Населення Гани

Населення Гани. Чисельність населення країни 2015 року становила 26,327 млн осіб (49-те місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність ганців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 31,09 ‰ (38-ме місце у світі), смертність — 7,22 ‰ (123-тє місце у світі), природний приріст — 2,18 % (41-ше місце у світі) .

Населення Гани
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 26,327 млн осіб
Густота 120,5 особи/км²
Коефіцієнт міграції 2,02 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲2,18 %
Народжуваність 31,09 ‰
Фертильність 4,06 дітей на 1 жінку
Смертність 7,22 ‰
Смертність немовлят 37,37 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 38,38 %
 • 15–64 років 57,48 %
 • старіші за 65 років 4,14 %
Середня тривалість життя 66,18 року
 • чоловіків 63,76 року
 • жінок 68,66 року
Статева структура
загалом 0,97 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,01 чол./жін.
15–64 років 0,95 чол./жін.
після 65 років 0,86 чол./жін.
Етнічні групи
Нація ганці
Мови
Офіційна англійська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Гані, станом на 2015 рік, дорівнює 31,09 ‰ (38-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,06 дитини на одну жінку (36-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 19,5 % (станом на 2013 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,6 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2014 рік)[1].

Смертність в Гані 2015 року становила 7,22 ‰ (123-тє місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,18 % (41-ше місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Гани, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Гани становить 21 рік (185-те місце у світі): для чоловіків — 20,5, для жінок — 21,5 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 66,18 року (172-ге місце у світі), для чоловіків — 63,76 року, для жінок — 68,66 року[1].

Вікова структура населення Гани, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 38,38 % (5 076 131 чоловік, 5 027 960 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 18,69 % (2 449 026 чоловіків, 2 472 756 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 33,95 % (4 338 197 чоловіків, 4 598 796 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,84 % (619 516 чоловіків, 654 720 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,14 % (505 056 чоловіків, 585 491 жінка)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 25,7 року, жінки — 21,0 року, загалом — 23,4 року (дані за 2008 рік)[2].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 120,5 особи/км² (103-тє місце у світі)[1].

Урбанізація

Гана високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 54 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,4 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Кумасі — 2,599 млн осіб, Аккра (столиця) — 2,277 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,02 ‰ (167-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 10,8 біженців з Кот-д'Івуару, через збройні заворушення після оголошення результатів виборів 2010 року[1].

Гана є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2012 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
акан
  
 47.5%
мосі
  
 16.6%
еве
  
 13.9%
адангме
  
 7.4%
ґурма
  
 5.7%
гуан
  
 3.7%
грусі
  
 2.5%
манде
  
 1.1%
інші
  
 1.4%

Головні етноси країни: акан — 47,5 %, мосі — 16,6 %, еве — 13,9 %, адангме — 7,4 %, ґурма — 5,7 %, гуан — 3,7 %, грусі — 2,5 %, манде — 1,1 %, інші — 1,4 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1].

Українська діаспора

Мови
Мови Гани (2010 рік)[1]
Мова: Відсоток:
англійська
  
 %
ашанті
  
 16%
еве
  
 14%
фанте
  
 11.6%
борон
  
 4.9%
дагбані
  
 4.4%
дангме
  
 4.2%
дагарте
  
 3.9%
кокомба
  
 3.5%
акіем
  
 3.2%
га
  
 3.1%
інші
  
 31.2%

Офіційна мова[4]: англійська. Інші поширені мови: ашанті — розмовляє 16 % населення країни, еве — 14 %, фанте — 11,6 %, борон — 4,9 %, дагбані — 4,4 %, дангме — 4,2 %, дагарте — 3,9 %, кокомба — 3,5 %, акіем 3,2 %, га — 3,1 %, інші мови — 31,2 % (оцінка 2010 року).

Релігії
Релігії в Гані (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
християни
  
 71.2%
мусульмани
  
 17.6%
інші
  
 6%
атеїсти
  
 5.2%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: християнство — 71,2 % (п'ятидесятництво/Charismatic 28,3 %, протестантизм — 18,4 %, католицтво — 13,1 %, інші — 11,4 %), іслам — 17,6 %, traditional 5,2 %, інші — 0,8 %, не сповідують жодної — 5,2 % (станом на 2010 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 76,6 % дорослого населення (віком від 15 років): 82 % — серед чоловіків, 71,4 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 6 % ВВП країни, станом на 2013 рік (13-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 11 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 11 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,1 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,6 % ВВП країни (133-тє місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 37,37 ‰ (59-те місце у світі); хлопчиків — 41,39 ‰, дівчаток — 33,23 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 319 випадків на 100 тис. народжень (32-ге місце у світі)[1].

Гана входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, жовта гарячка, шистосомози, менінгококовий менінгіт, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 250,2 тис. хворих на СНІД (23-тє місце в світі), це 1,47 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (34-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 9,2 тис. осіб (26-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 10,9 % (140-ве місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 11 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 92,6 % населення в містах і 84 % в сільській місцевості; загалом 88,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 20,2 %, в сільській місцевості — 8,6 %, загалом по країні — 14,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2000 рік, дорівнює 0,98 км³ на рік, або 48,82 тонни на одного мешканця на рік: з яких 24 % припадає на побутові, 10 % — на промислові, 66 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 73 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 67,2 %; частка осіб похилого віку — 5,9 %, або 17 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 24,2 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2 %, верхній дециль — 32,8 % (станом на 2006 рік)[1].

Станом на 2014 рік, в країні 7,3 млн осіб не має доступу до електромереж; 72 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 92 %, у сільській місцевості — 50 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 6,181 млн унікальних інтернет-користувачів (68-ме місце у світі), що становило 23,5 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 11,54 млн осіб (51-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 44,7 %; промисловість і будівництво — 14,4 %; сфера послуг — 40,9 % (станом на 2013 рік)[1]. 1,806 млн дітей у віці від 5 до 14 років (34 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 5,2 % працездатного населення (55-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 11,2 %, серед юнаків — 10,2 %, серед дівчат — 12 %

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Нелегальний виробник марихуани на міжнародний ринок; значний транзитний хаб героїну з Південно-Західної й Південно-Східної Азії, південноамериканського кокаїну до Європи й США; значне внутрішнє споживання кокаїну й марихуани; великі внутрішні проблеми з криміналом і відмиванням грошей, проте нерозвинена фінансова система обмежує розмір проблеми[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Гани докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[5][6].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Гани
Рік Населення Зміна
1910 1 500 000 —
1920 2 480 000 +65.3%
1930 3 450 000 +39.1%
1950 4 600 000 +33.3%
1960 6 727 000 +46.2%
1970 8 570 000 +27.4%
1980 11 936 000 +39.3%
1985 12 300 000 +3.0%
1995 17 338 000 +41.0%
2000 20 200 000 +16.5%
2005 21 029 853 +4.1%
2015 36 900 000 +75.5%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Ghana : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 27 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.