Наливайкове

Нали́вайкове (у минулому Поливайка, Наливайко, хутор Лак) село в Україні, у Новоборисівській сільській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 134 осіб.

село Наливайкове
Країна  Україна
Область Одеська область
Район/міськрада  Роздільнянський район
Громада Новоборисівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51140110120021656
Облікова картка Наливайкове 
Основні дані
Засноване 1902 (120 років)
Населення 134
Площа 0,86 км²
Густота населення 155,81 осіб/км²
Поштовий індекс 67160
Телефонний код +380 4859
Географічні дані
Географічні координати 47°01′56″ пн. ш. 30°06′08″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
154 м
Найближча залізнична станція 6 км
Місцева влада
Адреса ради 67121, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Новоборисівка, вул. Центральна, 21
Карта
Наливайкове
Наливайкове
Мапа

 Наливайкове у Вікісховищі

Назва

Село отримало назву Наливайко наприкінці 1910-х, ймовірніше за все, на честь українського козацького ватажка Северина Наливайка.

Історія

Топографічна карта 1917 року нам показує існування Подколины, х-ра Пришпакъ (в майбутньому — Петрівське), х-ра Сутера (пізніше — територія тракторної бригади с. Наливайкове), х. Лакъ (зараз Наливайкове)

Карта Одеської губернії 1920 року (трьохверстка) показує нам існування х. Подколины, х. Козаков (у минулому — Пришпакъ, пізніше — Петрівське), х. Сутера, х. Козака (зараз Козакове), х. Амона (німецька колонія (у 1924 р. проживало 14 людей)[1] на південний схід від сучасного села Наливайкове) у складі Цебриковської волості Тираспольського повіту.[2]

Коли в 1923 р утворилася Одеська округа Одеської губернії Подколіно в складі Цебрикiвського району стало сільрадою.[3] Куди увійшли Козакова, Бойсбахера і Сутера. Але політика влади була спрямована на те, щоб витісняти етнічних німців в Казахську РСР і на Далекий Схід і з 1924 починають переселяти жителів Київської, Подільської та Волинської губерній. В Петровське — 17 сімей або 74 людини, Козакова — 51 сім'я 222 осіб і Наливайко — 42 сім'ї 222 осіб. Можливо це наслідки німецького повстання 1919 р

Топографічна карта, яка малювалась у 1931-1932 рр., показує нам існування Подколины, Пришпак, Казаков, х-ра Сутара, Наливайко, Раковский (зараз частина передостаннього).

Адміністративна карта Одеської області 1937 року нам показує існування Подколіно (центр сільради), Козаково, Сутера, Поливайка (сучасне Наливайкове).

Станом на 1 вересня 1946 року хутір Наливайкове входив до складу Підколінської сільської Ради.[4][5]

У 1962 році Цебриківський район був ліквідовананий, а Петрівська сільрада перейшла до складу Роздільнянського району.[6][7]

Станом на 1 травня 1967 року Наливайкове було у складі Петрівської сільської ради[8]. На території Петрівської сільради було 2 колгоспи: імені Димитрова (господарський центр Першотравневе), «Україна» (Підколіне)[8].

До 17 липня 2020 року було підпорядковане Великомихайлівському району, який був ліквідований[9].

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 253 особи, з яких 129 чоловіків та 124 жінки.[10]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 133 особи.[11]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]

Мова Відсоток
українська 85,82 %
російська 6,72 %
молдовська 6,72 %
болгарська 0,75 %

Примітки

  1. Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь / Сост.: В. Ф. Дизендорф.-М.,"ЭРН", 2006.- С. 31(рос.)
  2. Карта Одесской губернии, 1920(рос.)
  3. Карта Одесского округа Одесской губернии, 1923(рос.)
  4. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 390.
  5. Карта РККА L-36 (А) Одесская область, 1941(рос.)
  6. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ. Додаток до довідника видання 1962 р. (зміни, що відбулися за період з 1 січня 1962 року по 1 січня 1964 року) / Д. О. Шелягин (упорядник). К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1964. — С. 46–48.
  7. Список районов, упраздненных в связи с укрупнением сельских и образованием промышленных районов (декабрь 1962 – февраль 1963). Доп. к справочнику:
    СССР: Административно-территориальное деление союзных республик на 1963 г. — М. : Известия, 1964. — С. 116–118.
    (рос.)
  8. Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 19, 106.
  9. Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Процитовано 25 липня 2020.
  10. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.
  11. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.
  12. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019.

Посилення

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.