Населення В'єтнаму

Населення В'єтнаму. Чисельність населення країни 2015 року становила 94,348 млн осіб (15-те місце у світі)[1]. Чисельність в'єтнамців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 15,96 ‰ (121-ше місце у світі), смертність — 5,93 ‰ (169-те місце у світі), природний приріст — 0,97 % (119-те місце у світі) .

Населення В'єтнаму
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 94,348 млн осіб
Густота 301,4 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,3 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲0,97 %
Народжуваність 15,96 ‰
Фертильність 1,83 дітей на 1 жінку
Смертність 5,93 ‰
Смертність немовлят 18,39 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 24,1 %
 • 15–64 років 70,08 %
 • старіші за 65 років 5,82 %
Середня тривалість життя 73,16 року
 • чоловіків 70,69 року
 • жінок 75,9 року
Статева структура
загалом 1 чол./жін.
при народженні 1,11 чол./жін.
до 15 років 1,11 чол./жін.
15–64 років 1,01 чол./жін.
після 65 років 0,63 чол./жін.
Етнічні групи
Нація в'єтнамці
Найбільший етнос в'єти
Нацменшини таї, тайці
Мови
Офіційна в'єтнамська
Також у побуті англійська, французька, китайська, кхмерська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у В'єтнамі, станом на 2015 рік, дорівнює 15,96 ‰ (121-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,83 дитини на одну жінку (147-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 78,1 % (станом на 2011 рік)[1].

Смертність у В'єтнамі 2015 року становила 5,93 ‰ (169-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,97 % (119-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення В'єтнаму, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення В'єтнаму становить 30,1 року (116-те місце у світі): для чоловіків — 28,9, для жінок — 31,2 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 73,16 року (132-ге місце у світі), для чоловіків — 70,69 року, для жінок — 75,9 року[1].

Вікова структура населення В'єтнаму, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 24,1 % (11 948 130 чоловіків, 10 786 381 жінка);
  • молодь віком 15-24 роки — 17,22 % (8 411 108 чоловіків, 7 833 327 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 45,05 % (21 358 647 чоловіків, 21 145 416 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 7,81 % (3 376 706 чоловіків, 3 995 035 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 5,82 % (2 115 057 чоловіків, 3 379 028 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,7; коефіцієнт розлучуваності — 0,2; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 4 (дані за 2007 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 26,2 року, жінки — 22,8 року, загалом — 24,5 року (дані за 2009 рік)[4].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 301,4 особи/км² (49-те місце у світі)[1].

Урбанізація

В'єтнам середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 33,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,95 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Хошимін — 7,298 млн осіб, Ханой (столиця) — 3,629 млн осіб, Кантхо — 1,175 млн осіб, Хайфон — 1,075 млн осіб, Дананг — 952,0 тис. осіб, Б'єнхо — 834,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,3 ‰ (127-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

У країні мешкає 11,0 тис. осіб без громадянства, переважно камбоджійських біженців під час полпотівського терору червоних кхмерів у 1970-х роках, а також розлучені в'єтнамські жінки, що втратили громадянство під час шлюбу з іноземцями[1].

В'єтнам є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2009 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
в'єти
  
 85.7%
таї
  
 1.9%
тайці
  
 1.8%
мионг
  
 1.5%
кхмери
  
 1.5%
монг
  
 1.2%
нанг
  
 1.1%
хоа
  
 1%
інші
  
 4.3%

Головні етноси країни: в'єти — 85,7 %, таї — 1,9 %, тайці — 1,8 %, мионг — 1,5 %, кхмери — 1,5 %, монг — 1,2 %, нанг — 1,1 %, хоа — 1 %, інші — 4,3 % населення (оціночні дані за 2009 рік)[1].

Українська діаспора

Мови
Мови В'єтнаму (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
в'єтнамська
  
 %
англійська
  
 %
французька
  
 %
китайська
  
 %
кхмерська
  
 %
інші
  
 %

Офіційна мова[6]: в'єтнамська. Інші поширені мови: англійська (дуже поширена друга мова), французька, китайська, кхмерська, гірські племена розмовляють численними мовами мон-кхмерської і малайсько-полінезійської мовних родин.

  • Етнолінгвістична мапа Індокитаю, 1970 рік (англ.)

Релігії
Релігії у В'єтнамі (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
буддисти
  
 7.9%
католики
  
 6.6%
хоахао
  
 1.7%
каодай
  
 0.9%
протестанти
  
 0.9%
мусульмани
  
 0.1%
атеїсти
  
 81.8%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: буддизм — 7,9 %, католицтво — 6,6 %, хоахао — 1,7 %, каодай — 0,9 %, протестантизм — 0,9 %, іслам — 0,1 %, не сповідують жодної — 81,8 % (станом на 2009 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 94,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 96,3 % — серед чоловіків, 92,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 6,3 % ВВП країни, станом на 2012 рік (33-тє місце у світі)[1].

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,19 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,1 % ВВП країни (92-ге місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 18,39 ‰ (96-те місце у світі); хлопчиків — 18,75 ‰, дівчаток — 17,99 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 54 випадків на 100 тис. народжень (101-ше місце у світі)[1].

В'єтнам входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія, японський енцефаліт (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 250,2 тис. хворих на СНІД (22-ге місце в світі), це 0,47 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (70-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 10,6 тис. осіб (22-ге місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 3,5 % (186-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 12,1 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,1 % населення в містах і 96,9 % в сільській місцевості; загалом 97,6 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 94,4 %, в сільській місцевості — 69,7 %, загалом по країні — 78 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 82,03 км³ на рік, або 965 тонни на одного мешканця на рік: з яких 1 % припадає на побутові, 4 % — на промислові, 95 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 42,5 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 32,9 %; частка осіб похилого віку — 9,6 %, або 10,4 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 11,3 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 3,2 %, верхній дециль — 30,2 % (станом на 2008 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 2,6 млн осіб не має доступу до електромереж; 99 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 98 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 49,741 млн унікальних інтернет-користувачів (16-те місце у світі), що становило 52,7 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 54,93 млн осіб (12-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 48 %; промисловість і будівництво — 21 %; сфера послуг — 31 % (2012)[1]. 2,55 млн дітей у віці від 5 до 14 років (16 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 3 % працездатного населення, 2014 року — 3,4 % (23-тє місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 6 %, серед юнаків — 5,3 %, серед дівчат — 6,8 % (124-те місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Незначне виробництво опійного маку; незначна транзитна країна для наркотрафіку південно-східноазійського героїну. Незважаючи на багаторічну боротьбу, запровадження страти за незаконний обіг наркотиків, уряд продовжує стикатися з внутрішньою проблемою наркоманії[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд В'єтнаму докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[7][8].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,11 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,11 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,85 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,63 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення В'єтнаму
Рік Населення Зміна
1950 28 264 000 —
1960 35 173 000 +24.4%
1970 44 928 000 +27.7%
1980 54 023 000 +20.2%
1990 67 102 000 +24.2%
2000 78 758 000 +17.4%
2010 87 100 000 +10.6%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[9].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Vietnam : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 31 January. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 31 January. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 31 January. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  6. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  7. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  8. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  9. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.