Крюківський міст

Крю́ківський міст — міст у Кременчуці, який сполучає правобережну частину міста, Крюків, з лівобережною. Проходить вулицями Небесної Сотні з півночі та Івана Приходька з півдня. Через міст проходять дві траси національного значення: Н08 Бориспіль — Дніпро — Запоріжжя — Маріуполь та М22 Полтава — Олександрія[1]. За добу міст перетинає до 3000 вантажних автомобілів[2].

Крюківський міст
Крюківський міст
Крюківський міст в Кременчуці, через річку Дніпро
49°03′11″ пн. ш. 33°25′25″ сх. д.
Офіційна назва Крюківський міст
Країна  Україна
Розташування Кременчук
Галузь застосування автомобільний містd, залізничний міст і пішохідний міст
Перетинає Днiпро
Тип конструкції Міст
Матеріал метал і граніт
Загальна довжина 1,7 км
Висота конструкції 8 м
Висота склепіння над водою 8 м
Кількість смуг руху 2
Відкрито 7 квітня 1872 (перший міст),
21 грудня 1949 (відновлення),
1988 (ремонт),
2007 (ремонт)
Конструктор, архітектор Струве Аманд Єгорович
Ідентифікатори і посилання
Картах Google
Крюківський міст
Крюківський міст (Україна)
 Крюківський міст у Вікісховищі

Історія

XIX століття
Міст через річку Дніпро

У 1870 році Південна залізниця підійшла до міста з обох боків: Харків — Кременчук і Єлисаветград — Крюків, через що було побудовано перший міст у Кременчуці. Відкриття відбулося 7 квітня 1872 року[3][4].

Об'єднати ці ділянки в одну було доручено інженер-полковникові Аманду Струве. Першим його проєктом в Києві було будівництво залізничного моста через Дніпро, яке сполучило Київ з північно-східними губерніями Росії.

Кременчуцький міст металевої конструкції багаторозкісної системи складався з 22 сталевих ферм, змонтованих на двох кам'яних підвалинах і річкових биках, основою яких були кесони.

Довжина моста становила близько 962 м. Основи були опущені до скелястого ґрунту. Рейковий шлях розміщувався на сталевих поперечних балках по середині між фермами. Для проїзду екіпажів в горизонті верхньої поверхні рейок був влаштований настил на підлогу.

До обох берегових биків примикали струвідвідні дамби, що служили одночасно в'їздом на міст для екіпажів. Виходив міст на вулицю Харчову, що відразу ж перетворило її в одну з найжвавіших транспортних магістралей.

Міністерство шляхів сполучення вважало, що будівництво займе не менше трьох років, але Аманд Струве закінчив міст на рік раніше терміну, заощадивши казні майже 1 млн рублів. Після введення в експлуатацію моста через річку Дніпро і закінчення будівництва сполучної гілки Крюків — Кременчук залізничне сполучення з'єднало Харків з Одесою та Миколаєвом. Вантажам середньої смуги Росії відкрився доступ до чорноморських портів.

1894 року відбулося об'єднання побудованих на півдні Росії доріг в одну (Курсько-Харківсько-Азовська, Лозово-Севастопольська та Джанкойсько-Феодосійська залізниці, які згодом отримали назву Курсько-Харківсько-Севастопольською залізницею).

XX століття

9 липня 1941 року в результаті прицільного бомбардування німецький літак зруйнував 88-метрову ферму залізничного моста через Дніпро в Кременчуці[5].

У 1942 р. нижче за течією був споруджений дерев'яний автомобільний міст, якому було присвоєно ім'я генерал-фельдмаршала фон Рундштедта[6]. Міст згорів при відступі німецьких військ у 1943 р.

У 1944 р. радянськими військами був споруджений тимчасовий міст.

1945 року «Трансмістпроєкт» почав роботу над створенням проєкту відновлення підірваного відступаючими німцями мосту. За новим проєктом міст відновлювався на дореволюційних биках і тому став двоярусним. У порівнянні зі старим мостом збільшена його довжина за рахунок збільшення спусків.

Рухомий проліт мосту, (1949)

Відновлювальні роботи тривали з 1947 по 1949 роки мостобудзагоном № 1 Міністерства шляхів сполучення. Їм допомагали трудові колективи промислових підприємств. На будівництві працювали близько 3 тис. робітників.

Спочатку розчистили русло Дніпра, розібрали металеві споруди старого моста, який був частково зруйнований у роки війни, з них 8 прогонів залишилися цілими і лише 3 підірвані. Проте керівництво вирішило побудувати новий двох'ярусний мостовий перехід. Старий міст розрізали на металобрухт, а підводні споруди залишили ті ж, хоча вони і побудовані ще 1872 року, але й понині експерти визнали їх дуже міцними і здатними витримати велике навантаження.

21 грудня 1949 року введено в експлуатацію відновлений залізнично-автомобільний міст через річку Дніпро, який з'єднав центральну частину міста Кременчук та Крюків. Ця подія була присвячена на честь дня народження Йосипа Сталіна[4][7]

1988 року відбувся капітальний ремонт мосту[4].

Сучасність

У 2007 році міст знову було відремонтовано, але вже через декілька місяців виявилися деякі дефекти асфальтового покриття[4][8][9][10].

Наприкінці 2010 року влада міста просила виділити гроші на реконструкцію мосту, але цього не було зроблено[11].

5 грудня 2018 року, вперше за 40 років, через Крюківський міст проїхав тролейбус Богдан Т70117 (№ 012). Це був тестовий проїзд, головною метою тестування було перевірити, як вписується тролейбус в габарити проїжджої смуги на мосту, де і як краще здійснити розворот на правому березі тощо. Тестовий заїзд пройшов вдало. Для цього було передбачено придбати 10 нових тролейбусів, обладнаних для тривалого пробігу на автономному ході[12].

Проєкти нового мосту

1987 року уряд прийняв постанову про будівництво нового автомобільного мосту. Однак він не був побудований.[13]

У середині 1990-х років мер Кременчука Іван Пономаренко наказав розпочати роботи з розробки техніко-економінчих обґрунтувань будівництва мосту, які було розроблено впродовж 1992—1994 років.

1993 року Президент України Леонід Кучма заявив, що міст будуть споруджувати японці. Однак питання будівництво мосту було відкладене[14].

2006 року уряд виділив 10 млн гривень на розробку Київсоюзшляхпроєктом ТЕО нового мостового переходу, наступним етапом мало стати затвердження його Кабінетом міністрів України.

У лютому 2012 року, під час візиту до Кременчука Президента України, Віктора Януковича заявив, що розпочати будівництво мосту можна вже у 2013 році[13] У травні цього ж року виділено 35,3 млн грн. на проектування мосту[14].

21 жовтня 2020 року на офіційному сайті «Укравтодору» з'явилось повідомлення про оголошення тендеру на будівництво вантового мосту у місті Кременчук. Орієнтовний термін початку будівельних робіт — весна 2021 року. Також для розвантаження міста від транзитного транспорту, «Укравтодор» стратегічно розглядає можливість будівництва у найближчі роки обходу Кременчука з мостовим переходом через річку Дніпро[15].

Дніпро в районі мосту

Архівні документи
Російський державний історичний архів
  • Фонд 350, оп. 60, спр. 64 «Железнодорожный мост через реку Днепр и города Кременчуга. Общий вид моста; план части реки Днепра и правого берега; планы, фасады, разрезы устоев и быков. Калька. (1871)»[16]
  • Фонд 218, оп. 2, спр. 500 «Дело об устройстве и расходах на содержание переправы через реку Днепр в городе Кременчуге Полтавской губернии. (4 июня 1847 — 30 июня 1849)»[17]

Примітки
  1. Крюківський міст
  2. По Крюковскому мосту за сутки проезжает более трех тысяч фур Сайт газети Кременчуцький ТелеграфЪ
  3. Харків транспортний. Всі події
  4. Кременчуцький (Крюківський міст) Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine. (рос.)
  5. Війна на Полтавщині. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 10 грудня 2012.
  6. Rundstedt Brucke 1943 год — фото № 1857 — Outskirts of Kremenchug
  7. Крюківський міст подарували Сталіну[недоступне посилання з квітня 2019]
  8. Крюківський міст відкриють 25 грудня 2007 року[недоступне посилання з липня 2019]
  9. Крюківський міст знову ремонтуватимуть (рос.)
  10. Південна залізниця відремонтувала Кременчуцький міст
  11. Новий міст у Кременчуці знову не потрапляю до держбюджету (рос.)
  12. Подробиці першого проїзду тролейбуса через Крюківський міст // КременчукToday, 2018-12-05
  13. Янукович доручив почати будівництво нового моста у Кременчуці у 2013 році
  14. Як у Кременчуці 23 роки «будують» міст
  15. Від мрій до дій: будівництво Кременчуцького мосту розпочнеться вже у 2021 році. ukravtodor.gov.ua (укр.). Процитовано 27 жовтня 2020.
  16. РГИА Ф350 ОП60 Д64.
  17. РГИА Ф218 ОП2 Д500.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.