Лібаво-Роменська залізниця

Прокладена територіями Віленської, Мінської, Могилівської, Чернігівської та Полтавської губерній. Одна з приватних залізниць, побудована Карлом Федоровичем фон Мекком, належала родині фон Мекк, пізніше стала казенною.

Ландварово-Роменська лінія увійшла до складу ліній, що визнані найважливішими і затвердженими журналами Комітету Залізниць 1 та 24 березня 1870 року. Лінія повинна була з'єднати Лібавську залізницю з «Малоросією». Проєктні дослідження були проведені у тому ж 1870 році. Проєкт нормальної концесії затверджений 9 травня 1871 року.

Ландварово-Роменська лінія повинна була відгалузитись від Петербурзько-Варшавської залізниці (до якої прилягала й Лібавська) між станціями Ландварово і Вільно, попрямувати на південний схід; розминутись шляхопроводом з Московсько-Брестською залізницею у Мінську і перетнути Курсько-Київську на станції Бахмач, але вже на одному рівні; звідси йти далі до Ромен.

Довжина головного шляху становила 718 верст, крім того у Мінську передбачалося будівництво сполучної гілки до Московсько-Брестської лінії довжиною 2 версти. Земляне полотно для однієї колії передбачалось шириною 2,60 сажня. Паровозів рухомого складу передбачалося 108, вагонів пасажирських — 82, арештантських — 4, товарних і багажних — 762, платформ — 1000.

Для побудови дороги засновувалось акціонерне товариство з терміном володіння на 81 рік. Дорога повинна бути побудована протягом трьох років.

На відбір кандидатів з будівництва дороги подали заявки: інженер-капітан Яфімович з віденським банкіром Вейкерсгеймом, статський радник Герстфельд, полковник Жирар-де-Сукантон, купець Варгунін з почесним громадянином Гінцбургом, торговий дім Гладіна, інженер-полковник Фалькенгаген, представник Гамбурзького північного банку, статський радник фон-Мекк і комерції радник Варшавський.

За угодою Міністерства шляхів сполучення та Міністерства фінансів, засновником акціонерного товариства був обраний Статський радник фон-Мекк, на ім'я якого 29 липня 1871 була видана концесія. Статут товариства затверджений 25 грудня 1871 року.

Згодом, за клопотанням правління Товариства, на підставі затвердженого 7 березня 1872 року журналу Комітету Залізниць напрямок Ландварово-Роменської лінії дещо змінено, при чому пункт її з'єднання з Петербургзько-Варшавською залізницею встановлено за 8 верст на схід від Вільно, на правому березі річки Вілейки.

Загальна довжина залізниці склала 711,1 верст. Біля Бобруйська, Жлобина і Гомеля побудовані три гілки до річок: Березини, Дніпра і Сожу.

Рух на дорозі відкривався ділянками:

• Нова Вільня — Мінськ (173 версти) — 14 грудня 1873 року.
• Мінськ — Бобруйськ (139,5 верст) — 16 вересня 1873 року.
• Бобруйськ — Гомель (141,8 верст) — 17 листопада 1873 року.
• Гомель — Бахмач (184 версти) — 12 грудня 1874 року.
• Бахмач — Ромен (72 версти) — 15 липня 1874 року.

1876 року Ландварово-Роменська залізниця об'єднана з побудованою у 1871 році безприбутковою Лібаво-Кошедарською залізницею в Лібаво-Роменську залізницю.

1 жовтня 1888 року подовжена на 200 верст від Ромен до вузлових станцій Ромодан і Кременчук, де під'єднана до Харківсько-Миколаївської залізниці.

1 травня 1891 року залізниця придбана казною і перейшла у відання Міністерства шляхів сполучення.

• Нова Вільня;
• Мінськ;
• Бобруйськ;
• Гомель;
• Бахмач.

• Російський державний історичний архів, ф. 331, оп. 1-792. 1870—1891 гг. Правление Общества Либаво-Роменской железной дороги.
• Російський державний історичний архів, ф. 446, оп. 26, д. 18. Доклад № 76. 26 июня 1871 г. «О внесении в Комитет министров Уставов Ландварово-Роменской и Лозово-Севастопольской ж. д. и об учреждении концессий на этих дорогах».
• Устав Общества Ландварово-Роменской железной дороги (Утвержден 25 декабря 1871 г.) Технические условия для построения Ландварово-Роменской железной дороги. СПб. 1871 г.
• Записка о наивыгоднейшем направлении продолжения Ландварово-Роменской железной дороги в пределах Малороссии. Полтавское губернское земство. СПб. 1871 г.
• Общая инструкция служащим общества Ландварово-Роменской железной дороги. СПб. 1872 г.
• Ландварово-Роменская ж. д. Прямое восточно-немецкое-силезско-русское товарное сообщение, действующее с 1 апреля 1872 г. Москва. 1873 г.
• Инструкция для паровозной прислуги Ландварово-Роменской железной дороги. СПб. 1873 г.
• Отчёт Правления Общества Ландварово-Роменской железной дороги об эксплуатации за 1873—1875 гг. М. 1874—1876 гг.
• Смета прихода и расхода по эксплуатации Ландварово-Роменской железной дороги на 1876 год. М. 1875 г.
• Тариф Ландварово-Роменской и Либавской железных дорог, вступающий в действие с 15 января 1877 г. М. 1877 г.
• Ландварово-Роменская ж. д. Положение о счетоводстве и отчётности станций. (Утв. 12 ноября 1877 г.) СПб. 1878 г.
• Несколько соображений об акциях Ландварово-Роменской железной дороги. СПб.: тип. Балашева. 1888 г.
• Либаво-Роменская железная дорога // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)