Населення Малі

Населення Малі. Чисельність населення країни 2015 року становила 16,955 млн осіб (66-те місце у світі)[1]. Чисельність малійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 44,99 ‰ (2-ге місце у світі), смертність — 12,89 ‰ (19-те місце у світі), природний приріст — 2,98 % (8-ме місце у світі) .

Населення Малі
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 16,955 млн осіб
Густота 14,4 особи/км²
Коефіцієнт міграції 2,26 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲2,98 %
Народжуваність 44,99 ‰
Фертильність 6,06 дітей на 1 жінку
Смертність 12,89 ‰
Смертність немовлят 102,23 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 47,44 %
 • 15–64 років 49,59 %
 • старіші за 65 років 2,97 %
Середня тривалість життя 55,34 року
 • чоловіків 53,48 року
 • жінок 57,25 року
Статева структура
загалом 0,95 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,01 чол./жін.
15–64 років 0,87 чол./жін.
після 65 років 1 чол./жін.
Етнічні групи
Нація малійці
Мови
Офіційна французька + 13 офіційних

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Малі, станом на 2015 рік, дорівнює 44,99 ‰ (2-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 6,06 дитини на одну жінку (3-тє місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 10,3 % (станом на 2012/13 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 18,3 року, медіанний вік для жінок — 20-24 року (оцінка на 2014 рік)[1].

Смертність в Малі 2015 року становила 12,89 ‰ (19-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,98 % (8-ме місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Малі, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Малі становить 16,2 року (227-ме місце у світі): для чоловіків — 15,5, для жінок — 16,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 55,34 року (208-ме місце у світі), для чоловіків — 53,48 року, для жінок — 57,25 року[1].

Вікова структура населення Малі, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 47,44 % (4 038 801 чоловік, 4 005 256 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 19,09 % (1 543 751 чоловік, 1 693 410 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 26,75 % (2 106 889 чоловіків, 2 428 643 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 3,75 % (317 513 чоловіків, 317 957 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,97 % (251 693 чоловіка, 251 623 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 24,1 року, жінки — 16,7 року, загалом — 20,4 року (дані за 2006 рік)[2].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 14,4 особи/км² (218-те місце у світі)[1].

Урбанізація

Малі середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 39,9 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 5,08 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Бамако (столиця) — 2,515 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,26 ‰ (172-ге місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 13,539 Мавританії[1]. У той самий час у країні, станом на 2016 рік, налічується 39,18 тис. внутрішньо переміщених осіб через повстання туарегів 2012 року[1].

Малі є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2012 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
бамбара
  
 34.1%
фульбе
  
 14.7%
сараколе
  
 10.8%
сенуфо
  
 10.5%
догони
  
 8.9%
мандінка
  
 8.7%
бобо
  
 2.9%
сонгаї
  
 1.6%
туареги
  
 0.9%
інші
  
 6.1%
іноземці
  
 0.7%

Головні етноси країни: бамбара — 34,1 %, фульбе — 14,7 %, сараколе — 10,8 %, сенуфо — 10,5 %, догони — 8,9 %, мандінка — 8,7 %, бобо — 2,9 %, сонгаї — 1,6 %, туареги — 0,9 %, інші — 6,1 %, іноземці — 0,7 % населення (оціночні дані за 2012 рік)[1].

Українська діаспора

Мови
Мови Малі (2010 рік)[1]
Мова: Відсоток:
французька
  
 %
бамана
  
 46.3%
фульфульде
  
 9.4%
догонська
  
 7.2%
сонінке
  
 6.4%
манінка
  
 5.6%
зарма
  
 5.6%
міньяка
  
 4.3%
тамашек
  
 3.5%
сенуфо
  
 2.6%
бобо
  
 2.1%
інші
  
 6.3%

Офіційні мови[4]: французька і ще 13 офіційних, найбільші з яких бамана — розмовляє 46,3 % населення країни, фульфульде — 9,4 %, догонська — 7,2 %, сонінке — 6,4 %, манінка — 5,6 %, зарма — 5,6 %, міньяка — 4,3 %, тамашек — 3,5 %, сенуфо — 2,6 %, бобо — 2,1 %, інші мови — 6,3 % (оцінка 2009 року).

Релігії
Релігії в Малі (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
 94.8%
християни
  
 2.4%
анімісти
  
 2%
атеїсти
  
 0.5%
агностики
  
 0.3%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 94,8 %, християнство — 2,4 %, анімізм — 2 %, не сповідують жодної — 0,5 %, не визначились — 0,3 % (станом на 2009 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 38,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 48,2 % — серед чоловіків, 29,2 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,3 % ВВП країни, станом на 2014 рік (83-тє місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 8 років, для хлопців — до 9 років, для дівчат — до 7 років (станом на 2011 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,08 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,9 % ВВП країни (119-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 102,23 ‰ (2-ге місце у світі); хлопчиків — 108,88 ‰, дівчаток — 95,37 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 587 випадків на 100 тис. народжень (18-те місце у світі)[1].

Малі входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, шистосомози, менінгококовий менінгіт, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 133,4 тис. хворих на СНІД (35-те місце в світі), це 1,42 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (35-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 5,3 тис. осіб (29-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 5,7 % (166-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 27,9 % (оцінка на 2006 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 96,5 % населення в містах і 64,1 % в сільській місцевості; загалом 77 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 37,5 %, в сільській місцевості — 16,1 %, загалом по країні — 24,7 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2000 рік, дорівнює 6,55 км³ на рік, або 545,4 тонни на одного мешканця на рік: з яких 9 % припадає на побутові, 1 % — на промислові, 90 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 100,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 95,1 %; частка осіб похилого віку — 5 %, або 19,8 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2005 року перебувало 36,1 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,5 %, верхній дециль — 25,8 % (станом на 2010 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 11,4 млн осіб не має доступу до електромереж; 26 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 53 %, у сільській місцевості — 9 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,753 млн унікальних інтернет-користувачів (38-ме місце у світі), що становило 10,3 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 5,644 млн осіб (73-тє місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 80 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 20 % (станом на 2005 рік)[1]. 1,485 млн дітей у віці від 5 до 14 років (36 % загальної кількості) 2010 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 30 % працездатного населення, 2014 року — 8,2 % (188-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 11,1 %[1].

Кримінал

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Малі докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[5][6].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,91 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,87 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Малі[7]
Рік Населення Зміна
1950 4 638 000 —
1960 5 248 000 +13.2%
1970 6 034 000 +15.0%
1980 7 246 000 +20.1%
1990 8 673 000 +19.7%
2000 11 295 000 +30.2%
2010 15 370 000 +36.1%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Mali : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  7. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2010 Revision.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.