Кременчук (станція)

Залізнична історія Кременчука починається в 1860 році, коли було прийнято рішення про будівництво залізниці, яка могла б зв'язати Москву та Харків з портами на Чорному морі. Через Кременчук проходили купці, що торгували турецькими товарами. У 1754 році в місті заснували митницю.

• 
  Вокзал Кременчука до Німецько-радянської війни
• 
  Довоєнна будівля. Вигляд з колій

Будівництво Харківсько-Миколаївської залізниці велося з 1869 по 1873 роки. Рух поїздів по лінії Полтава — Кременчук розпочалося в 1870 році[1]. Ярмаркова площа продовжується до лінії залізниці, де будується лицьовим фасадом до площі будівля пасажирського вокзалу I класу. «Світла, охайна, досить простора будівля вокзалу справляє гарне враження, особливо після казармоподібного Київського вокзалу», — помічали у путівнику Дніпром на початку XX століття. Безпосередньо перед вокзалом розбивається невеликий сквер, навколо якого розташувалися готелі, трактири, крамниці, лавочки. На Привокзальній площі, закінчувалася Олександрівська вулиця (нині вулиця Першотравнева). У зв'язку з тим, що на Олександрівській вулиці знаходився вокзал, пароплавні пристані, базар, і, отже завжди було багато приїжджого народу. На вулиці активно споруджуються готелі та гостьові двори: «Бель-Вю», «Варшава», «Ромни», «Швейцарія», «Оріон», «Купецькі» і «Гомелевскіе» номери, трактири[2].

Через два роки було побудовано Крюківський міст через Дніпро та залізничні шляхи потягнулися далі на південь. У 1888 році Кременчук з'єднується з балтійським портом Либава (нині — Лієпая). Два залізничні вокзали — Кременчук і Крюків, велика пристань — своєрідні ворота міста прийняли новий потік купців і підприємців, йшло збільшення міського бюджету. У 1874 році відкриті вагоноремонтні майстерні Харківсько-Миколаївської залізниці, на базі яких надалі виник Крюківський вагонобудівний завод. У 1881 році відбувся перший страйк робітників залізничних майстерень. 18 травня 1885 року розпорядженням Комітету міністрів і скарбниці було розпочато будівництво ділянки Кременчук — Ромни довжиною 200 верст.

У 1901–1904 роках в Крюківських майстернях пройшли нові страйки. 10 жовтня 1905 року робітники майстерень і залізничники кременчуцького вузла, проявляючи солідарність із залізничниками Москви, почали страйк. 12 грудня 1905 року в ході загального страйку робітники захопили станцію, депо, відбулися страйки у вагонних майстернях. Керували революційним рухом робітники майстерень П. І. Водяницький, І. Ф. Котлов, А. К. Потапов-Годін, П. І. Свистун, А. К. Сербіченка, І. Шакун.

Залізничники Кременчука брали активну участь в Громадянській війні. На лініях кременчуцького вузла билися бронепоїзди. Кременчук неодноразово переходив з рук у руки. У 1918 році у складі дивізії Української народної республіки, на Кременчуцький вокзал приїжджає В. Сосюра (1897—1965). У травні 1920 року під час боротьби з білополяками у будівлі вокзалу знаходилися органи управління Південно-Західним фронтом[2]. Членом Реввійськради Південно-Західного фронту був Й. Сталін, який прибув до Кременчука 29 травня 1920. Його квартира знаходилася по вулиці Київській (нині вулиця Перемоги), а робочий кабінет був у будівлі вокзалу. Тут він брав участь у виробленні плану наступу на білополяків, тут відбулася його зустріч з командним складом 1-ї Кінної Армії. Війна завдала чималої шкоди залізничних комунікаціях. У 1920-ті роки втрачене відновлюється.

З початку Німецько-радянської війни з Кременчука вивезено 1100 вагонів матеріальних цінностей. Будівля залізничного вокзалу була зруйнована у 1943 році.[2] 29 вересня місто було звільнено. Після війни будівлю вокзалу відновлюєть одну з перших у місті. Архітектори Лимар і Арєшкін. На руїнах міста працювали добровольці, які витягли більше 1 мільйона цеглин. У вихідні дні, на недільниках збиралося майже все доросле населення міста. Вироби з дерева виготовив деревообробний комбінат, опалювальні прилади — завод «Кредмаш», клей, оліфу, вапно — шкірзавод № 13, арматуру, фарбу, пресовану фанеру — Вагонобудівний завод. Відсутні матеріали для покрівлі виділило автомобільне міністерство. До кінця 1945 року кам'яні роботи були в основному завершені. 6 листопада 1946 відбулося урочисте відкриття будівлі вокзалу. Воно повторювало план і розміри довоєнного, але оздоблення фасадів та внутрішнє планування істотно було змінено[2].

Бита цегла, всілякий будівельне сміття звалили тут же, у скверику перед вокзалом. Так утворилася сучасна привокзальна площа, у глибині якої залишився зовсім крихітний скверик. У ньому з боку скверу МЮДа встановили скульптуру «Сталін і Ленін у Горках». Вожді були зображені сидячи на лавці. На честь 70-річчя з дня народження Сталіна, 23 грудня 1949 року на вокзалі була встановлена ​​мармурова меморіальна дошка з текстом українською та російською мовами: «Під час громадянської війни у цьому будинку працював товариш Сталін Й. В. 29 V — 20 VI 1920». Після викриття культу Сталіна дошку зняли, скульптурну групу прибрали, на її місці влаштували фонтан[2].

У 1960—1970 роки почалося будівництво багатьох промислових підприємств, що викликало розвиток залізничних перевезень. У цей же період вводиться тепловозна тяга, автоблокування, модернізується залізнична техніка. У локомотивному депо Кременчук експлуатуються потужні вантажні тепловози 2ТЕ116. Локомотивне депо було одним з перших, куди стали надходити ці машини[1].

Кременчуцький залізничний вузол — це комплекс потужних підприємств. На вузлі виконується більше 80 % навантаження в Полтавській дирекції і понад 60 % на Південній залізниці. Кременчуцький вузол — це вісім станцій: Кременчук, Кагамлицька, Золотнишине, Крюків-на-Дніпрі, Редути, Лівобережна, Велика Кахнівка, Світловодськ. Кожна з них обслуговує окремі профільні підприємства: так, у сфері обслуговування ст. Крюків-на-Дніпрі — кар'єроуправління, вагонобудівний і сталеливарний заводи, Лівобережна — Світловодське кар'єроуправління та об'єднання «Дніпроенергострой», Редути — гранітний кар'єр і щебневий завод, Велика Кохнівка — автозавод КрАЗ і колісний завод, Світловодськ — заводи ЗБВ, «Спецзалізобетон» і завод з виготовлення силікатної цегли.

На вузлі виконують навантаження залізної руди (100 % на Південній залізниці), нафтоналивних вантажів (70 %), будівельних вантажів (90 %). Головний пункт підготовки складів під навантаження — станція Кременчук. На ст. Кагамлицька — промивально-пропарювальна станція. На станціях Кременчук і Золотнишине були обладнані спеціальні пункти підготовки вагонів, на ст. Кагамлицька виконано великий обсяг ремонтних робіт, так як останнім часом на вузлі зросла потреба у відправленні наливних вантажів. На гіркових комплексі станції Кременчук в середньому за добу переробляється 1700 вагонів.

Кременчук є великою сортувальною станцією, яка складається із Передгіркового, Сортувального та приймально-відправного парку «Череднички».

У Кременчуці базується локомотивне депо (ТЧ-6), де використовуються тепловози 2ТЕ116, ТЕП70, ТЕП150 (машини 001—004) і ЧМЕ3, підрозділ Полтавського вагонної дільниці (ВЧ-4), дистанція колії (ПЧ-12). У 2007 р. створена Кременчуцька дистанція електропостачання (ЕЧ-8). Таким чином, Кременчук є одним з найважливіших залізничних вузлів не тільки Полтавської дирекції та Південної залізниці, але і всієї мережі залізниць України.

У 2005 році Південна залізниця Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця» провела реконструкцію будівлі вокзалу[1]. Реконструкція проводилася з квітня по вересень, до Дня міста 28 вересня було закінчена. Було відремонтовано не лише приміщення вокзалу, а й привокзальна площа з пероном. Будівельники повністю замінили вікна, систему опалення, зробили гранітну підлогу, оновили кімнату матері і дитини та камери схову. Також всередині вокзалу капітально відремонтували квиткові каси і зал очікування, кафе, пункт зв'язку, аптеку, кімнату міліції і зробили туалети. Місткість вокзалу після реконструкції склала близько 1000 осіб[2]. У серпні вокзал було відкрито після реконструкції[1].

19 січня 2006 року був урочисто пущений швидкісний поїзд № 173/174 «Кремінь» сполученням Кременчук — Київ, а пізніше — і № 177/178 «Дніпровські зорі» сполученням Харків — Кременчук.

З 12 січня 2009 року на ділянці Кременчук — Знам'янка відкрито пасажирський рух на електротязі. Лінія була електрифікована змінним струом.

Протягом 2010–2011 роки електрифікована лінія Кременчук — Полтава. У зв'язку з цим в 2007 році в Кременчуці створена нова дистанція електропостачання (ЕЧ-8), яку очолив В. Г. Гордієвський[1].

• 
  Залізничний вокзал
• 
  Вигляд станції у напрямку Крюківського мосту
• 
  Вигляд станції у протилежному напрямку
• 
  Тепловоз ТЕП70-0047 на станції

Кременчуцький вокзал надає наступні послуги[5]:

• Попередження про посадку по лінії
• Збереження одного місця багажу та вантажобагажу
• Збереження ручної поклажі в автоматичних камерах схову вокзалів
• Примусове відкриття комірки автоматичної камери схову
• Збереження ручної поклажі в автоматичній камері схову більш установленого терміну
• Збереження ручної поклажі в стаціонарній камері схову
• Проживання в кімнаті матері та дитини
• Проживання в кімнаті відпочинку
• Надання письмової довідки пасажирам про вартість проїзду в поїздах
• Надання письмової довідки пасажирам про вартість проїзду в межах України
• Надання письмової довідки пасажирам про вартість проїзду за межі України
• Маркування багажу
• Повідомлення по телефону про прибуття вантажу і багажу
• Попередній прийом і збереження багажу на вокзалах
• Письмове повідомлення про прибуття вантажу і багажу
• Надання бирки на багаж
• Оформлення групової заявки
• Оголошення по вокзальному радіо
• Користування праскою
• Обслуговування в сервіс-касі
• Виклик таксі
• Використання багажного візка

• Взимку біля вокзалу працює пункт обігріву, де є обігрівачі, можна випити гарячого чаю та поїсти. Призначений більшою мірою для соціально незахищених людей[6].
• Вокзал охороняється поліцією, наявне відеоспостереження[7].

• 
  Пішохідний перехід через залізничні колії
• 
  Вигляд з пішохідного переходу платформи
• 
  Каплиця
• 
  Вокзал навесні 2011 року

• Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
• Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

• Інформація про станцію Кременчук на сайті railwayz.info(рос.)
• Розклад руху пасажирських потягів по ст. Кременчук-Пасажирський
• Розклад руху приміських потягів по ст. Кременчук-Пасажирський
• Історія кременчуцького залізничного вузла (рос.)
• Перелік промислових підприємств міста в 2011 році