Мескалін
Мескалі́н — психоделік, ентеоген, алкалоїд з групи фенілетиламінів. Систематична назва — 2 — (3,4,5-триметоксифеніл)-етиламін. У невеликих кількостях міститься в кактусах роду Lophophora (Lophophora williamsii) і Trichocereus (Trichocereus pachanoi, Trichocereus peruviana), синтезується штучним шляхом з галової кислоти, також може бути синтезований з ваніліну. У більшості країн виробництво і розповсюдження мескаліну заборонено законом.
 | |
 | |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| 2-(3,4,5-trimethoxyphenyl)ethanamine | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | none |
| PubChem | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C11H17NO3 |
| Мол. маса | 211.257 г/моль |
| SMILES | & |
| Синоніми | 3,4,5-trimethoxyphenethylamine |
| Фізичні дані | |
| Т плавлення | 183 °C (361 °F) |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | ? |
| Метаболізм | ? |
| Період напіврозпаду | 6 hours |
| Виділення | ? |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності |
C(США) |
| Лег. статус |
Prohibited (S9) (AU) Schedule III (CA) Class A (UK) Schedule I (US) |
| Використання | Oral, Intravenous |
Історія
Про галюциногенні властивості деяких кактусів здавна знали індіанці різних племен і вживали ці рослини під час релігійних церемоній.
Вперше мескалін був отриманий з кактуса пейот 23 листопада 1897 німецьким хіміком Артуром Хеффтером. Пізніше, в 1919 році Ернст Спаз вперше синтезував мескалін хімічним шляхом.
Крім пейота, мескалін міститься також у кактусах Сан-Педро, які популярніші, ніж пейот, так як виростають швидше останнього.
У 1927 році в Німеччині було опубліковано першу наукову працю, присвячену ефектам мескаліну «Der Meskalinrausch»
У травні 1953 року Олдос Хакслі вперше пробує мескалін в дозуванні 400 мг і в 1954 році публікує есе «Двері сприйняття», що описує його експеримент.
У лабораторних умовах мескалін був синтезований американським хіміком російського походження Олександром Шульгіним. Опис синтезу, вплив речовини на людину та рекомендовані дозування він опублікував у своїй книзі PiHKAL.
Дозування та тривалість
Середня доза для перорального застосування в мескаліну гідрохлориду становить 300 мг. Ефекти починають проявлятися через 45-60 хвилин після вживання. Пік активності триває близько 4 годин, після чого йде спад тривалістю 4 години. Сульфат мескаліну трохи менш активний при тій же дозі.
Ефекти
Психотропні ефекти
- Галюцинації з відкритими очима
- Галюцинації з закритими очима
- Зміна розумового процесу
- Ейфорія
- Містичні переживання
- Ірраціональність розумового процесу
- Прискорення розумового процесу
- Загальмованість дій
Побічні ефекти
- Запаморочення
- Диспепсичні розлади (блювота)
- Тахікардія
- Розширення зіниць
- Почуття спеки або холоду
- Головний біль
- Почуття тривоги
- Сухість слизових оболонок
- Сплутаність свідомості
У мистецтві
У літературі
- Мескалін, отриманий з кактусів пейота (Lophophora williamsii) — одна з трьох психотропних речовин, до застосування яких вдався Дон Хуан під час навчання Карлоса Кастанеди, що описано в його книгах.
- У своєму есе «Двері сприйняття» Олдос Хакслі описує свій перший експеримент з мескаліном.
- У романі Олдоса Хакслі «Острів» жителі острова застосовують препарат для «звільнення свого Я і пізнання істинної природи речей».
- У своїх книгах, наприклад, у «Безнадія» і «регулятора», а також циклі «Темна Вежа» — «Стрілець» С. Кінг часто згадує і описує застосування цього препарату.
- У книзі Хантера Томпсона «Страх і відраза в Лас-Вегасі» головні герої постійно вживали мескалін.
- У книзі Роберта Шеклі «Подорож Джоеніса» причиною всіх пригод, що випали на долю головного героя, був мескалін.
- У книзі «Механічний апельсин» Ентоні Берджесса згадується напій «молоко-плюс», одним із складових якого може бути мескалін (synthemesc), і, власне, описується його дію.
- У книзі Рю Муракамі «Всі відтінки блакитного» одне з численних психотропних речовин, вживаних героями книги, — мескалін.
- У книзі французького поета Анрі Мішо «Жалюгідне диво. Мескалін» (фр. Misérable miracle (La mescaline), 1972) детально описано вплив мескаліну на людину. Мішо переказує свої безпосередні враження й самопочуття, ілюструючи оповідь численними малюнками, зробленими під час дії мескаліну.
- Французький письменник і видавець Жан Полан написав есе про власний досвід вживання мескаліну «Rapport sur une expérience» (опубліковано в повному зібранні творів).
- Французька поетеса Едіт Буассоне видала книжку «Mescaline» (La NRF, 1955)
У кіно і на телебаченні
- Мескалін брали герої фільму «Страх і ненависть у Лас-Вегасі», «Beverli Hillz 90210 Нове покоління» (1 сезон 19 серія)".
- Дія мескаліну зачіпається у фільмі «Доміно». Головним героям в каві був підсипаний мескалін. У фільмі був відтворений мескаліновий трип.
- У шостому сезоні серіалу «Клан Сопрано» герой фільму вживав «пейот» в Лас-Вегасі.
- Мескалін крадуть у першому сезоні серіалу «Вулиці розбитих ліхтарів».
- Герої фільму «99 франків» (2007) беруть суміш «датура-мескалін» купивши його у вуличного торговця в Маямі, водіння машини в такому стані призводить до сумних наслідків (у першому варіанті кінцівки).
- У фільмі «Матриця», Джої (друг дівчини з татуюванням у вигляді білого кролика) пояснює мескаліном відчуття, описане Нео як «ти не знаєш точно, ти спиш чи не спиш».
- У мультсеріалі «Аватар — Легенда про Аанге» в одній із серій, що оповідають про подорож героїв по пустелі, Сокка випиває сік кактуса й два дні страждає від галюцинацій.
- У мультфільмі «Бівис і Батт-Хед обробляють Америку» головні герої в пустелі з'їдають «пейот».
- У фільмі «Фанати» головні герої самі того не знаючи вжили мескалін з індіанцем на прізвисько Вождь.
- У фільмі «Мрець» індіанець на ім'я Ніхто вживає кактус і бачить череп головного героя.
- У фільмі «Без обличчя» головним способом розслаблення Кастора Троя є порошок мескаліну, розведений у воді.
- У фільмі "Дорз / The Doors" Джим Моррісон вживав кактус пейот