Михайло Михайлович Вишневецький

Михайло Вишневецький
Народився	16 століття
Помер	бл. 1575 ; Молдавія; ·отруєння
Поховання	Збаразький район
Громадянство	Річ Посполита
Національність	українець
Місце проживання	Україна
Титул	князь
Посада	овруцький старостаd і кам'янський старостаd
Конфесія	православний
Рід	Вишневецькі
Батько	Михайло Вишневецький
Мати	Гальшка Зеновичівна
Брати, сестри	Вишневецький Олександр Михайлович і Вишневецький Юрій
У шлюбі з	Раїна Могилянка
Діти	Ярема Михайло, Олександр Роман, Юрій Христофор, Анна
	Герб;
	Медіафайли у Вікісховищі;

Михайло Вишневе́цький (бл. 1575 — початок 1616[1]) — руський князь, державний та військовий діяч Речі Посполитої. Син Михайла Вишневецького, батько Яреми Михайла Вишневецького. Член Львівського братства. Йому як покровителю православ'я присвятив свій «Тренос» Мелетій Смотрицький.[2]

Життєпис

Михайло Вишневецький брав участь у придушенні повстання Наливайка: разом з Єжи (Юрієм) Струсем, Кириком Ружинським командував загоном, який Станіслав Жолкевський відправив до Горошина.[3]

Мав посаду старости овруцького. Посідав також староство у Кам'янці-Струмиловій (запис 1608 року).[4] Брав участь у Молдавських магнатських війнах та польсько-московських війнах Смутних часів. Був власником Рохманова, Ромен (відібране поляками, син Ярема відбив у магната Адама Казановського), розбудував місто Лубни, заснував Густинський і Ладанський монастирі. За його правління Лубни стали містом, де почалося вербування військ для походу на Москву Лжедмитрія І.

Князь Юрій Іванович Чорторийський продав йому Вишнівець після розлучення з дружиною Анною Заславською.[5] Розширив свої задніпровські володіння коштом повернутих від Московського царства володінь, відбивши у нього Путивль, Прилуки, Сенчу, Ромни, Лохвицю.

25 травня 1603 р. в Сучаві уклав шлюб з Раїною Могилянкою — донькою господаря Молдавії Єремії Могили.[6]

Разом з Стефаном Потоцьким, князем Самійлом Корецьким здійснив походи до Молдавії заради захоплення престолу князівства братами своєї дружини — Константином (1607 р.), Олександром Могилами (1615 р.).

1614 року не без впливу дружини записався до Львівського братства.[7]

На час останнього походу був отруєний у Молдавії православним ченцем під час таїнства причастя. Був похований у родовому маєтку у Вишнівці (у церкві перед замком).

Нащадки

Князь Михайло Вишневецький
каштелян Брацлавський, каштелян Київський, староста Черкаський, Канівський, Любецький та Лоївський
народ. 1529
† 1584

Гальшка Зеновичівна
† бл. 1594

	Раїна Могилянка нар. 1588 † після 18 січня 1619 OO перед 1606	Князь Михайло Вишневецький Староста Овруцький нар. ? † перед 1616


Князь Ярема Михаїл Вишневецький воєвода руський, староста Перемишльський, Новотарський, Гадяцький та Канівський нар. 1612 † 22 серпня 1651	Олександр Роман Вишневецький † 1629	Юрій Христофор (Єжи Кшиштоф) Вишневецький † 1629	Анна Вишневецька

Примітки

Owrucz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 776. (пол.).— S. 776. (пол.)
Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 593.
Яворницький Д. Історія запорізьких козаків — К. : Наукова думка, 1990. — Т. 2. — С. 118. — ISBN 5-12-002051-8 (Т. 2).
Kamionka Strumiłowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 784. (пол.) — S. 784. (пол.)
Latacz E. Czartoryski Jerzy (ur. оk. 1560 †1626) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. IV/1, zeszyt 16. — S. 277. (пол.)
Mohiła (Moghiła, Moviła) Jeremiasz h. własnego (ok. 1555—1606) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — Tom XXI/3. — Zeszyt 90. — S. 568
Шиян Л. Захисниця віри // «Вільне життя плюс». — Тернопіль, 2015. — № 30 (15662) (17 квіт.). — С. 5.

Джерела

Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 544—546. (пол.)
Owrucz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 772. (пол.) — S. 772—781. (пол.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Owrucz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 776. (пол.).— S. 776. (пол.)

[2] Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 593.

[3] Яворницький Д. Історія запорізьких козаків — К. : Наукова думка, 1990. — Т. 2. — С. 118. — ISBN 5-12-002051-8 (Т. 2).

[4] Kamionka Strumiłowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 784. (пол.) — S. 784. (пол.)

[5] Latacz E. Czartoryski Jerzy (ur. оk. 1560 †1626) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. IV/1, zeszyt 16. — S. 277. (пол.)

[6] Mohiła (Moghiła, Moviła) Jeremiasz h. własnego (ok. 1555—1606) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — Tom XXI/3. — Zeszyt 90. — S. 568

[7] Шиян Л. Захисниця віри // «Вільне життя плюс». — Тернопіль, 2015. — № 30 (15662) (17 квіт.). — С. 5.