Оброшине

Обро́шине — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Оброшинська сільська рада. Розташоване поселення за декілька кілометрів від південно-західних околиць обласного центру. Перша згадка 1431 р.

село Оброшине
У центрі села
У центрі села
Країна  Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Львівський район
Рада Оброшинська сільська рада
Код КАТОТТГ UA46060310010080287
Облікова картка с. Оброшине 
Основні дані
Засноване 1431
Населення 4186
Площа 20 км²
Густота населення 209,3 осіб/км²
Поштовий індекс 81115[1]
Телефонний код +380 3230
Географічні дані
Географічні координати 49°47′07″ пн. ш. 23°52′07″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 314 м
Найближча залізнична станція Оброшин
Відстань до
залізничної станції		 1,5 км
Місцева влада
Адреса ради 81115, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Оброшине
Карта
Оброшине
Оброшине
Мапа

 Оброшине у Вікісховищі

Назва

Дослідник історичної спадщини Василь Лаба наводить у своїй роботі більш ніж 18 селищ Львівської області з назвами, що мають аналогічне закінчення, — Сопошин, Мацошин, Кротошин тощо. Усі вони, на думку дослідника, походять від прізвища володарів, а також від другого коріння, що означає «двір» чи «посад». Через відсутність слів з коренем «обор, обр», скоріш за все, це особиста назва.

Обрами у «Повісті временних літ» названі авари — тюркські племена, з якими дуліби та волиняни вели довгі та важкі війни в 5-7 століттях. Як стверджує Лаба, між цими племенами та назвою населеного пункту може існувати певний зв'язок. Археологічних підтверджень цьому поки що нема.[2]

Історія
Церква Св. Дмитра, 1914

У 1456 році король Казимир Ягеллончик передав цей фільварок як королівські володіння під заклад каштелянові Пйотру Шамотульському (Piotr Szamotulski) за борг, який лишився у монарха ще від пруської кампанії. Через 10 років селище у Шамотульського викупив львівський архієпископ — Григорій з Сяніка. З 1466 по 1939 рік Оброшине буде належати львівським римо-католицьким архієпископам.

У вересні 1568 року львівський арцибіскуп РКЦ Станіслав Сломовський отримав право «доживоття» на село Оброшине.[3]

Апогею свого розвитку Оброшине досягло тільки на початку XVIII століття, коли курію очолив Ян Скарбек (помер 1733 року), який був відомим завдяки розбудові нових та реставрацією старих галицьких костелів. За його життя Оброшине було звичайним фільварком, що значним чином постраждав від шведів у 1704 році. Він вирішив створити тут літню резиденцію на додаток до постійної, що розташовувалась у Дунаєві.

2006 року заснована парафія УПЦ КП. 18 вересня 2016 року митрополит Львівський і Сокальський Димитрій в Оброшині звершив чин великого освячення храму на честь Святого Духа[4].

Мистецьке життя в Оброшині

У 1977 при Науково-дослідному інституті землеробства і тваринництва західних областей України (нині Інститут сільського господарства Карпатського регіону) села Оброшине була створена чоловіча хорова капела «Жайвір». До 1988 р. хор «Жайвір» очолював його засновник — заслужений діяч мистецтв України, народний артист України Михайло Миколайович Баран. Виступи хору на сцені актової зали інституту були окрасою мистецьких акцій в Оброшині.

Справжньою кузнею талантів в Оброшині є дитяча музична школа. Понад сто її випускників пов'язали своє життя з музикою, ставши професійними музикантами. Дехто з них нині передає свої знання і майстерність дітям, працюючи у школі вчителями. Щорічні звітні концерти вчителів та учнів музичної школи дуже популярні серед громади села. В цій школі викладав народний артист України Богдан Мочурад.

Пам'ятки архітектури, природи
Палац архієпископів, 1730

Населення

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, у селі мешкало 4186 осіб[8]. Мовний склад села був таким:

Мова Число ос. Відсоток
українська 4 151 99,16
російська 29 0,69
білоруська 2 0,05
молдовська 1 0,02
польська 1 0,02
інші мови 2 0,05

Відомі люди

Уродженці
  • Балда Тарас Романович (Назар Скалюк) — журналіст, письменник, викладач кафедри зарубіжної преси та інформації факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка.
  • Галій-Моравська Марія — оперна і концертна співачка, заслужена артистка України, працювала солісткою Львівської філармонії і Львівської опери, нині є старшим викладачем кафедри академічного співу Львівської національної музичної академії.
  • Забитівський Юрій Михайлович — кандидат біологічних наук, іхтіолог, заступник директора Львівської дослідної станції Інституту рибного господарства НААНУ і член вченої ради названого інституту, один з наукових редакторів журналу «Рибогосподарська наука України», член Іхтіологічного товариства України, голова Львівського відділення Українського гідроекологічного товариства.
  • Клим (Луцишин) Оксана Василівна — редактор інформаційного відділу Львівської обласної державної телерадіокомпанії.
  • Коротаєв Андрій Олексійович — радянський та український футболіст, футбольний тренер.
  • Ланова (Бобрушко) Алла Василівна — випускниця Львівської консерваторії.
  • Мадей Наталія Мирославівна — кандидат філософських наук, доцент кафедри теорії та історії культури Львівського національного університету ім. І. Франка.
  • Макух Євген Мирославович — кандидат біологічних наук, доцент (факультет ветеринарної медицини Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького).
  • Макух Оксана Євгенівна — кандидат політичних наук, доцент кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка».
  • Мамчур (Федак) Оксана Василівна — кандидат сільськогосподарських наук, асистент кафедри фізіології та біології рослин біологічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка.
  • Островський Володимир Олексійович — історик мистецтва, живописець.
  • Полюга Лев Михайлович — мовознавець, доктор філологічних наук, професор.
  • Савіцька Оксана Михайлівна — бандуристка, вокалістка, випускниця Львівської консерваторії, солістка Львівської філармонії, член національної спілки кобзарів України, лауреатка Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах (1995), переможниця І Всеукраїнського конкурсу традицій Холмщини і Підляшшя (2007).
  • Скорохід Ігор Володимирович — кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту сільського господарства Карпатського регіону, гомеопат.
  • Тичка Ігор Богданович — кандидат медичних наук, лікар-нефролог вищої категорії відділення хронічного гемодіалізу Львівської обласної клінічної лікарні.
  • Челецька Мар'яна Маркіянівна — поетеса, кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка.

Проживали, проживають
  • Пиндус Богдан Іванович — український краєзнавець, публіцист, проживав у 1997—2016.
  • Савка Йосиф — український селянин, посол Австрійського парламенту 1848 року[9].
  • Федько Василь Іванович — поет, прозаїк, лауреат Бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска і Всеукраїнської премії ім. Ірини Вільде, член Української асоціації письменників.
  • Царик Йосиф Володимирович — доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри зоології біологічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка.
  • Гумен Розалія. Полька. Єдина жінка з Оброшина, що була в УГА. Лев Шанковський називав її «однією з кращих розвідниць команди 7-ї Львівської бригади УГА».

Померли

Поховані
  • Балда Ігор Іванович (1959—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Пиндус Богдан Іванович — український краєзнавець, публіцист.

Заклади

Примітки
  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район
  2. http://pustomyty-rada.gov.ua/gazeta%20golos%20narody/23.2014.pdf 1939 року. — Львів, 1999, 24 с
  3. Kaniewska I. Słomowski Stanisław h. Abdank (zm/ 1575) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1999. — T. XXXІX/1, zeszyt 160. — S. 6. (пол.)
  4. Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив чин великого освячення храму на честь Святого Духа в с. Оброшине на Львівщині. Архівовано.
  5. Світлина руїн костелу
  6. Czesław Lechicki. Kicki Ferdynand Onufry h. Gozdawa (ok. 1715—1797) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1966. — t. XII. — S. 387. (пол.)
  7. Наконечний Р. Світ його привітав… — С. 120.
  8. Облікова картка с. Оброшине. ВРУ. Процитовано 19 травня 2014.
  9. Кость Левицький. Українські політики.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.