1805 рр.
• брат Анґелінус Домбровський — 1805 - 1806 рр.
• брат Йоаннес Ясьліковський — 1807 - 1812 рр.
• брат Ґерардус Козловський — 1812 - щонайменше до 1814 р.
• брат Вацлав Борисєвіч — 1816 - 1820 рр.
• брат Лео Буйвід — 1821 - 1823 рр.
• брат Боніфаціус Іздебський — 1823 - 1825 рр.
• брат Антоніус Риковський — 1825 - 1831 рр.
• брат Бальтазар Серафіновіч — 1831 - 1832 рр.

• брат Спірідіон Нужинський згадується у 1792 - 1793 роках
• брат Йоаннес Ясьліковський згадується з 1793 року
• брат Бартоломеус Фухсгоффер з 1797 року
• брат Фелікс Ольшовський згадується як прокуратор кляштору з 1799 року, також згаданий 1823 року
• брат Рафаель Янковський з 1801 року
• отець Вінценти Домбровський з 1802 року
• брат Норбертус згадується в 1802 році
• брат Анастасіус Виговський з 1805 року
• брат Таддеус Боссаковський з 1811 року
• брат Ґреґоріус Єнджейовський з 1814 року
• брат Альбінус Марцінкєвіч з 1814 року
• брат Ауґустінус з 1815 року
• брат Тимотеус Ґадомський з 1815 року
• брат Бертольд Богушевський з 1816 року
• брат Каролус Естерлінґ з 1820 року
• брат Станіслаус Ярузальський з 1823 року
• брат Полікарпус Вітковський з 1824 року
• брат Гіларіон Долінкєвіч з 1824 року
• брат Циріллус Заблоцький з 1825 року
• брат Гіполітус Бутовіч з 1825 року
• брат Ґраціан Камінський з 1829 року
• брат Брокард Ковнацький з 1830 року
• брат Бруно Ґалінський з 1832 року

• брат Феліціанус Літвінський згадується як вікарій у 1799 році

• брат Станіслаус Ґаєвський згадується як вікарій у 1821 році
• брат Павел Поплавський, монах бернардин, вікарій у 1836 році
• отець Аньол Свірський вікарій у 1838 - 1845 роках

• отець Прімус Улевіч вікарій у 1847 році
• отець Фелікс Шмурлло вікарій у 1857 році
• отець Ян Юстицький вікарій у 1858 році
• отець Калікст Якубовіч вікарій у 1863 році
• отець Віктор Бориславський вікарій у 1863 - 1864 роках
• отець Томаш Мілковський вікарій у 1864 - 1865 роках
• отець Болеслав Урановіч вікарій у 1865 - 1867 роках
• отець Леопольд Тузінкєвіч вікарій у 1867 році
• отець Йосип Тележинський вікарій у 1867 - 1870 роках
• отець Мартін Конопко вікарій у 1871 році
• отець Владислав Нєдзєльський вікарій у 1872 - 1874 роках
• отець Скжишевський вікарій у 1875 - 1876 роках
• отець Сиґізмунд Звєйський вікарій у 1877 - 1878 роках
• отець Франц Войткевич вікарій у 1879 році
• отець Стефан Желенський вікарій у 1879 - 1880 роках

У 1832 році монастир кармелітів взутих в Топорищах був занесений до ряду католицьких монастирів Західного краю — теренів сучасних Латвії, Литви, Білорусі, Полісся, Волині та Поділля новозахоплених Росією — діяльність яких російська влада передбачала скасувати задля зменшення впливу католицизму і поступової русифікації цієї смуги земель від Латвії до Поділля. Після ліквідації 194 з 322 католицьких монастирів Західного краю указом Миколи І від 19 липня 1832 р. монастир кармелітів взутих у Топорищах припинив свою діяльність, будівлю покармелітського костелу Святої Теклі російська влада передала Православній Церкві. Гроші від продажу всього майна монастиря кармелітів, передали не у спільний допоміжний капітал римо-католицького духовенства, як було запропоновано генерал-губернатором щодо всіх скасованих монастирів, а у Житомирське повітове казначейство.

Католики топориської парафії вимушені були збирати кошти на побудову нового парафіяльного костелу, який збудували у 1844 році[3] з дерева під титулом Святої Теклі, він продовжив виконувати функції парафіяльного храму.

• брат Павел Поплавський, монах бернардин, у 1836 році
• брат Фелікс Ґоздовський, монах бернардин, у 1836 році
• отець Аньол Свірський у 1838, настоятель храму у 1844 - 1846 роках

• отець Фаустин Єнджеєвський настоятель храму у 1847 - 1880 роках, декан овруцький у 1866 - 1873 роках
• отець Прімус Улевіч у 1847 році
• отець Фелікс Шмурлло у 1857 році
• отець Ян Юстицький у 1857 - 1858 році
• отець Ян Ґепке у 1858 році
• отець Калікст Якубовіч у 1863 році
• отець Віктор Бориславський у 1863 - 1864 роках
• отець Томаш Мілковський у 1864 - 1865 роках
• отець Болеслав Урановіч у 1865 - 1867 роках
• отець Леопольд Тузінкєвіч у 1867 році. Народився 1843 року в Ужачині Новоград-Волинської парафії в родині Леона та Вікторії з Волянських. Повністю відреставрував берестецький костел Святої Трійці. Похований на парафіяльному цвинтарі неподалік каплиці Рациборовських в Берестечку, де був настоятелем після Топорищ.
• отець Йосип Тележинський у 1867 - 1870 роках
• отець Мартін Конопко у 1871 році
• отець Владислав Нєдзєльський у 1872 - 1874 роках
• отець Скжишевський у 1875 - 1876 роках
• отець Сиґізмунд Звєйський у 1877 році
• отець Франц Войткевич у 1879 році
• отець Стефан Желенський у 1879 - 1880 роках
• отець Людвік Ґлембоцький настоятель храму у 1881 - 1884 роках
• отець Ян Карем настоятель храму у 1884 році
• отець Казимир Здрайковський настоятель храму у 1884 - 1886 роках
• отець Лукаш Сєржановський настоятель храму у 1886 - 1893 роках
• отець Шимон Пухальський настоятель храму у 1893 - 1897 роках
• отець Лонґін Шаґін настоятель храму у 1897 - 1900 та з перервою у 1901 роках. Після Топорищ служив у парафії Білилівка, де заклав таємну школу в хаті одного з селян села Юзвин, щоб місцеві польські діти могли навчитись писати і читати рідною мовою. Викладачкою була інша селянка Фелікса Требільська. Польську таємну школу в Юзвині російська влада викрила у 1908 році.
• отець Домінік Лаґовський настоятель храму у 1900 - 1901 роках
• отець Ян Кнюкшта настоятель костелу у 1901 - 1903 роках. Народився 1857 року. Мав литовське походження. В 1882 році закінчив відділення філософії та теології у Житомирській католицькій духовній семінарії і прийняв посвячення. Після Топорищ служив у парафіях в Рашкові, Балті та Кодимі. Розстріляний російськими більшовиками в 1920 році в Кодимі[4].

• отець Вінцентій Замлинський настоятель у 1903 - 1905 роках, вікарієм у 1904 - 1905 роках був отець Юзеф Красович
• отець Андрівс Кантинікс (також Анджей Кантинник, Андрій Кантиник, Каптиник, Коптинник) настоятель у 1905 - 1909 роках
• отець Юзеф Марія Уляницький настоятель у 1909 - 1912 роках
• отець Францішек Андрушевіч та о. Іґнацій Ляховіч тимчасові керівники у 1911 році
• отець Кароль Антоній Жих настоятель у 1912 - 1919 роках. Народився 1885 року, прийняв посвячення у 1909 році. Топорище покинув ще в 1919 і виїхав на захід, після чого костел стояв пусткою аж до весни 1920 року. Після Топорищ працював у Володимирі-Волинському.
• отець прелат Зиґмунт Хмельницький настоятель костелів у Топорищах і Горошках одночасно у 1920 році
• отець Іґнацій Романовський пробощ топориський та горошківський з кінця листопада 1920 року. Народився 1894 року в маєтку Лапча під Мозирем. Після закінчення гімназії в Петрикові вступив до духовної семінарії у Вільнюсі, через рік перевівся до духовної семінарії могилевської архідієцезії в Петербурзі. Приготування до капеланства закінчив у луцько-житомирській дієцезії і прийняв посвячення 15.X.1919. Був одним з трьох перших священників, які продерлись з вільної Польщі крізь кордон, щоб працювати серед місцевого польського населення. Працював у парафіях в Звягелі, Топорищах, Малині і Народичах. Як і попередній настоятель о. Зиґмунт Хмельницький, о. Іґнацій через брак священників одну неділю відправляв службу в Топорищах, на іншу неділю в Горошках. В 1925 році був вимушений втікати від неминучого арешту за кордон. Після 1925 року святиня зазнала профанації: костел наказали перенести до Коритищ і зробили в ньому "клуб".

Сьогодні на території колишньої топорищенської парафії діють 5 мурованих костелів у Хорошеві, Черняхові, Слободі Фонтані (Нова Борова), Іршанську та Торчині. Релігійні громади у цих місцевостях, окрім Черняхова, відроджені у 1990-х роках після падіння комуністичного режиму завдяки зусиллям отця Ришарда Шміста з тарновської дієцезії, ректора католицької духовної семінарії Києво-Житомирської дієцезії.