Мелфалан

Мелфалан (англ. Melphalan, лат. Melphalanum, у колишньому СРСР також Сарколізин[1]) — синтетичний лікарський препарат, який за своєю хімічною структурою є похідним азотистого іприту[2] та фенілаланіну[3], та застосовується як перорально, так і внутрішньовенно.[4] Мелфалан уперше синтезований у Великій Британії дослідницькою групою під керівництвом Берджела, у СРСР дещо пізніше препарат синтезований дослідницькою групою під керівництвом Шкодинської та вивчений академіком Ларіоновим.[1] Мелфалан уперше схвалений FDA у 1964 році.[5]

Мелфалан
Систематизована назва за IUPAC
4-[bis(2-Chloroethyl)amino]-L-phenylalanine
Класифікація
ATC-код L01AA03
PubChem 460612
CAS 148-82-3
DrugBank
Хімічна структура
Формула C13H18Cl2N2O2 
Мол. маса 305,2 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 25–89% (перорально), 100% (в/в)
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 40—140 хв.
Екскреція Нирки (50%), фекалії (20-50%)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата АЛКЕРАН,
«ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С.п.А.»,Італія
UA/4713/02/01
12.11.2013-12/11/2018

Фармакологічні властивості

Мелфалан — синтетичний лікарський засіб, який за своєю хімічною структурою є похідним азотистого іприту. Механізм дії препарату полягає у дії його активних метаболітів на пухлинні клітини, внаслідок чого відбувається зшивка ДНК клітин пухлини, що призводить до зупинки мітозу пухлинних клітин та гальмування росту пухлини.[4][2] Мелфалан застосовується для лікування раку яєчника, раку молочної залози, семіноми яєчка, саркоми м'яких тканин, пухлині Юінга, локалізованій меланомі, а також мієломній хворобі, істинній поліцитемії та неходжкінських лімфомах[1][4], часто у комбінації з преднізолоном і талідомідом[6], або іншими хіміотерапевтичними препаратами (циклофосфамідом, вінкристином, адріабластином, блеоміцином[1]), а також для лікування первинного амілоїдозу.[7] У США мелфалан виробництва місцевої фармацевтичної компанії «Spectrum Pharmaceuticals», розроблений за новою технологією (без використання пропіленгліколю[5]) отримав статус орфанного препарату для лікування множинної мієломи перед трансплантацією гемопоетичних стовбурових клітин.[8] Для лікування ретинобластоми мелфалан застосовується внутрішньоартеріально через спеціальний катетер для введення безпосередньо в очну артерію.[9] Хоча при застосуванні мелфалану побічні ефекти виникають рідше, ніж при застосуванні інших алкілюючих препаратів, проте при його використанні частіше спостерігаються випадки медикаментозно індукованого лейкозу.[3]

Фармакокінетика

Мелфалан швидко всмоктується після перорального застосування, проте біодоступність препарату після перорального прийому сильно варіює, і може становити від 25 до 89 % (у середньому 56 %). Після внутрішньовенної ін'єкції біодоступність препарату становить 100 %. Препарат виявляється в крові за кілька хвилин після внутрішньовенного застосування. Мелфалан швидко метаболізується до двох активних метаболітів. Мелфалан добре (на 60—90 %) зв'язується з білками плазми крові. Мелфалан не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, та проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат у печінці із утворенням переважно активних метаболітів. Виводиться препарат із організму переважно із сечею (50 %), частина метаболітів виводиться з фекаліями (20—50 %). Період напіввиведення препарату складає 40—140 хвилин, при ураженні нирок спостерігається зниження кліренсу мелфалану.[4][2]

Показання до застосування

Мелфалан застосовується для лікування раку яєчника, раку молочної залози, саркомі м'яких тканин, локалізованій формі меланоми кінцівок, семіноми яєчка, нейробластомі та множинній мієломній хворобі.[4]

Побічна дія

Хоча при застосуванні мелфалану побічні ефекти спостерігаються рідше, ніж при при застосуванні інших алкілюючих хіміотерапевтичних препаратів, проте при його застосуванні часіше спостерігається індукування лейкозу[3], рідше при його застосуванні спостерігається токсичне ураження легень.[10] Серед інших побічних ефектів препарату найчастішими є[2][4]:

Протипокази

Мелфалан протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при вираженому пригніченні функції кісткового мозку, вагітності та годуванні грудьми. З обережністю препарат застосовується у пацієнтів із гострими інфекційними захворюваннями (особливо вітряною віспою або іншими герпетичними інфекціями).[2][4]

Форми випуску

Мелфалан випускається у вигляді таблеток по 0,002 г та ліофілізату для внутрішньовенних ін'єкцій у флаконах по 0,05 г.[11][2]

Примітки

Література

  • Фармацевтична хімія : [арх. 11 березня 2021] : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9. (С.?)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.