Менілітова світа

Менілі́това сві́та — літостратиграфічний підрозділ олігоцен-міоценових відкладів складчастих Карпат і Передкарпатського прогину. Початково була виділена австрійським мінералогом і геологом Ернстом Глокером[1] як «менілітові сланці». Цим терміном було визначено у відкладах Моравії характерну товщу гірських порід, складену чорними, збагаченими органікою аргілітами та силіцитами. Серед карпатських геологів загальновизнаним є тричленний поділ менілітового розрізу на нижньоменілітову, середньоменілітову (іноді її називають лоп'янецькою, або лоп'янкою) та верхньоменілітову частини, які приймаються в межах Скибової зони в ранзі підсвіт. Вважається нафтоматеринською світою для нафтових і газових родовищ Передкарпаття.

Відслонення порід менілітової світи в правому березі р.Опір, в місті Сколе, Скольська скиба Скибової зони Українських Карпат

Назва

Від меніліту — бітумінозного різновиду опалу. За знахідками викопних рештків іхтіофауни з родів Meletta і Amphisyle в породах менілітової світи, ряд геологів вживав назви «мелеттові сланці» і «амфізилові сланці».[2][3] Румунські геологи дотепер називають відклади менілітової світи «дизоділовими сланцями».

Поширення

Передкарпатський прогин, північні скиби Скибової зони Карпат. Найбільш повно відклади світи відслонюються в передовій Береговій скибі Скибового покриву в межиріччі річок Бистриці Надвірнянської і Стрия.

Стратотип
Схематична карта розташування стратотипового розрізу менілітової світи.
Стратотипове відслонення виділине червоним прямокутником

Природне відслонення в лівому березі річки Чечви між селами Спас і Верхній Струтинь в Береговій скибі Скибової зони Карпатської покривно-складчастої споруди.

Літолого-стратиграфічна характеристика

Товща менілітової світи представлена аргілітами темно-сірими, бітумінозними, які нерівномірно чергуються з алевролітами, пісковиками, прошарками кременів («роговиків» — у термінології карпатських геологів), вапняками і масивними пісковиками. Потужність світи дуже мінлива — від 0 до 1200 м. Розріз порід менілітової світи не характерний для карпатського флішу. Відклади світи залягають згідно на бистрицькій світі, і перекриваються незгідно глинистими відкладами поляницької світи. За літологічними ознаками менілітова світа поділяється на три підсвіти (знизу вгору):

Нижньоменілітова підсвіта

Найповніші розрізи цієї підсвіти відслонюються в берегах річок Стрия, Опору, Сукелі, Бистриці Надвірнянської, Бистриці Солотвинської, Прута і в десятках пошукових і розвідувальних свердловин, пробурених в Бориславсько-Покутському покриві Передкарпатського прогину.

У підошві підсвіти залягає пачка порід, представлених нерівномірним чергуванням чорних бітумінозних кременистих аргілітів і вапнистих темно-сірих аргілітів, сірих дрібнозернистих пісковиків і шоколадно-коричневих алевролітів («рибницька пачка»)[4]. Ці відклади згідно залягають на флішоподібних породах «шешорського» горизонту бистрицької світи еоцену. Слід зазначити, що в розрізах річок Сукелі, Тисмениці, Бистриці Надвірнянської, всередині рибницької пачки присутні прошарки масивних крупнозернистих пісковиків (бориславський пісковик). Вище на всій площі поширення відкладів менілітової світи залягає нижній горизонт кременів — важливий маркер, який представлений чергуванням чорних і темно-сірих халцедонолітів (кременів) з окременілими алевролітами і бітумінозними аргілітами в нижній частині і вапняками, халцедонолітами і чорними окременілими бітумінозними аргілітами у верхній. Потужність горизонту коливається від 8 до 15 м. У розрізах нижнього кремнистого горизонту в берегах річок Бистриця Надвірнянська і Прут знайдені добре збережені відбитки кістяків риб Lepidopus glarisianus (Blainv.) та відбиток панцира краба Portunus oligocenicus Pauca.[5]

Нижній кремнистий горизонт перекривається товщею порід власне нижньоменілітової підсвіти, представленою чергуванням чорних невапнистих листуватих аргілітів з ярозитом і зеленкувато-сірих дрібно-середньозернистих пісковиків, які іноді утворюють потужні пачки (до 100—120 м). Ці пісковики отримали назву клівських.[6] Вони не мають чіткого стратиграфічного положення всередині підсвіти і їх границі є однозначно діахронними. У розрізах таких-то 50—60 м вище нижнього кремнистого горизонту можна прослідкувати горизонт тилявських вапняків, потужністю до 30 см. Загальна потужність підсвіти коливається від менше 100 на північному заході до майже 500 м на південному сході.

Середньоменілітова підсвіта

Вгору за розрізом відбувається поступова зміна темних аргілітів на попелясто-сірі вапнисті аргіліти, які вже належать до середньої менілітової підсвіти. Ця сіра товща, у якій практично відсутні «менілітові сланці» здавна має власну назву — «лопянецькі верстви». У підошві її місцями простежується горизонт-маркер смугастих вапняків, який відповідає головецькому горизонту кросненського типу розрізу. Вище залягають сірі вапнисті аргіліти, що перешаровуються в різних пропорціях з чорними аргілітами, алевролітами, пісковиками. Потужність підсвіти сягає 250 — 300 м. Вік середньоменілітових відкладів довгі роки залишався дискусійним: польські дослідники корелювали їх з поляницькими верствами, проте дослідженнями І. Голубкова, Є.Мятлюк, Л.Горбач та ін. вони віднесені до середнього-верхнього олігоцену. У сіро-зелених глинах підсвіти знайдений нанопланктон зони NP 25, а у її верхах виявлені ранньоміоценові форамініфери та нанопланктон зони NN1.

Верхньоменілітова підсвіта

Межа між середньою менілітовою та верхньою менілітовою підсвітами чітка і трасується по верхньому кременевому горизонту, представленому тонкоритмічним перешаруванням коричневих тонкоплитчастих смугастих кременів з чорними аргілітами та сірими кварцитоподібними пісковиками. Верхня підсвіта складена темнокоричневими та чорними аргілітами листуватими, невапнистими з лінзами сидеритів, прошарками алевролітів та пісковиків. У ній місцями (басейн Чечви) міститься лінза (до 60 м) «чечвинських» світло-сірих туфів, туфітів та туфопісковиків, які виділяють у окремий Чечвинський туфовий горизонт. У горішній ділянці підсвіти серед чорних аргілітів з'являються прошарки сірих карбонатних глинистих аргілітів поляницького типу (р. Чечва та ін.), що фіксує перехідну ланку між менілітовою та поляницькою світами. Потужність підсвіти сягає 1200 м. Палеонтологічно верхньоменілітові відклади схарактеризовані слабо, в них міститяться форамініфери, нанопланктон та даноцисти раннього міоцену.

Фауністичні і флористичні рештки
  • губки:
  • молюски: Lamellibranchiata: Leda crispata Koen., Nucula piligera Sandb., Limopsis costulata Gldf., Limopsis striata Rouault., Arca incomposita Koen., Pecten bronni Mayer, Pecten pictus Gldf., Pecten incurvatus Nyst., Lima shaboi Hofm., Lima eximia Koen., Cardium pasinii Schauroth., Lucina raricostata Hofm., Lucina rectangulata Hofm., Megaxinus ellipticus Bors., Scaphopoda: Dentalium haeringense Dreger. Gastropoda: Emarginula kittli Dreger, Trochus rhenanus Mer., var. sexangularis Sandb., Turritella asperula Brongn., Scalaria subulata Dreger, Cerithium plicatum Brugiere, Chenopus pescarbonis Brongn., Bulla simplex Fuchs., Vermes: Ditrypa cornea L., Nuculana perovalis (Koen.), Nuculana gracilis (Desh.), Lucina batalpaschinica Korob., Lucina gracilis Nyst., Lucina incomposita Koen., Thyasira obtusa (Beyr.), Thyasira unicarinata (Nyst.)
  • риби: Amphisyle longispina (Rozhdestv.), Palaeorhynchus sp., Lepidopus glarisianus (Blainv.), Palaeogadus simionescui Daniltsh., Palaeogadus athanasiui (Pauca), Palaeogadus sp., Merluccius inferus Daniltsh., Hymenocephalus (?) sp., Palimphyes brevis Agassiz., Vincigueria obscura Daniltsh., Diaphus(?) aff. meniliticus Kalabis., Sternoptychidae, Holosteus sachelalmae (Davis), Clupea longimana (Heckel), Serranus budensis (Heckel), Zeus sp., Merluccius macroactus (Kramb.)[7]
  • форамініфери: Asterigerina bracteata Cushman, Bolivina danvillensis Howe et Wallace, Cassidulina globosa Hantken, Cibicides pygmeus (Hantken), Cibicides lopjanicus Mjatluk, Dentalina sp., Cibicides amphisyliensis Andr., Chiloguembelina cubensis (Palmer), Caucasina oligocenica Calil., Epistomina paleogenica Mjatluk, Lagena cf. substriata Williamson, Nodosaria sp., Gϋmbelina sp., Turrilina sp., Globigerina ex gr. dubia (Egger), Globigerina officinalis Subb., Globigerina postcretacea Mjatl., Globigerina praebulloides Blow., Globigerina droogeri (Mjatl)., Guttulina sp., Lenticulina subpapilosa Nuttall, Lenticulina hantkeni Mjatliuk, Elphidium karpaticum Mjatluk, Elphidium aff. macellum (Fichtel et Moll), Eponides binominatus Subb., Bolivina elongata Hantken, Bolivina crenulata Cushm., Bolivina subdilatata Pishv., Reussella terquemi Cushman, Siphonina ex gr. danvillensis Howe et Wallace, Nonion ex. gr. florinensis Cole, Bolivina ouachitaensis Howe et Wallace, Bulimina alsatica (Andreae), Uvigerina sp.,
    Uvigerina aff. californica Cushm., Discorbis sp.
  • діатомеї:
  • мшанки:
  • краби: Portunus oligocenicus Pauca
  • нуммуліти: Nummulites vascus Joly et Leym., Nummulites intermedicus Arch.

Палеогеографія і умови утворення відкладів менілітової світи


Система/
Період		 Відділ/
Епоха		 Ярус/
Вік		 Вік
(млн років)
Неоген, N Міоцен, N1 Аквітанський, N1aqt молодше
Палеоген, Ꝑ Олігоцен, Ꝑ3 Хаттський, Ꝑ3h 23,03 27,82
Рюпельський, Ꝑ3r 27,82 33,9
Еоцен, Ꝑ2 Приабонський, Ꝑ2p 33,9 37,8
Бартонський, Ꝑ2b 37,8 41.2
Лютецький, Ꝑ2l 41,2 47,8
Іпрський, Ꝑ2i 47,8 56,0
Палеоцен, Ꝑ1 Танетський, Ꝑ1t 56,0 59,2
Зеландський, Ꝑ1z 59,2 61,6
Данський, Ꝑ1d 61,6 66,0
Крейда, K Верхня/Пізня, K2 Маастрихтський, K2m древніше
Підрозділи палеогенової системи наведені згідно МКС,
станом на 2018 рік[8].
Система/
Період		 Відділ/
Епоха		 Ярус/
Вік		 Вік
(млн років)
Четвертинний, Q Плейстоцен, Q1 Гелазький молодше
Неоген, N Пліоцен, N2 П'яченський, N2pla 2,58 3,60
Занклійський, N2zan 3,60 5,33
Міоцен, N1 Мессінський, N1mes 5,33 7,25
Тортон, N1tor 7,25 11,63
Серравалійський, N1srv 11,63 13,82
Лангійський, N1lan 13,82 15,97
Бурдігальський, N1bur 15,97 20,44
Аквітанський, N1aqt 20,44 23,03
Палеоген, P Олігоцен, Р3 Хаттський, Р3h старіше
Підрозділи неогенової системи наведені згідно МКС,
станом на 2018 рік[8].

Див. також

Примітки
  1. Glocker E. Uber die Menilitformation in Mahren. — Dtsch. Naturforsch. Versamml. Bericht., 1843. — 139 s. (нім.)
  2. Paul K. M. (1869) Die geologischen Verhaltnisse des norlichen Sarozer und Zempliner Comitates // Jahrb. d. Geolog. Reichs — Anstalt. — 1869. — 19. — P.25-80. (нім.)
  3. Rychlicky J. (1909) Beitrag zur Kenntnis der Fischfauna aus den Karpatischen Menilitschiefern // Kosmos. —1909. — 34. — S.74-64.(нім.)
  4. Стратотипы меловых и палеогеновых отложений Украинских Карпат (1988) / Вялов О. С., Гавура С. П., Даныш В. В. и др.; отв. редактор Пастернак С. И.; АН УССР. Институт геологии и геохимии горючих ископаемых.— Киев: изд-во «Наукова думка», — 1988. — 204 с. ISBN 5-12-000190-4 (рос.)
  5. Горбач Л. П. (19561) О находках крабов в менилитовых сланцах Восточных Карпат // Геол. сб. Львов. геол. общества. — 1956. — № 2/3. — С.30-42.
  6. Paul K.M., Tietze E. (1877) Studien in der Sandsteinzone der Karpathen // Jahrb. Geol. Reichsanst. — 27. — P.3-30. (нім.)
  7. Горбач Л. П. (1956) Ихтиофауна и условия образования отложений менилитовой серии Карпат:Автореферат. дис.... канд. геол.-минерал, наук. — Львов, 1956. — 18 с. (рос.)
  8. Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.

Джерела
  1. Буров B. C., Даниш В. В. (1966) Смугасті вапняки в менілітовій серії Покутських Карпат // Доповіді АН УРСР. — 1966. — № 11. — С.147-474.
  2. Вуль М.А. (1966) Про розчленування відкладів менілітової серії Внутрішньої зони Передкарпатського передового прогину. – Геол. Журнал, 1966, 26, №3, С.62-66
  3. Вульчин Є. Й. (1961) До умов утворення відкладів менілітової серії Східних Карпат // Матеріали з геології нафтогазоносних регіонів УРСР. — К., 1961. — С.7-9.
  4. Вульчин Є. Й., Кульчицький Я. О. (1958) Нові знахідки туфів у крейдяних і третинних відкладах Східних Карпат // Доповіді АН УРСР. — 1958. — №4. — С.14-44.
  5. Вялов О. С. (1957) О возрасте менилитовой серии // Geol. рг. Sloven, akad. vied. — 1957. — № 46. —S.35-60.
  6. Вялов О. С., Ладыженский Н. Р., Ткачук Л. Г. (1951) Туфовый горизонт в менилитовой серии Восточных Карпат // Доклады АН СССР. — 1951. — 79, № 1. — С.13-39.
  7. Горбач Л. П. (19561) О находках крабов в менилитовых сланцах Восточных Карпат // Геол. сб. Львов. геол. общества. — 1956. — № 2/3. — С.30-42.
  8. Горбач Л. П. (19562) Ихтиофауна и условия образования отложений менилитовой серии Карпат : Автореферат. дис.... канд. геол.-минерал, наук. — Львов, 1956. — 18с.
  9. Григорчак Л.В., Іванік М.М., Маслун Н. В. (1971) Розчленування менілітової світи центральної частини Внутрішньої зони Передкарпатського прогину. – Геол. Журнал, 1971, Т.31, №13. – С.95-101.
  10. Грузман А.Д. (1983) Фораминиферы и стратиграфия олигоцена и нижнего миоцена Украинских Карпат : Автореферат. дис.... канд. геол.-минерал, наук. — Киев, 1983. — 16с.
  11. Дабагян. Н. В. (1964) Данные по олигоценовым фораминиферам Восточных Карпат / Майкопские отложения и их возрастные аналоги на Украине и в Сердней Азии. К.: Наукова думка, — 1964. — С. 245—254.
  12. Данильченко П. С., Рождественский А. К. (1949) Находки рыб в менилитовой свите Восточного Предкарпатья, «Природа» № 8
  13. Досин Г.Д. (1972) Олигоценовые отложения Украинских Карпат и связанные с ними твердые полезные ископаемые. - Автореф. Дисс.. канд.. геол..-мин. Наук., Львов, 1972, - 24с.
  14. Иваник М.М., Маслун Н. В. (1967) Спикулы кремневых губок из менилитовой свиты Предкарпатья. – Палеонтологический сборник, 1967, №4, вып. 2, С.19-22
  15. Колтун Ю. В. (1986) Некоторые литолого-фациальные особенности отложений нижнеменилитовой подсвиты Предкарпатского прогиба // Литогенез и полезн. ископаемые. — Киев: Наук, думка, 1986. — С. 110—118.
  16. Колтун Ю. В., Мамчур Г. П. (1988) Об условиях формирования олигоценовых отложений Карпат по данным изотопного состава углерода карбонатных минералов и органического вещества // Минерал, сб. — 1988. — № 42, вып. 1. — С. 54—61.
  17. Котлярчик Я. (1980) Стратиграфическое расчленение менилитово-кросненской серии при помощи хроногоризонтов // Ма-териалы XI конгресса Карпато-Балканской геологической ассоциации:Стратиграфия. — Киев, 1980. — С.9-07.
  18. Котлярчик Я, Шиманьска А. (1977) Проект стратиграфического расчленения менилитово-кросненской серии Карпат на ихтиофаунистические зоны // Материалы X конгресса Карпато-Балканской геологической ассоциации : Стратиграфия. — 1977. — С.51 —52.
  19. Максимов А. В. (1963) Анализ фауны моллюсков олигоценовых отложений Украинский Карпат // Труды Украинского на-учно-исследовательского геолого-разведочного института (УкрНИГРИ). — 1963. — Выпуск 3. — С.21-22.
  20. Порфирьев В. Б., Гринберг И. В., Ладыженский Н. Р., и др. (1953) Менилитовые сланцы — новый вид сырья для промышленности строительных материалов, Львов, 1953.
  21. Пущаровский Ю. М. (1950) Строение менилитовой свиты Внешней зоны Восточных Карпат // Труды Московского геоло-горазведочного института (Московского геологоразведочного института (МГРИ)). — 1950. — Т. 25. — С.11-28.
  22. Схема стратиграфії неогенових відкладів Західного (Центрального) Паратетису в межах України / А. С. Андрєєва-Григорович, А. Д. Грузман, Я. О. Кульчицкий і ін. // Палеонтологічний збірник Львівського державного ун-ту ім. І. Франка, — 1995, — № 31. — С. 8-88.
  23. Стратиграфічний словник УРСР / під ред. В. Г. Боднарчука. К.: Наукова думка, 1985. — 239 с.
  24. Ткаченко О. Ф. (1963) Диатомит из менилитовой свиты разреза р. Вырвы Добромильского района// Труды Украинского научно-исследовательского геолого-разведочного института (УкрНИГРИ). — 1963. — Выпуск 7. — С. 17-75.
  25. Ткачук Л. Г. (1955) О литологическом составе пород менилитовой серии Советских Карпат // Научные записки Львовского политехнического. института. Серия нефтяная — 1955. — Выпуск 28, № 5. — С.6-9.
  26. Шакин В. А. (1959) Строение менилитовой серии юго-восточной части Карпат и Предкарпатского прогиба / Геологическое строение и нефтегазоносность западных и южных областей Украины. — Киев, 1959.— С.10-09.
  27. Шакин В. А., Глушко В. В. (1957) Менилитовые отложения северо-восточного склона Карпат и Предкарпатского прогиба // Геология нефти. — 1957. — № 9. — С.3-9.
  28. Rogala W. Materiały do geologii Karpat. IV: Fauna i wiek warstw polanickich // Kosmos, t. L, 1925. — S. 1402-1407.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.