Населення Іраку

Населення Іраку. Чисельність населення країни 2015 року становила 37,056 млн осіб (37-ме місце у світі)[1]. Чисельність іракців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 31,45 ‰ (35-те місце у світі), смертність — 3,77 ‰ (212-те місце у світі), природний приріст — 2,93 % (9-те місце у світі) .

Населення Іраку
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 37,056 млн осіб
Густота 83,9 особи/км²
Коефіцієнт міграції 1,62 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲2,93 %
Народжуваність 31,45 ‰
Фертильність 4,12 дітей на 1 жінку
Смертність 3,77 ‰
Смертність немовлят 37,49 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 40,25 %
 • 15–64 років 56,42 %
 • старіші за 65 років 3,33 %
Середня тривалість життя 74,85 року
 • чоловіків 72,62 року
 • жінок 77,19 року
Статева структура
загалом 1,02 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 1,02 чол./жін.
після 65 років 0,8 чол./жін.
Етнічні групи
Нація іракці
Найбільший етнос араби
Нацменшини курди
Мови
Офіційна арабська, курдська
Також у побуті туркоманська, ассирійська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Іраку, станом на 2015 рік, дорівнює 31,45 ‰ (35-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,12 дитини на одну жінку (34-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 52,5 % (станом на 2011 рік)[1].

Смертність у Іраку 2015 року становила 3,77 ‰ (212-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,93 % (9-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Іраку, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Іраку становить 19,9 року (192-ге місце у світі): для чоловіків — 19,6, для жінок — 20,2 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 74,85 року (111-те місце у світі), для чоловіків — 72,62 року, для жінок — 77,19 року[1].

Вікова структура населення Іраку, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 40,25 % (7 615 835 чоловіків, 7 300 957 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 18,98 % (3 576 740 чоловіків, 3 454 768 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 33,49 % (6 276 669 чоловіків, 6 132 968 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 3,95 % (693 629 чоловіків, 771 624 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,33 % (549 034 чоловіка, 683 945 жінок)[1].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 83,9 особи/км² (124-те місце у світі)[1].

Урбанізація

Ірак високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 69,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,01 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Багдад (столиця) 6,643 млн осіб, Мосул — 1,694 млн осіб, Ербіль — 1,166 млн осіб, Басра — 1,019 млн осіб, Сулейманія — 1,004 млн осіб, Ен-Наджаф — 889,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень імміграції 2015 року становив 1,62 ‰ (56-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 15,57 тис. біженців з Туреччини, 9,25 тис. палестинських біженців, 8,23 тис. з Ірану, 239 тис. з Сирії[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 4,298 млн внутрішньо переміщених осіб, через етнорелігійні непорозуміння починаючи з 2006 року[1].

У країні мешкає 50 тис. осіб без громадянства. У період 1970-х, 1980-х років тисячі іракських курдів були позбавлені громадянства; 2006 року спеціальним законом більшість з них була натуралізована, окрім тих, що не змогли документально довести власне походження.

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
араби
  
 80%
курди
  
 15%
інші
  
 5%

Головні етноси країни: араби — 75 %-80 %, курди — 15 %-20 %, туркомани, асирійці та інші — 5 % населення[1].

  • Етнічна мапа, 2003 рік (англ.)

Українська діаспора

Мови
Мови Іраку (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
арабська
  
 %
курдська
  
 %
інші
  
 %

Офіційні мови[2]: арабська, курдська. Інші поширені мови: туркоманська (діалект турецької) і ассирійська (новоарамейська) — офіційні на територіях компактного проживання національних меншин, вірменська.

Релігії
Релігії в Іраку (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
 98.7%
християни
  
 0.8%
індуїсти
  
 0.1%
буддисти
  
 0.1%
юдаїзм
  
 0.1%
місцеві вірування
  
 0.1%
інші
  
 0.1%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам (державна релігія) — 99 % (шиїти становлять 60 %-65 % населення, суніти — 32 %-37 %), християнство — 0,8 %, індуїзм — 0,1 %, буддизм — 0,1 %, юдаїзм — 0,1 %, місцеві вірування — 0,1 %, інші — 0,1 % (станом на 2010 рік)[1]. Після падіння режиму Саддама Хусейна чисельність християнської громади зменшилась вдвічі, велика кількість переселилась на північ країни, а більшість виїхали до Сирії, Йорданії, Лівану.

  • Етнорелігійна мапа Іраку

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 79,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 85,7 % — серед чоловіків, 73,7 % — серед жінок[1]. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні.

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,61 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,5 % ВВП країни (170-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 37,49 ‰ (57-ме місце у світі); хлопчиків — 40,6 ‰, дівчаток — 34,23 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 50 випадків на 100 тис. народжень (98-ме місце у світі)[1].

Ірак входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф (станом на 2016 рік)[1].

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 21,2 % (42-ге місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 8,5 % (оцінка на 2011 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 93,8 % населення в містах і 70,1 % в сільській місцевості; загалом 86,6 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 86,4 %, в сільській місцевості — 83,8 %, загалом по країні — 85,6 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2000 рік, дорівнює 66 км³ на рік, або 2,616 тонни на одного мешканця на рік: з яких 7 % — на промислові, 15 % — на промислові, 79 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 78,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 73,2 %; частка осіб похилого віку — 5,5 %, або 18,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2008 року перебувало 25 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 3,6 %, верхній дециль — 25,7 % (станом на 2007 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 600 тис. осіб не має доступу до електромереж; 98 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 99,6 %, у сільській місцевості — 95,4 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 6,381 млн унікальних інтернет-користувачів (87-ме місце у світі), що становило 17,2 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2010 року становили 8,9 млн осіб (57-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 21,6 %; промисловість і будівництво — 18,7 %; сфера послуг — 59,8 % (станом на 2008 рік)[1]. 715,73 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (11 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2012 року дорівнювало 16 % працездатного населення, 2010 року — 15 % (156-те місце у світі)[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Іраку докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act's) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[3][4].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,9 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,8 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Iraq : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  3. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  4. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.