Кравченко Охрім Севастьянович

Народився Охрім Кравченко 10 лютого 1903 р. в с. Кищенці на Київщині.

1921 р. закінчив робітничо-селянську художню студію у Білій Церкві і того ж року вступив до Київського художньо-індустріального технікуму (викладачі К. Єлева, М. Козик, С. Налепинська—Бойчук), який закінчив 1924 р., а восени того ж року продовжив навчання на художньому факультеті Київського художнього інституту (викладачі Михайло Бойчук, Андрій Таран). По закінченню вишу, у 1930 р. Кравченка несподівано заарештували і «за систематичну антирадянську діяльність» засудили на заслання до Котласа, що на Північній Двіні. 1939 р. отри­­мав дозвіл на проживання у м. Сталіно (м. Донецьк), а пізніше в Кривому Розі на Дніпропетровщині.

Під час другої світової війни співпрацював з ОУНівським підпіллям. У 1941 р. ілюстрував часопис «Дзвін», збірки поезій «Кобза» Михайла Прон­ченка, роман «Під Корсунем» Андріана Кащенка, а 1942 р. виконав проект пам'ятника на честь перемоги козаків під Жовтими Водами. Але коли 1942 р. розпочались арешти та розстріли ОУНівців, вирішує пішки добратися до Києва, де архітектор Петро Костирко допоміг знайти роботу. Так, у 1942—1943 рр. працював у май­стерні монументального розпису церков при Київському художньому інституті, у червні 1943 р. брав участь у Другій художній виставці українських художників (акварель «Кам'яна гора в Чигирині» та малюнок «Портрет бандуриста»). По війні працював у центральному будинку народної твор­чості[1].

Уникаючи можливих повоєнних переслідувань і репресій, Охрім Кравченко переїжджає до Львова, де протягом 1946—1948 рр. працює спочатку методистом у Будинку народної творчості, потім викладачем стінної поліхромії у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва та Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. Оскільки він був «людиною твердих переконань», то дуже швидко опинився в колі «ненадійних приїжджих». Пропагуючи національні принципи та лаконічні форми монументального малярства, був звинувачений «борцями за реалістичне радянське мистецтво» — В. Любчиком та І. Гуторовим[2] — у «формалізмі» й 1948 р. його було звіль­­нено з викладацької роботи. У 1949—1956 рр. працював старшим лаборантом кафедри дизайну книжки в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова, пізніше — викладачем у ремісничому училищі № 2 (нині — Ставропігійське вище професійне училище м. Львова)[3]. У 1950—1959 рр. займався розписом церков у Золочеві, Оброшині, Сихові, Соколівці, Яворові. У 1960—1963 рр. працював художником конструкторського бюро Львівського телевізійного заводу, де розробив дизайн телевізорів «Верховина», «Трем­­біта», «Україна».

Учасник багатьох мистецьких виставок, починаючи з 1928 р.. У період сталінського режиму вважав­ся «неблагонадійним», його участь у виставках поновлена в часи «хру­­щовської відлиги». Персональні виставки проходили у Києві (1967), Львові (1968, 1973, 1985, посмертна — 1988); у Тернополі, Івано-Франківську і Чернівцях (посмертні; 1986—1988) та Миколає­ві (2002).

Членом Спілки художників України став майже у 70-річному віці.

Батько мистецтвознавця Ярослава Кравченка. Дід відомої художниці Ольги Кравченко.

На своїх полотнах О. Кравченко послідовно стверджував принципи українського монументалізму, засвоївши у М. Бойчука потяг до національної тематики, «вічних тем» народного буття, виражених у цільній лако­нічній формі узагальнених образів монументального мистецтва, ніби понадчасового образу-символу. Автор полотен на українську історичну тематику, побутових картин з народного життя, портретів сучасників та видататних особистостей минулого у техніці темперного живопису. Для творчості характерні тяжіння до монументальності, узагальнення образів, ла­­конічні композиції площинного харак­теру, стримано-декоративна кольорова гама.

Роботи:

До теперішнього часу збереглося близько 170 художніх творів, 140 малюнків, акварелей і пастелей, альбомів ескізів і замальовок. Окремі роботи О. Кравченка зберігаються в Національному музеї у Льво­ві, Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького, Тернопільській картинній галереї, а також у Івано-Франківському, Чер­­нівецькому та Запорізькому художніх музеях.

31 жовтня 2008 р. на бу­динку по вул. Лисенка, 26 у Львові, де мешкав мистець, відкрито ме­моріальну таблицю (скульптор Володимир Ропецький, архітектор Ярослав Трескот)[4].

• Кравченко Я. Натхненник шістдесятників. — 2013. — 7 лютого.
• Кравченко Я. Кравченко Охрім Севастянович Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7305-4.

• Музей українського мистецтва. Календар подій: народилися 10 лютого