Мінськ-Пасажирський

Мінськ-Пасажирський (біл. Мінск-Пасажырскі) — головна позакласна пасажирська залізнична станція в столиці Білорусі Мінську.

Мінськ-Пасажирський
Мінське відділення
Білоруська залізниця
станція
Залізничний вокзал
Розташування
Розташування  Білорусь
Адреса Мінськ, Привокзальна площа, 3
Координати 53°53′26″ пн. ш. 27°33′04″ сх. д.
Структура
Платформ 10
Тип платформ 3 бічні та 7 острівних
Колій 16 (№ 1-3, 5-8, 10-13, 17, 22-24)
Час роботи цілодобово
Послуги
Супутні Пересадка на станції метро
 1  «Площа Леніна»,
 3  «Вокзальна»
Історія
Відкрито 1871 (151 рік)
Перебудовано 1893, 1940, 1946, 1990—1991, 2000—2002
Електрифіковано 1963
Колишні назви Мінськ-Віленський,
Віленський вокзал
Будівля
Архітектор старої будівлі вокзалу: І. Рочаник
нової будівлі вокзалу: В. В. Крамаренко, М. К. Виноградов
Інша інформація
Власник Білоруська залізниця
Оператор Білоруська залізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 140210
Код Експрес-3 2100000
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Москва-Пасажирська-Смоленська 750 км
Брест-Центральний 345 км
Гомель-Пасажирський 300 км
Орша-Центральна 212 км
Варшава-Центральна 562 км
Мапа
Мінськ-Пасажирський на Вікісховищі

Схема руху електропоїздів ЕПг

Історія

28 листопада 1871 року відкрито ділянку Осинівка — Мінськ — Брест. Перша будівля залізничного вокзалу була побудована в Мінську у 1872 році.

Основні споруди залізничного вокзалу, який мав назву Віленський, побудовані у 1873 році з введенням в постійну експлуатацію Лібаво-Роменської залізниці. На площі, прилеглої до перону, були зведені дерев'яні павільйони. В одному з них розміщувався вокзал, в іншому — контора станції, поліклініка, ремісниче училище та ін.

У 1890 році на місці дерев'яних будівель почали споруджувати кам'яну будівля. Поруч з вокзалом через колії був зведений надземний пішохідний перехід з виходами на перони, який проіснував до відкриття пасажирського тунелю у 1964 році. Будівництво завершилося 1893 року. У 1898 році вокзал розширено за проєктом інженера Щербакова.

Перша світова війна завдала залізничній станції значних руйнувань. Будівлю вокзалу було спалено. З 1920 по 1925 роки проводилися відновлювальні роботи станції.

  • Креслення першого вокзалу
  • Лібаво-Роменський вокзал, нині на його місці вокзал Мінськ-Пасажирський
  • Мєнськ-Віленский, (1900)
  • Залізничний вокзал Мінська, (1943)

20 липня 1928 року ділянка Мінськ — Радошковичі передана у відання і розпорядження Московсько-Білорусько-Балтійської залізниці.

На початку 1930-х років будівля вокзалу було реконструйовано, зокрема в центральній його частині був надбудований другий поверх. Поступово збільшувався обсяг пасажирських перевезень. З'явилася необхідність у збільшенні пропускної спроможності вокзалу.

У другій половині 1930-х років почалася суттєва реконструкція і розширення будівлі вокзалу. Зберігши фундамент і несучі стіни, був побудований другий поверх, повністю змінений фасад вокзалу. Проєкт розроблений архітектором І. Рочаником. Оновлене приміщення вокзалу відкрито у 1940 році.

З початком війни основна будівля вокзалу вціліло, про що свідчать аматорські фото зроблені німецько-фашистськими загарбниками [1] та використовувалося ними за прямим призначенню, однак, було суттєво пошкоджено під час звільнення Мінська від гітлерівської окупації влітку 1944 року і вокзал довелося відновлювати [2].

Вокзал був побудований в короткі терміни і у 1946 році введений в експлуатацію. Будівля вокзалу проіснувала до вересня 1991 року, коли воно було демонтовано. Від сталінського вокзального комплексу залишилася лише будівля приміського вокзалу, яка побудовану у 1955 році, яка нині переобладнана і в ній розташовані міжнародні каси.

14 квітня 1961 року МПС СРСР погодило техніко-економічне обґрунтування електрифікації ділянки Мінськ — Олехновичі.

7 грудня 1963 року відбувся пуск першого в Біларусі електропоїзда за маршрутом Мінськ — Олехновичі.

31 грудня 1970 року завершена електрифікація дільниці Мінськ — Пуховичі. З першої колії станції Мінськ-Пасажирський був відправлений перший пробний електропоїзд.

Перший конкурс на проєктування нового залізничного вокзалу Мінська був проведений ще у 1974 році.

29 грудня 1975 року завершена електрифікація дільниці Мінськ — Стовбці з відкриттям руху приміських електропоїздів.

18 грудня 1981 року завершена електрифікація дільниці Орша — Борисов. Розпочатий рух усіх пасажирських потягів на електротязі від Мінська до Москви.

На початку 1980-х років московськими проєктувальниками інституту «Мосгіпротранс» був підготовлений проєкт нової будівлі залізничного вокзалу в Мінську, який і був затверджений. Будівництво його першої черги розпочалося у 1985 році і до 1990 року були введені в лад зал чекання (конкорс) і 13-поверхова висотна будівля[3].

  • Стара будівля залізничного вокзалу, (1981)
  • Сучасна будівля вокзалу
  • Привокзальна площа вдень
  • Привокзальна площа вночі

На початку 1990-х років, у зв'язку з розпадом СРСР, фінансування закінчилося і будівництво основної будівлі розтягнулося майже на 10 років. Тільки наприкінці 1990-х років зведення мінського нового терміналу відновилося, але вже по переглянутому білоруському проєкту.

30 грудня 2000 року введена в експлуатацію перша черга залізничного вокзалу станції Мінськ-Пасажирський, яка здатна прийняти більше 7 тис. пасажирів на добу. Урочистий захід відбувся за участю Президента країни Олександра Лукашенка[4]. Автори проєкту — архітектори В. В. Крамаренко та М. К. Виноградов — за збудований об'єкт удостоєні премії «Гран-прі» Національного фестивалю архітектури у 2001 році, срібної медалі на Всесвітньому трієнналле архітектури в Софії у 2003 році і Державної премії Республіки Білорусь у 2005 році[5].

Конкорс і мережу підземних переходів з'єднують вокзал з посадочними платформами, Привокзальною площею, Центральним автовокзалом, станцією метро  1  «Площа Леніна».

На рівні четвертого поверху будівлі нового вокзалу з'єднане галереєю з готелем «Експрес».

  • Ворота міста
  • Вигляд Привокзальної площі
  • Залізничний вокзал
  • Перони вокзалу

6 листопада 2020 року урочисто відкрита пересадкова станція «Вокзальна»  3  Зеленолузької лінії мінського метрополітену в складі дільниці «Ковальська Слобода» — «Ювілейна площа», для пасажирів станція запрацювала з 7 листопада 2020 року[6][7].

Пасажирське сполучення

Станом на 2020 рік вокзал станції Мінськ-Пасажирський приймає та відправляє наступні пасажирські потяги:

Примітка:

  • Актуальний розклад руху пасажирських потягів на сайті Білоруської залізниці[8].
  • Зірочкою відмічені потяги сезонного призначення, наприклад, тільки в літній період.

Рухомий склад

Примітки
  1. Аматорські фото залізного вокзалу під час Другої світової війни. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 30 травня 2018.
  2. Руїни мінського вокзалу
  3. Історія мінського вокзалу на сайті «Будівництво і нерухомість» (рос.)
  4. Історія мінського вокзалу на сайті «Мінськ старий і новий» (рос.)
  5. Історія мінського вокзалу на сайті «Мінський Кур'єр» Архівовано 28.09.2007, у Wayback Machine. (рос.)
  6. Лукашенко прийняв участь у відкритті третьої лінії мінського метрополітену (рос.). ont.by. Процитовано 6 листопада 2020. (рос.)
  7. Відкрита третя лінія метро! (рос.). Мир Метро. Процитовано 6 листопада 2020. (рос.)
  8. Розклад руху пасажирських потягів по станції мінськ-Пасажирський на сайті Білоруської залізниці

Див. також

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.