Мілєєв Дмитро Васильович

Мілєєв Дмитро Васильович (рос. Милеев Дмитрий Васильевич, нар.22 серпня 1878 — †19 липня 1914 р., Київ) — російський архітектор-реставратор, археолог[3], мистецтвознавець[4]; піонер наукової реставрації пам'яток архітектури в Російській імперії. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.

Мілєєв Дмитро Васильович
Народження 1878[1][2]
Смерть 1914[1][2]
Країна Російська імперія
Навчання Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1906)
Діяльність архітектор, реставратор
Праця в містах Київ
Реставрація пам'яток храми
Членство Імператорське російське археологічне товариствоd

Життєпис

Народився в Симбірській губернії[4].

У 1898 році вступив на архітектурне відділення Вищого художнього училища при Імператорській Академії мистецтв, яке закінчив, і 27 березня 1906 р. отримав кваліфікацію спеціаліста як художник-архітектор[3] за проект «Катедральний собор для губернського міста» (рос. Кафедральный собор для губернского города)[5][6].

Від 1908 р. — був співробітником Імператорської Археологічної комісії[4] та членом Російського археологічного товариства. Його замальовки пам'яток старовини розцінюються як блискучі зразки архітектурної графіки[7].

Зробив обміри та фотофіксацію (близько 6000 негативів[7]) безлічі дерев'яних храмів російської Півночі[3], вперше ввів деякі з них в науковий обіг. Оскільки частина пам'яток до теперішнього часу втрачена, скласти уявлення про їх вигляд тепер можна тільки завдяки дослідженням Мілєєва[7].

Під час відвідування царською сім'єю м. Костроми показував Миколі II собор Іпатіївського монастиря[8]. На основі досліджень Мілєєва академік Покришкін П. П. врятував від обвалу дзвіницю Успенської церкви на Бору в м. Архангельську. Разом із Арістовим М. М. спроектував церкву при подвір'ї Калязинського Олександро-Невського монастиря на Мартиновській вулиці (нині вулиця Ольги Берггольц у м. Санкт-Петербург).

У 1913 р. читав лекції курсу «Російське дерев'яне зодчество» у школі Товариства заохочення мистецтв і на жіночих архітектурних курсах у м. Санкт-Петербурзі[4].

В останній рік життя займався розкопками Десятинної церкви в Києві; раптово помер від висипного тифу у віці 35 років[3], під час літніх розкопок у с. Межигір'я Київського повіту Київської губернії[4]. У некрологах передчасна смерть Мілєєва відзначалася як велика втрата для російської художньої культури, бо його наукові праці «мали високе культурне значення, а не були роботами повсякденності, прийнятими з метою створення собі клієнтури»[7].

Праці
  • (рос.)«Древние полы в Киевском соборе Св. Софии». СПб. 1911 г. Отд. оттиск из «Сборника в честь графа А. А. Бобринского».

Географія діяльності


Примітки
  1. LIBRIS
  2. NUKAT — 2002.
  3. Чеботарь Александр Мирчевич, Милеев Дмитрий Васильевич, сайт «Храмы России» (рос.)
  4. Білокінь С. І., Мілєєв Дмитро Васильович, сайт «Інститут історії України Національної академії наук України»
  5. Дмитрий Васильевич Милеев, сайт «Артхив» (рос.)
  6. Персоны: Милеев Дмитрий Васильевич Архівовано 24 квітня 2016 у Wayback Machine., сайт «АртРу» (рос.)
  7. Шаповалова Любовь, Поэт родной архитектуры. К столетию кончины архитектора-реставратора Дмитрия Милеева Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine., сайт Издательского Дома «Двина» (рос.)
  8. Зонтиков Н. А., Трехсотлетие Дома Романовых В Костроме: страницы истории России (Приложение к Романовскому альманаху «Кострома глазами императора», г. Кострома, 2012 г.) (рос.)

Джерела
  • Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с.
  • Грибанова Н., «Втрачене» джерело про археологічні дослідження 1908—1914 рр. // Церква Богородиці Десятинна в Києві: До 1000-ліття освячення. К., 1996.
  • Ёлшин Д. Д., Мелюх Е. А., Ходаковский Е. В., Дмитрий Васильевич Милеев (1878—1914): Архитектурная археология и реставрация в России в начале XX века. СПб.: Дмитрий Буланин, 2015. — ISBN 978-5-86007-799-7. (рос.)
  • РГИА, ф.789. Личное дело, заведенное в Императорской Академии художеств. (рос.)
  • «Милеев Дмитрий Васильевич». Некролог. П. П. Покрышкин. Известия Имп. Археологической комиссии. Вып. 57. СПб., 1915 г.(рос.)
  • Архитектурно-художественный еженедельник. 1915 г. — С.194.(рос.)
  • Памятники архитектуры в дореволюционной России. Очерки истории архитектурной реставрации. Ред. — Щенков А. С. М.: «Терра — Книжный клуб». 2002 г.(рос.)
  • Императорская Археологическая комиссия (1859—1917). Ред.-сост. Мусин А. Е., общая ред. Носов Е. Н. СПб.: «Дмитрий Булавин». 2009 г.(рос.)
  • Каргер М. К., Древний Киев, т. 1—2. М.—Л., 1958—1961 (указатель). (рос.)
  • Д. В. Милеев. «Киевская мысль», 1914, № 199, 22 июля. (рос.)
  • Магула Г., Памяти Д. В. Милеева. «Новое время», 1914, № 13814, 27 августа — 9 сентября. (рос.)
  • Ростиславов А., Д. В. Милеев. «Старые годы», 1915, январь—февраль. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.